Скарга через євро й роки

Скаржник затягував процес проти себе, але виграв у ЄСПЛ, довівши надмірну тривалість розгляду справи

Європейський суд з прав людини підтвердив, що розслідування кримінального злочину, скоєного бельгійським адвокатом, тривало надто довго. У результаті останній заплатив Брюссельській колегії адвокатів символічний €1 за свою провину перед нею, а волею Страсбурга отримає €800 від уряду країни.

Не допомогою єдиною

Заявник у справі «Abboud v. Belgium» займався досить специфічною діяльністю — надавав послуги перекладача для осіб, які користуються безоплатною правовою допомогою. Одного прекрасного дня офіс юридичної допомоги французького ордену адвокатів Брюсселя виявив у його звітах щось підозріле. Настільки, що проти Жана Аббуда порушили кримінальне провадження, приписуючи йому шахрайство та незаконне використання звання адвоката.

На додачу як цивільний позивач виступила адвокатська колегія. Тоді суд першої інстанції передав справу в прокуратуру, остання відрядила її до кримінальної юстиції. От тільки потім, неначе на судовій каруселі, матеріали знову потрапили до першої інстанції.

Рух справи — це, звичайно, дуже захопливо, але заявника більше цікавило проведення додаткових слідчих дій, про це він і просив суд. Однак його клопотання відхилили, вочевидь, через необґрунтованість, а скаргу на відмову розглядала вже апеляційна інстанція. Тим часом тривалість провадження вже перевалила за 8 років.

Нарешті справу передали до суду, і тоді головний фігурант заявив, що минуло занадто багато часу, аби він зміг назвати свідків. Тому його не можна притягувати до відповідальності, оскільки сплив розумний строк. Апеляційний суд із таким підходом не погодився, вважаючи, що термін розгляду перевищений не був.

Тоді Ж.Аббуд пішов з козирів — послався на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У Верховному суді його скаргу відхилили, зазначивши, що ст.6 не забороняє розглядати поведінку обвинуваченого, коли він оцінює розумність тривалості судового розгляду. Мабуть, суддям скаржник не дуже-то й подобався. При цьому ВС додав, що суд не критикує заявника за використання права на оскарження, передбаченого законом, а лише вважає, що він не мав уважати весь час перебігу його історії як кримінальне провадження проти нього.

Адвокатові озвучили вердикт — 3 роки в’язниці та штраф у €16,5 тис. Ще одне оскарження, ще один рік розгляду, і вирок трохи пом’якшили — 2 роки тюрми та €11 тис. штрафу. Найцікавіше те, що колегії адвокатів, яка, певно, постраждала від махінацій заявника, останній мав заплатити €1 — символічну суму за цивільним позовом.

Даремно чоловік знову просив узяти до уваги тривалість розгляду. Суд постановив, що з огляду на складність справи й позови-клопотання-скарги заявника розумний строк не був перевищений.

Оскарження тривало, і раптом ще через 2 роки перед Ж.Аббудом замиготіло світло в кінці тунелю... На перший погляд. Змінилося законодавство, і за свої дії він мав нести лише цивільну відповідальність. Яка в його випадку становила сливе нічого. Утім, витрачені на слідства та суди роки хотілось якось компенсувати.

Миттєвості неквапливості

В ЄСПЛ заявник поставив питання про надмірну тривалість судового розгляду на всіх етапах провадження. Він повідомив, що в першій інстанції спочатку вироку так і не отримав, а потім намагався закрити провадження аж в останній ланці Феміди. І врешті-решт раптове завершення кримінального процесу звело нанівець усю виконану роботу. По суті, горе-адвокат вийшов чистим із води... через 12 років.

Однак у Страсбурзі зазначили, що рішення на користь заявника не є достатньою умовою, щоб позбавити його статусу жертви з погляду ст.34 конвенції, якщо національні органи влади не визнають порушення. Через це розгляд питання у світлі порушення §1 ст.6 конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального процесу є достатньою підставою для отримання такого статусу.

Уряд захищав свої позиції тим, що бельгійський законодавець сам визначив термін, після якого було більш доцільно здійснювати судове переслідування. Суд цю тезу відразу заперечив, бо відлік розумного строку, зокрема судового розгляду, має вмикатись одразу після початку вивчення суддею обставин справи.

Тому загальний період процесу, який оцінювали в ЄСПЛ, визначили так: початок — 2004 р. (перший допит у поліції), кінець — 2016-ий, коли було винесено рішення апеляційного суду про залишення в силі виключно цивільної відповідальності.

На переконання Суду, розумність тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням обставин справи й таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетенція влади. І лише затримки загальнодержавного значення можуть виправдати висновок про недотримання розумного строку.

Розслідування, без сумніву, можна було б назвати дещо складним через численні обвинувачення проти нього та загальну тривалість порушень. Утім, і ці обставини не виправдовують 12 років слухання.

Що стосується поведінки заявника, то, на думку уряду, він сам постійно вживав заходів для уповільнення процедури. Цю позицію Євросуд прийняв, утім, не вважав, що ці дії гальмували процес протягом усього періоду.

А от дії владних органів, на переконання ЄСПЛ, ішли врозріз із §1 ст.6 конвенції, яка накладає на державу обов’язок організовувати свої судові системи таким чином, щоб функції виконувалися в розумні строки. Випадок заявника можна розмежувати на періоди спаду або стагнації: у 2004 р. розслідування почалось, а у 2008-му закінчилося, прокурор підготував обвинувальний висновок у 2009-му, а суду його передали аж через рік. І т.д.

Отже, ні складність справи, ні дії заявника не були виною надмірної тривалості розгляду, основна причина криється в тому, як державні органи вели справу.

Ж.Аббуд просив у Суду понад півмільйона, а отримає як компенсацію за судові витрати — €800.