Примат повноважень

Аби захистити свою постанову про звільнення Голови Конституційного Суду, тим, хто її прийняв, довелося піти на безпрецедентний крок. Тепер будь-які акти КС — поза юрисдикцією судів.

Для виправдання своїх дій у рішенні від 2.12.2019 №11-р/2019 зроблено небезпечний висновок, що всі акти КС із питань, віднесених Конституцією до його повноважень, не підлягають оскарженню. Одним з обґрунтувань такого висновку названо те, що жоден інший орган публічної влади не має повноважень звільняти або позбавляти суддів КС недоторканності, а також призначати Голову Суду.

З одного боку, це означає, що 2/3 складу КС тепер можуть звільнити будь-якого свого колегу, не дотримуючись власного Регламенту та не переймаючись обґрунтуванням наявності підстав, передбачених у Конституції. Хоча саме обґрунтованість визначена одним із принципів діяльності КС. Та схоже, що цей аспект тільки сам КС і може перевірити.

Разом з тим цією ж «правовою позицією» може послуговуватися будь-який інший орган влади, чиї повноваження прописані в Основному Законі, не турбуючись про дотримання процедурних вимог. Наприклад, Вища рада правосуддя в частині звільнення судді з посади. За логікою КС, такі рішення також не можуть переглядатися в судовому порядку, оскільки жоден інший орган публічної влади не має конституційних повноважень звільняти суддів.

Той факт, що, за Конституцією, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, у КС навіть не згадали. Як обійшли поясненням власний висновок від 20.01.2016 №1-в/2016, що не містив застережень щодо можливого звуження права на оскарження своїх актів, не пов’язаних із конституційним провадженням, унаслідок появи нової ст.151-2 Конституції. Адже до 2016 року таких винятків для КС Основний Закон не містив. Тобто, ухвалюючи висновок №1-в/2016, судді КС могли порушити присягу, дозволивши парламенту визначити свою абсолютну непогрішність. Чим вони тепер і скористалися.

Тепер буде цікаво дізнатися, що із цього приводу думають у Страсбурзі. Ідеться про відсутність ефективного механізму захисту від порушень з боку державного органу. І хоча до того часу, як буде винесене таке рішення, повноваження більшості нинішнього складу КС уже завершаться, принаймні двері на шляху до диктатури конституційних органів можуть бути зачинені.