Нав’язаний правочин

Перевипуск платіжних карток, у тому числі іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору. Такий висновок зробив ВС в постанові №373/212/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 листопада 2019 року                               м.Київ                                №373/212/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30.03.2017.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним з моменту вчинення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2013 між нею та ПАТ «КБ «ПриватБанк» був укладений депозитний договір. Працівники банку їй повідомили, що обов’язковою умовою оформлення депозитного договору є оформлення кредитної картки, після чого їй було видано кредитну картку №1.

При оформленні цієї кредитної картки вона підписала лише заяву на укладення договору. Вона не ознайомлювалась з умовами та правилами користування і надання банківських послуг. Два роки вона не користувалася зазначеною карткою. Після несанкціонованого списання коштів з кредитного рахунку, незважаючи на його блокування, списання коштів без згоди позивача із цієї картки відбувалося знов, що мало ознаки шахрайських дій. Вона зверталася до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про надання договору на обслуговування карткового рахунку, але відповідач відмовив їй у цьому.

Посилаючись на порушення принципу рівності сторін договору та те, що не було дотримано форми правочину, не надано їй достовірної інформації про правочин, у тому числі щодо строку повернення кредиту, графіка погашення кредиту, відсутні відомості сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом тощо, позивач просила суд визнати недійсним договір на обслуговування карткового рахунку за кредитною карткою №1 на отримання кредиту у національній валюті України.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайсуду від 27.04.2016, залишеним без змін ухвалою АСКО від 30.03.2017, позов Особи 1 задоволено.

Визнано недійсним договір на обслуговування кредитного рахунку за кредитною карткою №1 на отримання кредиту у національній валюті України, власником якої є ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що при емісії кредитної картки та укладенні відповідного договору не було дотримано письмової форми договору, що відповідно до ст.1055 ЦК свідчить про його недійсність.

Аргументи учасників справи

У квітні 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, спірний кредитний договір відповідає вимогам чч.1—2 ст.207, ч.2 ст.208 ЦК, якими встановлено вимоги щодо письмової форми правочину, оскільки своїм підписом в анкеті-заяві позичальника клієнт висловив свою згоду, що заява разом з умовами та правилами складає укладений договір про надання банківських послуг.

У серпні 2017 року Особа 1 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає <…>.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідач на підтвердження укладення між сторонами спірного договору саме в письмовій формі посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яку позивач подала до банку 30.06.2010. З вказаної анкети-заяви вбачається, що вона стосується платіжної картки «кредитка універсальна». Після закінчення строку дії цієї картки позивачу була видана інша картка класу «gold» з №1 відповідно до згаданої анкети-заяви 2010 року. При цьому при видачі 29.01.2013 цієї картки жодних письмових договорів, заяв-анкет та інших відповідних документів між сторонами не підписувалося.

Задовольняючи позов Особи 1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при емісії вказаної картки не було дотримано письмової форми відповідного договору, що відповідно до ст.1055 ЦК свідчить про його недійсність. Такі висновки суд обґрунтовував тим, що відповідач, стверджуючи про наявність письмової форми договору, жодних належних доказів суду не надав.

Проте з таким висновком судів не можна погодитися з таких мотивів.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання визначене ч.1 ст.15 ЦК.

Відповідно до стст.16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду по захист наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Для визнання недійсним кредитного договору необхідним є встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду, у зв’язку з укладенням оспорюваного договору.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.60 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що відповідач підписала анкету-заяву від 30.06.2010, отримувала платіжні картки (персональний ідентифікаційний номер для авторизації), користувалася кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, суди зробили помилковий висновок про недійсність договору. Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору, недодержання його письмової форми та не є підставою недійсності кредитного договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв’язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові Особи 1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним з моменту вчинення.

Керуючись стст.400, 402, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30.03.2017 скасувати.

У задоволенні позову Особи 1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним з моменту вчинення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.