Суды из зоны АТО: порядок и последствия изменения подсудности
Парламент внес изменения, касающиеся подсудности дел, которые должны были бы рассматриваться судами, расположенными в зоне боевых действий на востоке страны. Правда, законом, к сожалению, не определены ни критерии отбора судов, в которых невозможно отправлять правосудие, ни принципы перераспределения дел между другими судами. Как следствие, для продолжения судебного разбирательства сторонам процесса придется разрешить ряд организационных проблем.
Розподіляй і судися
Війна на Донбасі істотно ускладнила роботу багатьом судам, розташованим на території проведення антитерористичної операції. Будівлі деяких місцевих судів були захоплені озброєними людьми, окремі судді та працівники апарату зазнали переслідування та (або) тиску, а загальна обстановка в зоні АТО становила велику небезпеку для життя та здоров’я всіх учасників судових процесів. Це вже не кажучи про такі дрібниці, як неможливість відправити пошту (через припинення роботи поштових відділень) або сплатити судовий збір через закриття відділень банків. Здійснення правосуддя в таких умовах стало практично неможливим, разом з тим правових підстав для відмови в судовому захисті не було, а тому багато судів продовжували свою роботу.
Для недопущення ситуацій з постановленням іменем України явно неправосудних рішень, а також для захисту прав громадян і підприємств, зареєстрованих у містах, де робота судових установ стала взагалі неможливою (наприклад у Луганську), потребувалося негайне законодавче врегулювання. І вже 12 серпня цього року Верховна Рада зробила перший крок для цього, прийнявши закон «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» №1632-VII (що дозволяє змінити територіальну підсудність у районі проведення АТО), який був підписаний Президентом 18.08.2014.
Отже, у зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя окремими судами в районі проведення АТО цим актом запропоновано змінити територіальну підсудність справ. Скласти перелік місцевих і апеляційних судів, розташованих у зоні проведення АТО, в яких неможливо здійснювати правосуддя, доручено Державній судовій адміністрації.
Ця обставина, до речі, не дуже сподобалася головному науково-експертному управлінню ВР. На думку знавців права, логічніше було б наділити такими повноваженнями не ДСАУ, а Президента, до повноважень якого п.23 ч.1 ст.106 Конституції віднесено питання створення та ліквідації судів. Відповідно, саме він у межах цих повноважень мав би припинити роботу судів у Донецькій та Луганській областях. Але не варто забувати, що саме ДСАУ згідно з ст.116 закону «Про судоустрій і статус суддів» зобов’язана забезпечити належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, а значить, саме її фахівці краще за інших знають, які суди цього потребують.
Втім, куди важливіше не те, який орган ухвалюватиме рішення про припинення роботи судів, а те, за якими критеріями він визначатиме можливість або неможливість здійснення правосуддя в тому чи іншому суді. Таких, на жаль, у законі немає. Отже, в цьому питанні доведеться повністю покластися на мудрість і обізнаність чиновників ДСАУ.
Складений ними список передадуть на затвердження головам вищих спеціалізованих судів, які повинні будуть вирішити, яким саме місцевим і апеляційним судам передати розгляд справ, підсудних судам, розміщеним у зоні проведення АТО. Того, як визначатимуться суди, яким будуть передані нові справи (виходячи із завантаженості, територіальної близькості або інших критеріїв), закон №1632-VII теж не обумовлює. Також неясно: окремим судам передаватимуться всі справи того або іншого суду (кількох судів) чи справи, що перебувають у провадженні одного суду, визнаного неспроможним здійснювати правосуддя, будуть розподілені між кількома судами. У вказаних та інших питаннях, пов’язаних із перерозподілом справ, доведеться покладатися на мудрість відповідальних осіб. Цього разу — голів спецсудів.
Знайти й дістатися
Бракує в законі №1632-VII відповіді й на питання про те, як учасники процесу зможуть дізнатися, якому саме суду доручили розгляд їхніх справ. Якщо голови спецсудів вирішать передавати всі справи з одного суду в інший — це ще півбіди: відповідну інформацію можна буде подати в ЗМІ та розмістити на офіційному сайті судової влади, і, таким чином, учасник процесу зможе дізнатися хоча б про місце розгляду справи. Інформацію ж про дату й час слухання можна буде дізнатися за телефоном (розраховувати на повістки в нинішніх умовах не доводиться). Якщо ж справи з однієї установи розподілятимуться між кількома судами, то учасникові процесу доведеться обдзвонювати кожен з них, аби дізнатися, в якому саме розглядатиметься його спір.
Хоча знайти суд, в якому слухатиметься справа, — чи не найпростіше з усіх завдань, які належить вирішити учасникам судових розглядів. Набагато складніше й небезпечніше вибратися з території бойових дій, щоб мати можливість дістатися до суду, або уповноважити інших осіб на представництво своїх інтересів у ньому, передавши їм відповідну довіреність і, у разі необхідності, нотаріально її посвідчивши. У розв’язанні цієї проблеми законодавство, на жаль, мало чим може допомогти.
Тим же учасникам судових розглядів, які змогли або зможуть вибратися із зони бойових дій, доведеться не тільки знайти собі нове місцезнаходження (місце перебування), а й подумати про те, як дістатися до суду, до якого буде передано розгляд їхніх справ. Громадяни та юридичні особи, які виїхали з Донбасу, нині розкидані по всій Україні: від Харкова й Дніпропетровська до Львова й Ужгорода. Тому, напевно, багатьом з них (їхнім представникам) доведеться або їхати через півкраїни, або довіритися юристам, які працюють за місцезнаходженням суду, якому буде доручено розгляд справи.
Крім того, оскільки в багатьох містах південно-східної частини країни пошта припинила роботу, позивачам та (або) судам для розгляду більшості справ доведеться подбати про те, як належним чином повідомити інших учасників процесу про дату й час судового засідання. У цивільному судочинстві це можна зробити, наприклад, через самостійне отримання повістки з подальшим її врученням відповідачеві та (або) іншим учасникам процесу, через публікацію в ЗМІ (у випадку, якщо місцезнаходження чи місце мешкання особи не відоме) або через відправлення повістки за місцем роботи. В адміністративному процесі ефективним способом повідомлення може бути публікація оголошення в ЗМІ. У господарському ж процесі головне — відправити відповідачеві позовну заяву з описом вкладення, а отримає він його чи ні — вже питання другорядне.
Відповідачам та іншим зацікавленим особам у такій ситуації необхідно або стежити за ходом слухання справи самостійно, зокрема за допомогою телефонних дзвінків до судів, або чекати, коли АТО закінчиться, і потім оскаржити ухвалені рішення з додаванням до скарг клопотання про відновлення пропущеного строку й документів, що підтверджують поважність причин пропуску останнього (наприклад довідки з Торгово-промислової палати).
Зберігай і… відновлюй!
Ще однією проблемою, яку доведеться розв’язувати багатьом учасникам проваджень, раніше відкритих судами, розташованими в зоні проведення АТО, є відновлення обставин справи на підставі документів, що збереглись у сторін. Звичайно, закон №1632-VII передбачає, що справи, розгляд яких не був завершений, повинні бути передані новим судам протягом 10 робочих днів з дня прийняття відповідного розпорядження голови вищого спецсуду. Але оскільки існує велика ймовірність неможливості такого передання, то учасникам процесів доведеться заново подавати документи й матеріали, необхідні для ухвалення відповідного рішення. Добре, що таку можливість закон передбачає.
Також слід звернути увагу на те, що передання матеріалів у зв’язку зі зміною підсудності передбачено тільки для тих справ, розгляд яких так і не було завершено. Для випадків, коли слухання справи закінчилось ухваленням рішення або закриттям провадження, цивільним і адміністративним процесуальним законодавством передбачено відновлення втраченого провадження, що здійснюється на підставі відповідної заяви особи, котра брала участь у розгляді справи. Натомість Господарський процесуальний кодекс таких положень не містить, а тому в господарському процесі, очевидно, доведеться за аналогією користуватися відповідними нормами Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства.
Таким чином, закон №1632-VII створює правові передумови для продовження судових розглядів, розпочатих у судах, розміщених у зоні проведення АТО, і (або) підсудних їм. Але для запуску цих процесів як державним органам в особі ДСАУ та вищих спецсудів, так і учасникам проваджень необхідно вирішити низку організаційних питань.
Вследствие попадания снаряда пожар уничтожил крышу Советского районного суда г. Макеевки. Хорошо, что в то время учреждение не работало ...
Материалы по теме
ААУ приглашает на VI Судебный форум
28.02.2024
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!