Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров:

«Є великий ризик, що комітет ПАРЄ взагалі не розглядатиме запропонованих кандидатур»

Конкурс з обрання кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини від України закінчився. Комісія обрала трьох кандидатів — Олену Бойченко, Миколу Гнатовського та Павла Пушкаря. З них Парламентська асамблея Ради Європи вибере суддю за відповідною процедурою. Здавалося б, залишається тільки привітати переможців. Але чому не вщухають обговорення результатів конкурсу? Можливо, одні колишні кандидати радіють своєму програшу, а інші думають про оскарження результатів? І чому в цих обговореннях відчутний присмак гіркоти? Про це ми поспілкувалися із директором Харківської правозахисної групи Євгеном ЗАХАРОВИМ.

 «Не зрозуміло, як деякі члени комісії оцінювали кандидатів, котрі мають значно більший досвід, ніж вони самі?!»

— Євгене Юхимовичу, які ваші враження від цього конкурсу? Чому він викликав такий шквал критики як з вуст окремих учасників, так і правників?

— Насамперед нагадаю, що повноваження судді ЄСПЛ від України Ганни Юдківської закінчилися ще у червні цього року. Тож вибори кандидатів на цю посаду мали бути проведені в грудні 2018-го. Проте процедуру розпочали в березні 2019 року, і вона суперечила рекомендаціям Парламентської асамблеї та Комітету міністрів Ради Європи внаслідок своєї несправедливості, непрозорості, відсутності публічності. Комісія з відбору кандидатів складалася з 5 членів, серед яких були 4 викладачі юридичних вищих навчальних закладів, не причетні до практичної діяльності у сфері Євросуду, та колишній працівник секретаріату ЄСПЛ, знаний фахівець практики Суду Довідас Віткаускас.

Заява про конкурс була опублікована тільки на сайті Адміністрації Президента. Умови для кандидатів були дискримінаційними, а сам конкурс проводився з великим поспіхом — на подання документів було відведено лише 5 діб. Складалося враження, що процедуру підганяють під конкретну особу.

Чотири адвокати оскаржили таку процедуру, і Касаційний адміністративний суд зупинив конкурс. У подальшому, через зміни на посту Президента, його не продовжували.

10 червня указом Президента №356/2019 було створено нові правила й обрано умовно нову комісію для проведення конкурсу. Для подання документів було надано достатньо часу — місяць. Причому в конкурсі могли брати участь іноземці, прийнятною стала й освіта, отримана поза межами України.

— Тобто умови стали ліберальнішими?

— Сама процедура підготовки та подання документів була значно спрощена. В результаті бажання взяти участь у конкурсі виявили 26 кандидатів, серед яких було багато відомих фахівців у галузі міжнародного, зокрема європейського, права — науковці, професори — викладачі вишів, судді Верховного Суду, практикуючі адвокати, відомі своїми досягненнями в юриспруденції ЄСПЛ. Але іншої інформації, крім імен кандидатів, так і не було надано.

— Ви припускаєте, що відомості про претендентів приховали навмисно?

— Я не буду говорити припущеннями, але в Україні, зокрема, вже була практика публікації резюме, декларацій про доходи та інших документів кандидатів на посаду. Що ж завадило зробити так само у цьому конкурсі? Адже кількість кандидатів була порівняно невеликою. Скажімо, на посаду директора Національного антикорупційного бюро України претендувало 176 кандидатів, і документи всіх були викладені для публічного доступу. А згадайте добір до нового Верховного Суду: там чисельність претендентів була ще більшою, але не склало труднощів розмістити основну інформацію про них у вільному доступі.

— До речі, склад комісії, що мала відібрати трьох претендентів, також майже не зазнав змін.

— Так, склад був майже цілком збережений, тільки замість Д.Віткаускаса до нього ввели професора з міжнародного права, суддю ЄСПЛ ad hoc Михайла Буроменського, який і очолив комісію. До речі, Д.Віткаускас залишився у складі комісії з правом дорадчого голосу.

І це також викликало подив. Адже п.2 Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України визначає, що склад комісії формується з-поміж фахівців у галузі міжнародного права, які мають високу кваліфікацію і великий досвід роботи у цій сфері, у тому числі провідних вчених, представників міжнародних організацій та всеукраїнських громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на захист прав людини і основоположних свобод. Натомість у складі комісії представники міжнародних організацій та громадянського суспільства були відсутні. До того ж не зрозуміло, як деякі члени комісії оцінювали кандидатів, які мають значно більший досвід в юриспруденції ЄСПЛ, ніж вони самі?!

«Відкритість та прозорість конкурсу апріорі були під загрозою»

— Один із кандидатів, між іншим, єдиний іноземець, доктор права з університету в Ліверпулі Канстантін Дзехцяроу вже опублікував дуже критичну статтю про організацію конкурсу. Що пішло не так?

— Виникало чимало запитань до процедури відбору та окремих етапів конкурсу. Наприклад, було незрозуміло, як саме відбуватиметься інтерв’ю? Чи буде проводитися в комісії формальна оцінка знань кандидатів, як формуватиметься рейтинг?

Безперечно, процедура відбору мала бути підготовлена заздалегідь та оприлюднена, як це робилося з іншими конкурсами раніше, коли кожен кандидат знав, що його чекає на інтерв’ю. Отже, відкритість та прозорість конкурсу апріорі були під загрозою.

Дійсність виявилася ще гіршою, ніж можна було очікувати. Наступного дня після останнього дня подання документів, увечері 12 липня, учасників конкурсу повідомили про проведення мовного тесту 16—17 липня. Якщо ви подивитеся у календар, то зрозумієте, що фактично це повідомлення було зроблено за один робочий день до складання тесту.

Не дивина, що у липні багато людей перебувають у відпустках, у тому числі за кордоном. Дехто може поїхати у відрядження і не мати змоги його перервати. Принаймні два поважні кандидати — суддя Верховного Суду, суддя ЄСПЛ ad hoc Олександра Яновська, згаданий К.Дзехцяроу — не змогли з поважних причин бути присутніми на тестуванні. І їм обом було відмовлено у перенесенні дати перевірки або її проходження за допомогою Скайпу.

Ще один кандидат — адвокат Олег Веремієнко — взагалі не був повідомлений про дату складання мовного тесту. І лише після спільного листа Харківської правозахисної групи та Української Гельсінської спілки з прав людини їм призначили перевірку на іншу дату.

— Тобто після перевірки рівня знань мови частина претендентів уже була відсіяна?

— Ні, 25—26 липня з усіма кандидатами проводили інтерв’ю, втім, уже 26 липня комісія оголосила переможців. Наприклад, згаданий О.Веремієнко просив про відстрочку, оскільки мав їхати на засідання суду для захисту інтересів свого клієнта. Але це прохання було проігноровано.

Також виникає запитання: наскільки докладно комісія проводила співбесіди із кандидатами, якщо за день вона зустрічалася відразу із 13-ма? Судячи із цих даних, середня тривалість інтерв’ю становила 20—25 хв., не більше. Те, як проводилися співбесіди, за якою процедурою, залишилося невідомим. Так само невідомо і те, за якими правилами та критеріями комісія визначила переможців.

Залишається незрозумілим, чи отримали кандидати результати своїх тестів та інтерв’ю, і як впливали результати цих етапів на остаточне рішення. Навіть докладного прес-релізу з поясненнями мотивів рішення не з’явилося: комісія обмежилася тільки згадкою, що всі кандидати були достойні, конкуренція була високою і вибір був важким.

«Поспіх, з яким проводився цей конкурс, просто дивує»

— А у вас є сумніви щодо рівня кваліфікації кандидатів, яких рекомендувала комісія?

— Безперечно, кваліфікація та репутація професора Миколи Гнатовського — відомого фахівця у царині міжнародного права, президента Європейського комітету із запобігання катуванням, а також багаторічного юридичного секретаря ЄСПЛ Павла Пушкаря не викликають сумнівів.

Невідомою для багатьох виявилася Олена Бойченко, але можна припустити, що вона також добре знає юрисдикцію та практику ЄСПЛ. Проте залишилося незрозумілим, чим саме вони кращі за інших сильних кандидатів?

— Може, комісія просто поспішала і не хотіла витрачати час на зайві формальності? Та й ви відзначали, що зараз літо, час їхати у відпустку.

— Знаєте, поспіх, з яким проводився цей конкурс, просто дивує. Для його легітимності було б значно краще перенести тести та інтерв’ю на вересень. Тим більше що бажаною була б участь у голосуванні в ПАРЄ української парламентської делегації, а її можуть просто не встигнути сформувати до того часу.

— А в кого з трьох кандидатів є більше шансів отримати підтримку в ПАРЄ?

— Як на мене, є великий ризик, що комітет ПАРЄ з вибору суддів до ЄСПЛ взагалі не розглядатиме запропонованих кандидатур через невиконання вимог Ради Європи до проведення конкурсу. Минулого разу це з українським списком вже трапилось, і конкурс проводили заново. В ПАРЄ відхиляли й списки кандидатів від Азербайджану, Туреччини, Угорщини.

Комісія просто зобов’язана пояснити всім процедуру проведення інтерв’ю і визначення трьох переможців, щоб зменшити ризики повернення списку і зняти усі питання до неї. Поки що вони залишаються.