Домовленості красить виконання

Збільшення процентної ставки в односторонньому порядку в разі настання певних умов із додержанням установленої договором процедури повідомлення є правомірним, якщо таке рішення прийняте банком до 9 січня 2009 року.

Верховний Суд України

Постанова

_{19 грудня 2012 року м.Київ №6-149цс12}

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Лященко Н.П., Патрюка М.В., Онопенка В.В., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2012 в цивільній справі за позовом Особи 8 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року Особа 8 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсними умов договору.

В обгрунтування позовних вимог Особа 8 зазначав, що 4.09.2008 між ним і банком було укладено кредитний договір №*, відповідно до умов якого він отримав іпотечний кредит на споживчі цілі в сумі 55 тис. грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,67% на місяць.

Згідно з п.2.3.1 зазначеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні, установленим Національним банком на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

У березні 2009 року при внесенні чергового платежу по сплаті суми кредиту та процентів за користування останнім йому було повідомлено про підвищення розміру процентної ставки до 2,08% місячних з 1.02.2009.

Посилаючись на те, що відповідачем у порушення вимог чч.2, 3 ст.1056-1 ЦК, в редакції закону від 12.12.2008 №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», і ч.4 ст.55 закону від 7.12.2000 №2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» було протиправно збільшено процентну ставку за користування кредитом, Особа 8 просив: визнати дії банку щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом неправомірними; зобов’язати відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження процентної ставки за кредитним договором, починаючи з 1.02.2009, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету банку; здійснити перерахунок сплачених ним сум за період з 1.02.2009 до дати подання позовної заяви за процентною ставкою 1,67% місячних; зобов’язати відповідача надати новий графік погашення кредиту за договором №*; визнати недійсним п.2.3.1 кредитного договору щодо права банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку; заборонити відповідачу на весь період часу розгляду справи в суді нараховувати проценти за користування кредитом за місячною ставкою 2,08%, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення стягнення або відчуження об’єкта іпотеки, або вимагати дострокового повернення кредиту.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11.04.2012 позов задоволено: визнано дії відповідача щодо одностороннього підвищення процентної ставки за кредитним договором №* неправомірними; зобов’язано банк здійснити коригуючі операції щодо зниження процентів за користування кредитом, починаючи з 1.02.2009, шляхом надання відповідного протоколу засідання кредитного комітету банку про зменшення процентної ставки; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок сплачених Особою 8 за договором №* сум за період з 1.02.2009 до дати прийняття рішення за процентною ставкою 1,67% місячних і надати Особі 8 новий графік погашення кредиту за договором від 4.09.2008; визнано нікчемним п.2.3.1 кредитного договору; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15.08.2012 рішення суду першої інстанції в частині визнання нікчемним п.2.3.1 кредитного договору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з указаними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, банк оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2012 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою банку на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11.04.012 та Апеляційного суду Харківської області від 15.08.2012 відмовлено.

У жовтні 2012 року банком подано до ВС через ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали ВСС від 14.09.2012.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 5.11.2012 допущено до провадження ВС цивільну справу за позовом Особи 8 до банку про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом та визнання частково недійсним умов договору для перегляду ухвали ВСС від 14.09.2012 .

Ухвалами судді ВС від 12.11.2012 відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до п.1 ч.2 ст.360-1 ЦПК.

У заяві банку про перегляд ухвали ВСС від 14.09.2012 порушується питання про скасування постановленої касаційним судом ухвали та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції ст.1056-1 ЦК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права банк посилається на рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 у справі за позовом Р. до банку про визнання дій щодо підвищення процентної ставки незаконними (справа №6-15909 св 12).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи банку, Судова палата в цивільних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.353 ЦПК ВС переглядає судові рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

Згідно зі ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст.360-4 ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд справи ВС і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 4.09.2008 між банком та Особою 8 був укладений кредитний договір №*, відповідно до умов якого позивач отримав іпотечний кредит на споживчі цілі в сумі 55 тис. грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,67% на місяць.

За змістом п.2.3.1 зазначеного договору банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні, установленим НБУ на момент укладення договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність такої зміни.

8.01.2009 банк надіслав Особі 8 лист, датований 25.12.2008, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитним договором №*, а саме збільшення її до 24,96 % річних (2,08% місячних) з 1.02.2009.

Особа 8 отримав вказаний лист у січні 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги Особи 8, суд першої інстанції, виходив із того, що банком було неправомірно збільшено розмір процентної ставки за кредитом з 1.02.2009, оскільки таке збільшення суперечить нормам чч.2, 3 ст.1056-1 ЦК та ч.4 ст.55 закону №2121-ІІІ, якими передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача щодо одностороннього підвищення процентної ставки за користування кредитом з 1.02.2009 неправомірними, апеляційний суд виходив із того, що Банком не доведено факту отримання позичальником повідомлення про підвищення процентної ставки за користування кредитом до 9.01.2009.

З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічної справи за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.

У наданому для порівняння рішенні колегії суддів судової палати в цивільних справах ВСС від 11.07.2012 (справа №6-15909 св 12) касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог позичальника, виходив із того, що рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором з 1.02.2009 було прийнято банком 25.12.2008, тобто до набрання чинності законом, відповідно до якого розмір процентів, установлений кредитним договором, не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Наведене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме чч.2, 3 ст.1056-1 ЦК, та ухвалення ним різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата в цивільних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч.1 та 2 ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

9.01.2009 набрав чинності закон №661-VІ, яким ЦК доповнено ст.1056-1, якою передбачено, що:

фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору,

установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку,

умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку є нікчемною.

Цей закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності законом №661-VI.

За змістом ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.653 ЦК в разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу стст.5, 627, 629, 653 ЦК слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності законом №661-VІ.

У справі, яка переглядається, рішення про збільшення процентної ставки за кредитом прийнято банком до набрання чинності законом №661-VІ, позичальника було повідомлено про зміну умов договору в передбаченому кредитним договором порядку (шляхом відправлення на його адресу письмового повідомлення), а тому суди дійшли передчасного висновку про те, що норми чч.2, 3 ст.1056-1 ЦК підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, Судовою палатою в цивільних справах ВС встановлено неоднакове застосування ст.1056-1 ЦК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, ухвала ВСС від 14.09.2012 підлягає скасуванню на підставі п.1 ст.355 ЦПК з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.355, 360-3, 360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд ухвали ВСС справ від 14.09.2012 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 14.09.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.