Якщо суд визнає, що проведення мітингів може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, то задовольняє вимоги позивача
У другій частині узагальнення (першу частину див. у №29) розповідається про правове врегулювання реалізації права на мирні зібрання та особливості розгляду справ про мирні зібрання. Дослідження спрямоване на сприяння однаковому та правильному застосуванню адміністративними судами законодавства з метою забезпечення захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів осіб, зокрема права на мирні зібрання, від порушень з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, виявлення проблемних питань, що виникають під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії, надання пропозицій щодо їх розв’язання.
Обмеження в інтересах безпеки
Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися лише для гарантування національної безпеки та громадського порядку. Визначення терміна «національна безпека» надано у ст.1 закону «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003, яка вбачає у ній «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров’я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв’язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам».
Згідно зі ст.3 цього закону об’єктами національної безпеки є:
«людина і громадянин — їхні конституційні права і свободи;
суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність».
Національні інтереси відповідно до зазначеного акта — це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні й духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в нашій державі, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Загрози національній безпеці — це наявні та можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
У практиці застосування юридичних термінів громадський порядок в широкому значенні можна визначити як сукупність усіх правил, що регламентують процеси в суспільстві й відносини між його окремими частинами; у вузькому — як інститути і норми, що обумовлюють статус людини та громадянина й соціальних груп у суспільстві тією мірою, якою це зумовлено їх інтересами та закономірностями розвитку самого суспільства, а також науково обгрунтовані відносини між членами суспільства та його структурними елементами.
Забезпечення громадського порядку
Згідно з Положенням про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.11.2010, «громадський порядок — це система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об’єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі».
Тлумачення понять «національна безпека», «громадський порядок», «громадська безпека» та інших, що стосуються окремих положень щодо обмеження прав, містяться також у Сіракузьких принципах тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, схвалених економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй у 1985 році.
Так, згідно з названим актом «громадський порядок» можна визначити як сукупність норм, які забезпечують життєдіяльність суспільства, або як низку основоположних принципів, на яких побудоване суспільство. Повага до прав людини є частиною громадського порядку. Громадський порядок необхідно тлумачити в контексті завдань конкретного права, яке обмежено з цієї підстави.
Під «громадською безпекою» мається на увазі «захист від загрози безпеці людей, їхньому життю або фізичному здоров’ю, а також від завдання серйозних збитків їхньому майну».
Здійснення повноважень щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян під час проведення мирних зібрань законом «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 покладено на органи місцевого самоврядування. Так, відповідно до пп.3 п.«б» ч.1 ст.38 названого закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
Забезпечення у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, законності й правопорядку, додержання прав і свобод громадян у межах адміністративно-територіальної одиниці покладається також законом «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.99 на місцеві державні адміністрації.
Стаття 16 названого закону надає місцевій державній адміністрації функції зі здійснення на відповідній території державного контролю, зокрема, за додержанням правил транспортного обслуговування, громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху.
Забезпечення виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду, актів Президента, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади; забезпечення здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю є одними з провідних функцій місцевої державної адміністрації на виконання її повноважень у галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян.
Основними завданнями міліції відповідно до ст.2 закону «Про міліцію» від 20.12.90 є:
«забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків».
Згідно з п.26 ч.1 ст.10 цього закону одним з основних обов’язків міліції є «виконання та контроль за рішеннями сільських, селищних, міських рад з питань охорони громадського порядку».
Отже, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження щодо організації та контролю за забезпеченням охорони громадської безпеки, громадського порядку під час проведення мирних зібрань, органи міліції безпосередньо забезпечують громадський порядок, безпеку дорожнього руху та громадян на таких заходах.
Слово — за практикою Євросуду
Встановити обмеження щодо реалізації права громадян на мирні зібрання може лише суд, якому надано такі повноваження відповідно до Конституції, і лише для гарантування національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до ст.8 КАС суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Однак під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії нечасто використовується практика Євросуду, як й інше міжнародне законодавство, що регулює питання реалізації права на мирні зібрання (за винятком ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), хоча в умовах часткової неврегульованості розглядуваних питань національним законодавством європейська практика може значно полегшити вирішення справ та сприятиме забезпеченню реалізації права людини на мирні зібрання в Україні.
Свої позиції щодо реалізації передбаченого ст.11 конвенції права на свободу мирних зібрань Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справах «Станков та Об’єднана македонська організація «Ілінден» проти Болгарії» (2001), «Іванов та інші проти Болгарії» (2005), «Християнська демократична народна партія проти Молдови» (2006), «Оллінджер проти Австрії» (2006) та інших.
Також адміністративні суди під час розгляду та вирішення справ стосовно реалізації права на мирні зібрання повинні застосовувати Керівні принципи зі свободи мирних зібрань, розроблені експертами Бюро з демократичних інституцій і прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі, які визначають параметри реалізації законодавства відповідно до міжнародних норм та наводять приклади дії основних принципів на основі передового міжнародного досвіду.
Особливості розгляду «мирних» справ
КАС (стст.182,183) встановлює особливості провадження у справах за адмінпозовами суб’єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та у справах за адмінпозовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
Стаття 50 КАС передбачає, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адмінпозовом суб’єкта владних повноважень, зокрема, про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Згідно з ч.1 ст.182 КАС органи виконавчої влади, місцевого самоврядування звертаються з позовною заявою про заборону проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо) до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням. Закон не встановлює конкретного строку звернення з такою заявою до суду, однак обумовлює негайне звернення після одержання повідомлення про проведення масового заходу.
Організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань відповідно до ч.1 ст.183 КАС мають право звернутися з позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених про проведення таких заходів, до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів.
Підсудність справ про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання залежить від статусу відповідача та визначається за правилами предметної підсудності адмінсправ, встановленими ст.18 КАС. Так, згідно з приписами п.1 ч.1, п.1, чч.2 та 3 названої статті справи про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання підсудні:
• якщо відповідачем виступає орган чи посадова особа місцевого самоврядування — місцевим загальним судам як адмінсудам;
• якщо відповідачем є орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа —окружним адмінсудам;
• у разі оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади —місцевому загальному суду як адмінсуду або окружному адмінсуду за вибором позивача.
Негайне виконання з оскарженням
Згідно з приписами стст.182, 183 КАС про відкриття провадження у справі за позовом про обмеження права на мирні зібрання або про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та відповідача (відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування та організатора (організаторів) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань).
Адмінсправи зазначеної категорії повинні бути вирішені судом протягом 3 днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за 3 дні до проведення відповідних заходів — невідкладно.
Позовна заява про заборону проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо чи про інше обмеження права на мирні зібрання, яка надійшла в день проведення таких заходів або після цього, згідно з ч.2 ст.182 КАС залишається без розгляду.
На відміну від позовів за зверненням суб’єкта владних повноважень про обмеження в реалізації права на мирні зібрання, справи за позовами про усунення обмежень у реалізації цього права з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування суд має право розглядати в день проведення цих заходів, що сприяє забезпеченню реалізації гарантованого державою права на мирні зібрання громадян.
Частиною 5 ст.182 КАС передбачено, що суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду вказується спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Необхідно зазначити, що для прийняття рішення про задоволення позову суд повинен пересвідчитися в реальності можливої загрози, при цьому така реальність повинна бути підтверджена відповідними доказами.
Постанови суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання виконуються негайно, але можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.
Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його оголошення. У зв’язку з цим правила ч.3 ст.160 КАС щодо проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин постанови до справ зазначеної категорії не застосовуються.
Виходячи із завдань адмінсудочинства, визначених КАС, суд у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання повинен перевірити обгрунтованість підстав для застосування таких обмежень, на які посилаються органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, та у разі підтвердження необхідності їх застосування обрати спосіб обмеження, який би найкраще відповідав його меті — недопущенню заворушень чи злочинів, загрози здоров’ю населення або правам і свободам інших людей —та найменше обмежував би право громадян на мирне зібрання. Для уникнення порушень гарантованого Основним Законом права з’ясуванню передусім підлягає питання, чи є запланований захід мирним та яка мета його проведення.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.21 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!