«Професійна таємниця»: для кого вона?

Європейський суд з прав людини прийняв до розгляду звернення двох російських правників, які скаржилися на необґрунтовані обшуки. ЄСПЛ поцікавився в уряду Російської Федерації, чи мали юристи гарантії, пов’язані з їх «професійною таємницею». Рішення в цій справі дасть відповідь, чи можуть усі фахівці в галузі права отримати рівні з адвокатами процесуальні права. Причому на вердикт зможуть посилатися й українські юристи для оскарження законності обшуків у їхніх офісах або житлі.

Прийшов, побачив, обшукав…

У 2011 році до Олексія Силіванова, директора єкатеринбурзької юридичної компанії, пришли з обшуком. Одна з його клієнток виявилася пов’язаною з махінаціями з нерухомістю. Слідчий вирішив обшукати квартиру чоловіка, оскільки той «є співучасником, підтримує з підозрюваною близькі стосунки й може зберігати документи, що мають відношення до справи».

Житло перевірили й нічого не знайшли, а сам О.Силіванов відправився в суд оскаржувати постанову про обшук. За його словами, близькі стосунки з підозрюваною нічим не доведені, а слідчий не вказав, що саме він хотів знайти в юриста вдома.

Проте апеляційна інстанція в цілому погодилася з постановою районного суду. Виправили тільки вказівку на те, що О.Силіванов є співучасником, на «може бути».

Тоді ж, у 2011 році, правник звернувся у Страсбург. Він зазначив у скарзі, що «обшук приміщень юристів повинен бути предметом особливо ретельного контролю, адже залякувати їх неприпустимо», нагадавши ЄСПЛ його власну позицію в справі «Elci and оthers v. Turkey» (рішення від 13.11.2003). Тому влада безпідставно порушила недоторканність його житла (ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Одночасно Суд прийняв до розгляду скаргу іншого юриста — Сергія Мезенцева з Орська. У 2011-му той представляв одну з компаній у податковому спорі, а наступного року її гендиректора стали підозрювати в ухиленні від сплати податків. Слідчі перевірили не тільки будинок юриста (де нічого не знайшли), а й офіс як «місце події», причому без дозволу суду (оскільки адвокатом С.Мезенцев не був).

З офісу правоохоронці забрали жорсткий диск. Записану на ньому інформацію податкові органи використовували в суді проти щонайменше трьох клієнтів. Через півроку правникові повернули накопичувач, а обвинувачення гендиректорові фірми так і не висунули.

Судове оскарження й у цьому випадку не дало результату. У скарзі в Страсбург С.Мезенцев відзначив: «Хоча я не адвокат, але надаю юридичні послуги і повинен забезпечити конфіденційність справ клієнтів. Тому власті мали надати мені гарантії, як у адвокатів, наприклад, обшук повинен був санкціонувати суд».

Секрети є в усіх!

ЄСПЛ не тільки прийняв скарги юристів, а й адресував уряду низку запитань. Одне з них звучить так: «Чи надані заявникам достатні процесуальні гарантії проти втручання в їхню професійну таємницю?»

Прикметно, що Суд використовував формулювання «професійна таємниця» стосовно неадвокатів. Хоча деякі російські захисники вважають, що за «простими» юристами нелогічно визнавати право на аналог адвокатської таємниці. Адже вони отримають права адвокатів, але не будуть урівняні в обов’язках і відповідальності. З погляду кримінального процесуального кодексу, вони не є спецсуб’єктами, як, наприклад, бухгалтери й аудитори.

Також ставляться під сумнів вимоги вказувати конкретні предмети, які треба знайти під час обшуку. Мовляв, по-перше, вони нездійсненні, а по-друге, вихолощують саму суть обшуку. Разом з тим слідчі, як правило, до ладу не пояснюють, навіщо потрібно провести обшук, а натомість використовують шаблонні фрази й голослівні твердження. Тож, якщо суди почнуть вимагати від слідства достатніх доказів і конкретності, що планується виявити та вилучити, тоді і скарг на необґрунтовані обшуки стане в рази менше.

Проте в адвокатському середовищі погоджуються: Євросуд може визнати, що відюулося вторгнення в особисте життя через невизначеність предмета обшуку, відсутність підстав тощо. Водночас категорично відкидається ідея, що юристам треба надати адвокатські гарантії при обшуку.

Так, у рішенні від 31.01.2017 у справі «Рожков проти Російської Федерації, №2» ЄСПЛ уже розглянув аналогічну проблему в контексті ст.8 конвенції. Оскільки заявник не повідомив, що російські закони гарантують збереження професійної таємниці простому юристові, Суд відкинув усі посилання на конфіденційність відносин із клієнтом, адже будь-яка професійна діяльність і бізнес передбачають такі питання.

Гарантії конфіденційності

У той же час ЄСПЛ займає іншу позицію, якщо заявники є адвокатами. Наприклад, у рішенні від 9.04.2009 у справі «Колесниченко проти Російської Федерації» сформульовані додаткові критерії, які допомагають оцінити обґрунтованість обшуку в адвоката.

До них, зокрема, належать «тяжкість злочину, у зв’язку з яким проводяться обшук і вилучення, те, чи була одержана санкція судді або особи, наділеної судовими повноваженнями, або чи проводилася згодом судова перевірка, чи була постанова основана на розумній підозрі та чи були межі втручання розумно обмежені. Суд повинен також перевірити спосіб проведення обшуку та (якщо мова йде про адвокатську контору) чи проводився він у присутності незалежного спостерігача, що забезпечує недоторканність предметів, які стосуються професійної таємниці. Нарешті, суд повинен узяти до уваги масштаби наслідків для роботи й репутації осіб, зачеплених обшуком» (п.31 постанови).

Щоправда, інші експерти пов’язують адвокатську таємницю не з обов’язками адвоката, а з правом людини на доступний та ефективний судовий захист. Вони вважають, що юрист повинен мати змогу пообіцяти своєму клієнтові повагу до таємниці, яку враховують закон і суд. Але в російському суспільстві (зокрема серед носіїв професії та їх клієнтів) немає консенсусу, що без такого привілею взагалі не можлива якісна юридична послуга.

Разом з тим можна виходити з того, що основа гарантії — «передання конфіденційної інформації особі, котра сприймається як професійний юридичний радник». Її сформулював англійський суд ще у справі «Wheeler v. Le Marchant» (1881) і підтвердив у справі «Three Rivers District Council and others v. The Governor and Company of the Bank of England» (2004).

Крім того, в останній справі суд включив у поняття «порада» не тільки виклад законів, а й рекомендації, як поводитися клієнтові в певній ситуації. Тому, на думку експертів, юристи мають активно захищати свої права, «щоб не довелося всім поголовно записуватися в адвокати».