Фикция пресечения: апелляция отпустила бандита под залог, пренебрегнув защитой потерпевших

Несмотря на все очевидные риски, которыми доказывалась необходимость оставить за решеткой подозреваемого в пособничестве государству-агрессору и рейдерстве, в апелляционном суде пошли навстречу последнему. И, с точки зрения беспристрастного наблюдателя, не без стороннего вмешательства.

Такий несподіваний поворот у суддівському розсуді проявила колегія суддів Вінницького апеляційного суду, змінюючи ухвалу слідчого судді першої інстанції щодо тримання під вартою особи, яку СБУ підозрює за ст.111², а БЕБ — за ч.3 ст.206 КК.

Нагадаємо, що за фактами подій у Білій Церкві (див. «ЗіБ», «Бетон, суди та облога супермаркету») Бюро порушила кримінальне провадження та повідомила, зокрема, організатору блокування магазину «Велмарт», підозру за ч.3 ст.206 КК.

Надалі слідчий суддя задовольнив клопотання детектива БЕБ щодо цієї особи. Адже, як указано в ухвалі, «інкриміновані особі дії не мали разового характеру, а тривали протягом кількох місяців і складалися з повторюваних епізодів,.. що свідчить про стійкість наміру продовжувати обраний спосіб поведінки». Тому суд констатував, що визначення застави як альтернативи триманню під вартою «не забезпечить належного запобігання ризику незаконного впливу на потерпілих і свідків та ризику продовження протиправної поведінки».

Проте, були відчуття, що в апеляційній інстанції ця ухвала не встоїть. Адже й за звинуваченнями у пособництві державі агресору апеляційна інстанція віднайшла так би мовити пом’якшуючі обставини, аби визначити альтернативу у вигляді застави — менше 1 млн грн. Тобто у той час, коли столиця та чимало українських міст потерпають від ударів ворожих ракет і дронів, особа, чиї підприємства працюють у Маріуполі на користь агресора, може, за суддівським розсудом, продовжувати свій «бізнес» ще й на підконтрольній території.

В чому полягає насправді цей «бізнес», продемонстрували події в Білій Церкві, зафіксували детективи БЕБ і погодився слідчий суддя першої інстанції. Та в апеляційної «трійці» — власне бачення, мовляв, «великі» гроші застави (сума, яку в якості альтернативи визначила колегія — «аж» 1.331.200 грн.) неодмінно змусять вести підозрюваного законослухняне життя, принаймні до вироку суду.

Хоча, очевидно, що вартість однієї автівки середнього класу навряд чи стане тим стримуючим фактором, якщо зазирнути в перелік активів, які були виявлені в підозрюваного, з ухвали про їх арешт: лише готівкою понад 3,6 млн грн., $62570 і 52580 євро. До речі, тільки гривнева частина у 5 разів більша за суму, яку за 5 останніх років задекларував підозрюваний (це також вказано в ухвалах суду, тобто точно було відомо суду апеляційної інстанції). Але ж є ще «Mercedes-Benz», 2020 р.в., дві квартири в Маріуполі (інша ухвала), «Audi A8»…

Причому обидва автомобілі залишилися в його користуванні й, цілком ймовірно, можуть бути використані для того, аби виїхати з України і податися до того ж Маріуполя де є і житло, і працюючий бізнес.

На думку адвокатів, які спеціалізуються на кримінальному праві, це рішення виглядає більш ніж дивним, оскільки така застава не зменшує жодних із ризиків, що були зазначені в клопотанні БЕБ. Так, обов’язок не залишати місто не віддаляє підозрюваного від свідків та потерпілих, а навпаки— утримує його поряд. З огляду на обставини блокування супермаркету, коли били працівників, що намагалися перешкодити проїзду бетонозмішувачів, це вже є ризиком для подальшого слідства.

Радше як ритуал є обов’язок здати закордонний паспорт, оскільки підозрюваний зареєстрований у Маріуполі, де українське посвідчення особи нікого не цікавить і куди жодна повістка про виклик в суд не дійде.

КПК вимагає, щоб розмір застави достатньою мірою гарантував виконання обов’язків. І ця гарантія вимірюється не гривнями, а поведінкою, що добре відомо досвідченим суддя апеляційного суду. Тим не менш, вони вирішили, що особа, яку не зупинили ані ухвала господарського суду з негайним виконанням, ані присутність приватного виконавця, дотримуватиметься тепер стандартного набору обов’язків, виконання яких до того ж ніхто реально не контролює.

Наразі в ЄДРСР, з огляду на безпеку суддів, не вказуються прізвища суддів, які розглядають кримінальні провадження. Однак, вочевидь, це не завадить правоохоронним органам дослідити можливий сторонній вплив на них, наприклад, з боку керівництва суду чи когось із касаційної інстанції. Й, за наявною інформацією, вже перевіряється не лише цей зв’язок, а й пов’язаність указаних осіб із діяльністю фінансово-виробничої групи зі Сходу України, яка підтримує такі «проєкти впливу», та відповідність рівня життя суддів задекларованим статкам.

Та й Вища рада правосуддя також може дати власну оцінку вмотивованості такого рішення. Адже йдеться вже не про водіїв за ст.130 КпАП, за найменше послаблення в покаранні яких дисциплінарний орган регулярно карає суддів. І не про добросовісну помилку, на яку можна списати недогляд, бо всі факти і обставини викладені в численних ухвалах. Йдеться, радше, про свідоме бажання допомогти особі залишитися на свободі. Й тепер питання лише в тому, якою буде ціна такої допомоги — як для суддів, так і для органів слідства та громадян з Білої Церкви.

Закон і Бізнес