Сімейний податок

У Німеччині непрацюючий чоловік теж приносить дохід

Система оподаткування серед іншого залежить від того, які у держави пріоритети в соціальній політиці. У Німеччині, наприклад, на першому місці підтримка сімейних пар.

Для німців установлено два види податку на прибуток: один — для найнятих працівників, другий — для приватних підприємців, адвокатів, лікарів, тобто самозайнятих осіб. Всього в Німеччині шість розрядів оподаткування: від 1-го (незаміжні й неодружені) до 6-го (коли у людини кілька робіт). Розмір заробітку і сімейний стан — два чинники, що впливають на величину ставки.

Як правило, найвигідніше оподаткування — у сімейної пари. Найважчий податковий тягар — у платників податків, які живуть самотньо і без дітей.

Неоподатковуваний мінімум — €9000 на людину. Якщо річний дохід сімейної пари не перевищує €18 тис., тобто €1500 на місяць, її звільняють від сплати податків.

Податкова ставка має вельми широкий діапазон: від 14 до 42%, а в деяких випадках і всі 45%. Найнижча — для доходів, що не перевищують €2500 на місяць. Це, наприклад, медсестри, вихователі в дитячому садку, перукарі, соціальні працівники.

Максимальний податок беруть з неодружених осіб і тих, хто не має дітей, з річним доходом від €60 тис., а також сімейних пар, що сумарно отримали понад €120 тис. Принцип такий же, як і в будь-якої прогресивної шкали: відсоток визначається для кожної суми в діапазоні окремо.

Водночас, якщо людина їде на роботу до Німеччини, базу оподаткування можна зменшити на суму витрат на переїзд. Також «списуються» витрати на проходження співбесіди. Якщо ж працівник живе за містом, він фіксує витрачені на поїздки суми як витрати, пов'язані з отриманням доходу.