Керуючий партнер IPStyle Марія Ортинська:

«Завжди будуть ті, для кого стратегія захисту та якість залишаться на першому місці»

Україна залишається однією з країн-лідерів у світі за кількістю порушень прав на інтелектуальну власність. Уже цей факт засвідчує, як нелегко бути в нашій країні юристом у цій сфері. Так склалося, що інтерв’ю з адвокатом, патентним повіреним, керуючим партнером патентно-юридичної компанії IPStyle Марією Ортинською проводилось у переддень святкування ювілею її компанії. Це й визначило напрям розмови: підсумки останнього десятиліття у сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні та очікування від найближчого майбутнього.

 «Для нас пріоритетом №1 була зосередженість на одній сфері — інтелектуальній власності»

— Пані Маріє, насамперед поздоровляю вас та компанію IPStyle з 10-річчям роботи на ринку! Відразу виникає запитання: 10 років для юридичної компанії в Україні — це мало чи багато?

— Дякую! На мою думку, 10 років для українського ринку — це достатній час для того, щоб заявити про себе як професіоналів та розвинути практику інтелектуальної власності. Коли я засновувала компанію в далекому 2007 році, то відразу вирішила, що не буду обмежуватися традиційними реєстраційними послугами, котрі, як правило, надають патентні повірені. Так, сьогодні ми надаємо повний спектр послуг у галузі інтелектуальної власності — від проведення пошуків, реєстрації торговельних марок, патентування винаходів до судового захисту.

Всі ці 10 років для нас пріоритетом №1 була зосередженість на одній сфері — інтелектуальній власності. Іноді вона видається вузькою сферою права, але тільки на перший погляд. Насправді в кожного фахівця (в галузі патентування, торговельних марок, судового захисту) своя специфіка роботи. Так, сьогодні маємо 4 департаменти компанії: реєстраційний, патентний, судово-договірний та міжнародний.

— Ринок охорони прав на інтелектуальну власність у 2007 та 2017 роках: що змінилося з точки зору законодавчих умов, ставлення бізнесу та населення?

— З позитивних змін: дедалі більше українців, українських компаній звертають увагу на інтелектуальну власність. Усе більше створюється бізнес-проектів, основою яких є інтелектуальна власність. Є чимало і виробничих компаній, котрі розуміють, що ефективність бізнесу залежить від нових технічних розробок, які потрібно патентувати і в майбутньому комерціалізувати.

— А в судовій практиці спостерігаються нові тенденції?

— В цьому році набагато більше цікавих справ: чимало спорів щодо службових винаходів, боротьби з підробками, визнання торговельних марок добре відомими. Більше того, останні три роки чимало компаній переорієнтувалися на ринки ЄС, зокрема Польщі.

З негативного: порівняно з 2007-им кількість патентних тролів в Україні значно збільшилася. А це означає, що бізнесу потрібно думати не тільки про те, як захистити свою інтелектуальну власність, а й про те, як боротися з патентними тролями.

Чимало положень чинного законодавства потребують суттєвого доопрацювання. Існує багато проектів змін до відповідних законів, але, на жаль, акти приймаються в інших сферах. Хоча в цьому році був ухвалений закон «Про державну підтримку кінематографії», положення якого передбачають так звані Takedown Notice. І незважаючи на те, що закон не є досконалим, це вже певний крок уперед.

«Будь-яка помилка при підготовці заявки може коштувати клієнту відмови»

— Ви — це IP-бутик. Навіть сама назва «патентно-юридична компанія» наштовхує на думку, що це не зовсім класична юрфірма. То в чому різниця?

— Якщо можна так сказати, то для кожної з частин назви «патентно-юридична» у нас створено окремий департамент. Для того щоб надавати клієнтам якісні послуги, ми повинні мати у штаті не тільки юристів, адвокатів, а й технічних спеціалістів.

Наприклад, до нас звертається клієнт із запитом щодо отримання патенту на спосіб перетворення енергії магнітного поля в обертальний рух. Або ж винахідник хоче запатентувати новий тип сонячної батареї. Людина з юридичним дипломом знає, яким чином фотоелементи перетворюють сонячну енергію в електричний струм? Тому другий партнер IPStyle — це людина з технічною освітою, а якщо точніше — фізик.

І на час, коли готується заявка щодо отримання патенту, наш фахівець та технічний спеціаліст зі сторони клієнта, по суті, стають колегами по проекту. Адже будь-яка помилка при підготовці заявки може коштувати клієнту відмови у видачі патенту, а навіть у випадку його отримання — можливості подальшого захисту своїх прав.

Що стосується патентування, то ми намагаємося доносити до всіх клієнтів, що патент потрібно отримувати не заради патенту, а для подальшого захисту. До речі, часто зустрічаю патенти, за якими власник фактично не може захистити свої права. Звичайно, багато хто в таких випадках звинувачує патентну систему України, але вона тут ні до чого.

— Скажіть як людина, котра дещо розуміється на техніці: боти у сфері юриспруденції мають майбутнє? Точніше — чи зможе у найближчому майбутньому штучний інтелект забрати роботу в юристів?

— Якщо мається на увазі період 5—10 років, то ні. Що буде далі? Можливо, штучний інтелект узагалі витіснить людину з планети Земля, але це вже питання до футурологів.

Так, частина роботи юристів — це монотонна механічна робота. Але вона є в майже будь-якій професії. Винайдення екскаватора або бетономішалки не позбавило будівельників роботи, а просто прибрало частину функцій і привело до зростання їх продуктивності. Те саме очікує і нашу сферу.

В США є боти-юристи, які оскаржують штрафи за порушення правил дорожнього руху. Порушення фіксується в автоматичному режимі, «лист щастя» водію формується, по суті, також ботом. Тому в спілкуванні «бот-поліцейський — бот-юрист» останні показали високу ефективність. Але тут немає унікальності: авто з таким номером перевищило швидкість на таке значення. Із самого початку справа сформована під автоматичну обробку даних.

Але чи можна такий самий підхід застосувати до індивідуальних випадків (а таких переважна більшість)? Звісно, ні.

А автоматична подача заявок, наприклад щодо реєстрації торговельних марок, на мою думку, навпаки, дасть патентним повіреним більше роботи: підготовка відповідей на попередню відмову (адже автоматична подача заявки не означає автоматичної реєстрації), підготовка та подача опозицій, заяв до Апеляційної палати та навіть судових позовів. Звичайно, частина клієнтів, у розумінні яких захист прав інтелектуальної власності зводиться до автоматичного підбору класу, формування заявки, відпаде. Але завжди будуть ті, для кого стратегія захисту та якість залишаться на першому місці.

«Залишилося привчити українців платити за унікальний контент»

— Недавно представництво ЄС в Україні поширило заяву про незадоволення темпами реформ у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Чи поділяєте ви таку думку?

— Так. Є рейтинг, в якому в Україні справи ще гірші, ніж у боротьбі з корупцією та якістю доріг. Це список країн, в яких найчастіше порушуються авторські права. Як і у випадку з корупцією, без людського фактора, звички жити і не платити за контент (так само як давати хабарі) ситуація була б кращою.

Саме тому, що такий стан речей став звичайним, змінити його набагато складніше. І це потребує низки рішучих і послідовних дій. На жаль, на тлі довгого переліку необхідних реформ склалося враження, що закони з пакета реформування галузі інтелектуальної власності загубилися у міністерських та парламентських коридорах. І це при тому, що частина законопроектів була розроблена ще в 2015 році у співпраці з експертами ЄС. І вдосконалення сфери захисту інтелектуальної власності — це одне із зобов’язань України згідно з угодою про асоціацію з ЄС.

Проте деякий прогрес все ж є. Наприклад, новий інструмент у боротьбі з інтернет-піратами, а саме — введення в Україні так званої процедури takedown notice. Особливості цього нового для нас механізму прописані у законі «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Завдяки цій процедурі правовласники отримали можливість вимагати заблокувати піратський контент протягом 48 год. без звернення до суду, а напряму до власника сайту чи хостинг-провайдера.

— Тобто Україна зробила прорив у сфері боротьби з інтернет-піратами? Тепер вітчизняні музиканти, кіновиробники нарешті почнуть отримувати належну їм винагороду?

— Для нас це дійсно можна назвати проривом. У розвинутих країнах такий механізм працює вже багато років. Поки що рано говорити, чи змінить це кардинально стан речей з інтернет-піратством у нашій країні, проте це один з інструментів захисту правовласника.

Зауважу, що ухвалена в Україні версія процедури відразу піддалася критиці через неузгодженість деяких деталей. Наприклад, була введена адвокатська монополія: направити запит щодо блокування контенту можна тільки через адвоката. Через це патентні повірені та юристи без адвокатського свідоцтва опинилися «за бортом».

Але я впевнена, що закони згодом будуть доопрацьовані — на основі практики, яка з’явиться.

Якщо вітчизняні правовласники почнуть користуватися процедурою takedown notice, а це не тільки музиканти й кіновиробники, а й, наприклад, розробники софту, то це суттєво ускладнить життя інтернет-піратам в Україні.

Тепер залишилося привчити українців платити за унікальний контент, використовувати ліцензійний софт. Але тільки адміністративними заходами успіху досягти не вдасться, потрібен комплексний підхід.

— Для початку роботи на закордонних ринках майже завжди необхідно реєструвати в інших країнах торговельні марки або перевіряти, чи не порушуєте ви чийсь патент. Відповідно, юристи у сфері інтелектуальної власності можуть відзначати попит українського бізнесу на вихід на нові ринки та іноземців на наш. Що відбувається у цьому плані в Україні?

— Останні роки виявили кілька явних тенденцій. Перед і деякий час після підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом багато вітчизняних бізнесменів почали реєструвати свої торговельні марки відразу у всіх країнах — членах ЄС. Але згодом, зрозумівши, що почати працювати у 28 країнах Європи нелегко і що деякі країни взагалі нецікаві для ведення їхнього бізнесу, почали подавати заявки виключно в державах, які їх цікавлять.

На цьому фоні можна виокремити Польщу. У 2016 році ми навіть виділили окремий polish desk у своїй структурі для кращого представлення інтересів українського бізнесу в Польщі й польського — в Україні.

Проте сказати, що наші підприємці повністю відвернулися від ринків країн СНД, також не можна. Через торговельні війни наші компанії у РФ стали частіше стикатися з дискримінаційними заходами. Тому роботи щодо захисту наших виробників за східним кордоном України стало більше. Наприклад, кому належать назви продуктів, які вироблялися в радянські часи (кондитерських, алкогольних, молочних виробів)? І зараз це одна з найактуальніших тем у країнах колишнього СРСР.

Тож не можу не відзначити збільшення з 2016 року інтересу іноземних компаній до України.

«Створення спеціалізованого суду вплине на галузь з позитивної точки зору»

— Сфера інтелектуальної власності згідно із судовою реформою удостоїлася честі створення вищого спеціалізованого суду. З’явитися така установа має вже наприкінці вересня. Чи означає це, що через кілька місяців цю сферу очікують значні зміни?

— Я недарма порівнювала корупцію та сферу інтелектуальної власності. Адже самі ці дві сфери отримали спеціалізовані суди. Точніше — судовою реформою вони передбачені, але поки що жоден не створено.

Заснування спеціалізованого суду з розгляду спорів у сфері інтелектуальної власності вплине на цю галузь з позитивної точки зору. По-перше, через свою специфічність галузь потребує кваліфікованих суддів. Спеціалізований суд дозволить зібрати відповідних фахівців під дахом однієї установи, що значно підвищить якість розгляду спорів. По-друге, виділення окремого суду пришвидшить розгляд справ. По-третє, Вищий суд з питань інтелектуальної власності повинен уніфікувати практику вирішення спорів.

Звичайно, все це не відбудеться миттєво. Але поступово новий орган вийде на «проектну потужність». Як наслідок, відбудуться суттєві зміни, а Україна ще трошки стане ближче до багатьох розвинутих країн, де подібні суди працюють давно.