Птахи комунікації

Служителям Феміди порадили звертатися до комісії з журналістської етики, якщо допікають ЗМІ

Повторювати 3 прості повідомлення якначастіше, подавати інформацію раніше за своїх «ворогів» та не використовувати складних слів і юридичних термінів — так треба спілкуватись із суспільством, щоб воно довіряло.

Слово не горобець

Тренінг «Зв’язки з громадськістю в судах», який недавно провели в столиці, знову порушив тему довіри до суду. Закордонні та українські експерти поділилися досвідом, як цю довіру підтримувати, відновлювати або будувати з нуля.

Предметом обговорення стали не судові рішення, а спосіб донесення до суспільства інформації, в яку повірять. А також спосіб поведінки суддів, який їм дасть змогу бути зрозумілими та привабливими для громадськості.

Суддя-спікер Львівського окружного адміністративного суду Олександр Сасевич порадив служителям Феміди уповноважувати розмовляти із засобами масової інформації суддів-спікерів. Адже вони зможуть більш доступно викласти юридичну мову рішення мовою звичайних людей, які не надто добре знають значення юридичних термінів і яким цікава суть того, що відбувається. «Слово не горобець, — попередив він, — вилетить — не спіймаєш».

Також О.Сасевич порадив починати формувати довіру з апарату суду, адже саме поведінка його працівників формує перше враження в людини, яка звернулася до установи зі своєю проблемою. І навряд чи відвідувач буде приязно ставитися до суду, якщо йому нахамлять чи принизять його. І навпаки, привітні, усміхнені, готові допомогти працівники апарату формують позитивне ставлення до установи ще до того, як суддя винесе рішення.

Утім, високі вимоги треба висувати не лише до суддів-спікерів чи апаратників, а й до представників ЗМІ, яким варто нагадувати про правила журналістської етики, якщо хтось раптом про це забув.

Якщо ж комусь замовили боротьбу проти якогось суду, слід звертатися до комісії з журналістської етики. Вона не накладає на репортера штрафу, однак, якщо раптом виникне тяжба, висновок такої комісії буде хорошим аргументом проти журналіста.

У доцільності таких звернень присутні засумнівались. Адже не чути, щоб судді за кордоном зверталися до якихось етичних комісій з проханням покарати медійників.

Однак із залу пролунало одне з можливих пояснень, чому, наприклад, у Британії до таких комісій не звертаються. У цій країні, як і в багатьох інших, де панує верховенство права, авторитет суддів дуже високий. Крім цього, вони можуть процесуально реагувати на неповагу журналістів у залі засідань.

Загалом українські спікери, присутні на тренінгу, порадили законникам не чекати, коли журналісти самі накопають на них негативну інформацію, а потім писати спростування. Треба йти до ЗМІ першими, доки цього не зробили «вороги», і доносити об’єктивну інформацію.

Синиці інформації

Радник зі стратегічних питань КМЄС із Данії Гассе Ресенбро розповів про прийом, за допомогою якого можна донести до суспільства свою думку. Він переконаний, що намагання суддів розповісти дуже багато інформації, та ще і юридичною мовою, може заплутати представника четвертої влади, який не має відповідної освіти. Якщо журналіст неправильно зрозуміє суддю, він поширить викривлену інформацію, яку почнуть передруковувати.

Не треба старатися сказати багато, достатньо донести три основні думки максимально простими словами. Спершу слід усе продумати, а потім кілька разів повторити в прес-релізах, під час прес-конференцій чи інтерв’ю. Навіть якщо не запитують про те, що хоче сказати законник, ключові повідомлення можна органічно інтегрувати у свою відповідь.

Повідомлення мають бути достовірними, адже журналісти рано чи пізно докопаються до правди.

Зберігати спокій та наполегливо доносити свою думку порадив Ільмар Кахро з Естонії. Навіть якщо журналіст перебиває та нарощує темп запитань, треба розуміти, що це його право.

Загалом міжнародні експерти пропонують суддям змінити погляд на представників четвертої влади та ставитися до них не як до ворогів чи опонентів, а як до комунікаторів, які можуть донести до суспільства іншу версію подій чи фактів.

Сьогодні, коли кількість користувачів соціальних мереж стрімко зростає, можна використовувати їх як майданчики для безпосереднього спілкування з громадськістю. Адже якщо суд сам цього не зробить, то може зробити хтось замість нього.

Наприклад, активісти створили сторінки деяких судів, які використовують для публікації матеріалів, що перетворюють судову владу на предмет жартів, публікуючи фантастичні рішення. Так, в одному з вигаданих рішень автори пропонують реформувати правову систему й надати компанії, яка здійснює соціологічні опитування, повноваження правоохоронного органу з можливістю висувати обвинувачення та визнавати винним шляхом опитування 100 респондентів. В іншому пропонують оцінити правдивість тверджень нардепів не на поліграфі, а шляхом випробування водою згідно з інструкцією, описаною в праці «Демонологія» 1597 року Короля Шотландії Джеймса V. Зокрема, винним у корупції можна вважати лише того учасника, котрий не зміг повністю зануритись у воду. Бійки між нардепами автори вигаданих рішень хочуть розслідувати за дуельним кодексом 1705 року.

Щоб доносити об’єктивну інформацію до суспільства, судам варто створити свої сторінки у «Фейсбуку», сайти та викладати на них свої версії подій.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Юлія МАЛАШИНА,
суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області:

— У нас свого часу був мер, і його політичні прибічники поставили багато кіосків. Сьогодні влада помінялась і забажала ці кіоски знести. У нас тільки одне видання, і його фінансує певна політична сила. Сьогодні журналісти перебувають в опозиції до влади й тому накинулися на суддів. І в мене складається враження, що це не ми судимо, а нас судять.

Чого вони тільки не пишуть, щоб показати, як сьогодні все погано. Вже не кажу про те, що вони завалюють суд безліччю клопотань. Я приходжу на роботу, сподіваючись, що нарешті зможу попрацювати, але ні. Мені заявили купу клопотань, і я маю замість того, щоб вирішувати серйозні справи, реагувати на них.

Поскаржитися до Вищої ради правосуддя теж не можна, адже формально все відбувається з дотриманням закону. Журналісти відвідують засідання, не порушують дисципліни.

Марія ПИЛАЄВА,
суддя-спікер Печерського районного суду м.Києва:

— Журналісти мають повне право бути присутніми на судовому засіданні. Але якщо вони порушують якісь правила поведінки, то до них можна застосувати певні заходи. Якщо вони нічого не порушують, але ви відчуваєте, що журналісти готові це зробити, їм слід пояснити, яка функція головуючого та яка відповідальність їх чекатиме за порушення. Такі роз’яснення стабілізують ситуацію, і журналісти починають інакше поводитись, адже починають розуміти, хто тут головний.

Олександр САСЕВИЧ,
суддя-спікер Львівського окружного адміністративного суду:

— Журналісти й судді мають більше довіряти одне одному. Раніше, якщо бути чесним, у судах не дуже жалували представників ЗМІ, а ті у свою чергу могли подати інформацію, яка не відповідала дійсності. Тому потрібен двосторонній рух назустріч. З одного боку, журналісти мають навчитися правил поведінки та поваги до суду. З другого — судді мають також поважати професію журналіста й використовувати можливість подати ту інформацію, яка відповідає дійсності та через журналістів передати її суспільству.