Спорный долг как точка входа:

кто должен запускать банкротство?

Процедура банкротства начинается не с размера заявленного долга, а с проверки его бесспорности. Если требование кредитора основывается на договоре, действительность и реальность выполнения которого оспариваются, такое требование должно проходить полноценное исковое разбирательство, а не открывать путь к контролю над банкротством. Эта граница стала ключевой в споре о банкротстве газотрейдинговой компании, конечным бенефициаром которой является подсанкционный олигарх Дмитрий Фирташ.

Дві заяви і чотири роки мовчання

У справі №910/15641/25 про банкрутство ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД» Господарському суду м.Києва довелося оцінювати заяви двох кредиторів.

Першою про відкриття провадження 15.12.2025 звернулася фірма EGF Trading. Вона, як свідчать матеріали справи, послалася на договір купівлі-продажу природного газу 2021 року і стверджувала, що перерахувала боржнику 54 млн грн. попередньої оплати, однак газ поставлений не був, а кошти — не повернуті. При цьому, за версією самої EGF Trading, газ мав бути переданий у листопаді, а в разі непоставки продавець мав повернути аванс до 15.12.2021. Тобто йшлося про вимогу на суму, що на момент виникнення заборгованості відповідала приблизно $2 млн.

Про ці кошти згадали лише через чотири роки. І згадали, вочевидь, не випадково.

Пізніше до цієї ж справи була приєднана заява іншого кредитора — компанії «Євроенерготрейд». Її вимоги ґрунтувалися на судових рішеннях в іншій господарській справі №910/3279/25, якими було встановлено заборгованість боржника на суму 1,4 млрд грн. За збігом обставин, саме 15 грудня 2025 року апеляція підтвердила цю заборгованість (ця справа дійшла до Верховного Суду, який 10.03.2026 ухвалив остаточне рішення на користь кредитора).

Тобто давня вимога EGF Trading за договором стала процесуально активною саме тоді, коли інший кредитор «Євроенерготрейд» отримав рішення на підтвердження боргу, що набрало законної сили.

Оскільки грошові вимоги другого кредитора мали підтвердження касаційної інстанції, суд відкрив провадження у справі про банкрутство, визнавши саме ці вимоги.

Першому заявнику було відмовлено — той не надав достатніх доказів реальності господарської операції за договором з боржником. У цьому контексті суд звернув увагу на вимоги п.201.7 ст.201 Податкового кодексу щодо складання і реєстрації податкової накладної не лише у разі постачання товарів, а й на суму коштів, отриманих як попередня оплата. Водночас доказів реєстрації податкової накладної, відображення суми заборгованості в бухгалтерському чи податковому обліку не було. І хоча EGF Trading посилалася на вимоги про повернення авансу в 2024 і 2025 роках, належних доказів їх направлення та вручення боржнику надано не було. Тож достеменно встановити, коли саме ці претензії були пред’явлені і чи існували вони взагалі, встановити було неможливо.

За оцінкою авторитетних фахівців, заявлений борг не був очевидним і безспірним також і тому, що договір на 54 млн став предметом окремого спору про його недійсність, тож не міг бути покладений в основу відкриття провадження у справі про банкрутство.

В EGF Trading з таким підходом не погодилися, вважаючи, що саме їхня заява мала стати підставою для відкриття процедури банкрутства, і подали апеляційну скаргу.

Хто запускає процедуру

Суперечка довкола того, за чиєю заявою мало бути відкрито провадження, сторонньому спостерігачу може видатися формальною. Але насправді це процесуальне питання впливає на подальший перебіг справи і, зрештою, на перспективи задоволення вимог кредиторів.

Адже банкрутство юридичної особи — це не просто спосіб стягнення боргу. Після відкриття провадження спір переходить у спеціальний режим, у якому перетинаються інтереси всіх кредиторів, майна боржника, порядку пред’явлення вимог, обмежень щодо розпорядження активами та подальшої долі підприємства.

Коли до суду надходить кілька заяв про відкриття провадження, згідно з ч.4 ст. 35 Кодексу з процедур банкрутства вони мають розглядатися в одному підготовчому засіданні. Суд відкриває провадження за заявою, що подана першою, але лише в разі її відповідності вимогам. Ці вимоги передбачають перевірку обґрунтованості вимог заявника (ч.1 ст.39 КзПБ).

Якщо за першою заявою суд відмовляє у відкритті провадження, інші заяви розглядаються в порядку черговості їх подання.

Тут важливо розуміти, що суд не лише формально відкриває справу, а й визнає вимоги кредитора та їх розмір, вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкриває процедуру розпорядження майном, призначає розпорядника майна, кандидатура якого у визначених кодексом випадках пропонується ініціюючим кредитором, встановлює строки для подання розпорядником відомостей про розгляд вимог кредиторів і дату попереднього засідання. З моменту відкриття провадження конкурсні та забезпечені кредитори можуть пред’являти вимоги до боржника і домагатися їх задоволення в межах справи про банкрутство.

Отже статус кредитора, за заявою якого відкрито провадження, має особливе значення. Фактично тут вирішується питання, чиї вимоги першими визнаються судом, хто отримує стартову позицію у справі та в яких умовах інші кредитори надалі заявлятимуть і захищатимуть свої вимоги.

Ознаки звʼязку

Але якщо процедура відкривається на підставі спірної вимоги чи кредитором, який пов’язаний із боржником, банкрутство останнього ризикує перетворитися з механізму колективного захисту кредиторів на інструмент процесуального контролю над боржником. Саме тому в подібних справах значення має не лише розмір заявленого боргу або швидкість подання заяви до суду, а й реальна незалежність кредитора-ініціатора.

За наявними даними, у випадку EGF Trading обсяг постачання компанії становив 8 млрд грн. При цьому понад 70% загального продажу припадало на компанію з подібним найменуванням — ТОВ «ГК ХІМ-ТРЕЙД», кінцевим бенефіціарним власником якої значиться Дмитро Фірташ. З іншого боку, показовою є і структура постачальників EGF Trading, де одним з основних є ПрАТ «Азот»,  бенефіціаром якого є той самий олігарх.

З огляду на це, EGF Trading може виконувати роль посередника у ланцюгах купівлі-продажу товарів для підприємств корпоративної групи Group DF Дмитра Фірташа.

Більше того, чинний власник і керівник EGF Trading Василь Щур до того, як увійшов до компанії, працював у ТОВ «Хімвектор» — ще одному із підприємств цієї групи. А колишній керівник і співзасновник EGF Trading Максим Кучер продовжує працювати на підприємствах, пов’язаних із «ХІМ-ТРЕЙД» та іншими структурами цієї групи.

Санкційний контекст

Водночас, EGF Trading не була новою компанією, створеною спеціально під спірні операції. Товариство було зареєстроване ще у 2016 році зі статутним капіталом 10 тис. грн. До 2021 року його профіль був пов’язаний переважно з торгівлею електроенергією, газоподібним паливом і консалтингом. І, як свідчать реєстраційні дані, первинно у компанії не було видів діяльності, прямо пов’язаних із мінеральними добривами чи промисловою хімією.

У червні 2021 року рішенням Ради національної безпеки і оборони України, затвердженим указом Президента №266/2021, щодо Дмитра Фірташа були введені персональні спеціальні економічні санкції, які зачіпали ключові для бізнесу можливості: користування і розпорядження активами, торговельні операції, рух капіталу, виконання економічних і фінансових зобов’язань, а також дію ліцензій та інших дозволів.

А у серпні того ж року EGF Trading перейшла під контроль нового одноосібного власника і керівника — Василя Щура. У листопаді до реєстраційних даних компанії були додані нові напрями діяльності: оптова торгівля хімічними продуктами, посередництво у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловою хімією, а також торгівля металами.

В оцінці цих фактів фахівці звернули увагу на їх хронологію. Після санкцій щодо бенефіціара великої промислової групи створення нової юридичної особи могло б привернути зайву увагу. Натомість використання компанії, яка вже існувала і не мала очевидного зв’язку з Group DF, надавало можливість її використання як інструменту для подальших господарських операцій.

Саме ця послідовність — зміна власника, розширення КВЕД і подальший перехід до операцій із хімічною продукцією — дає підстави експертам розглядати EGF Trading як компанію, що могла бути включена до ширшого господарського ланцюга структур, пов’язаних із Group DF.

Що перевірить апеляція

За наявною інформацією, сьогодні ж EGF Trading через апеляцію намагається довести, що суд першої інстанції помилково не відкрив провадження за її заявою. Логіка апелянта зводиться до того, що його вимога на 54 млн грн. є безспірною: був договір і аванс, товар поставлений не був, отже боржник мав повернути отримані кошти.

Як відзначають авторитетні фахівці, така конструкція не витримує критики. Вимога EGF Trading дійсно ґрунтується на договорі. Але його дійсність є предметом окремого судового спору у справі №910/2222/26, де під сумнів поставлено джерело виникнення заявленого боргу.

А це має принципове значення з огляду на ч.6 ст.39 КзПБ. Згідно з цією нормою господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який має вирішуватися в позовному провадженні. У такій ситуації процедура банкрутства не може замінити собою повноцінний розгляд спору щодо чинності договору, реальності операції та підстав виникнення зобов’язання.

Окрім питання доказів самої господарської операції, про що ми вже згадували на початку статті, окремий аспект повʼязаний із часом подання позову про недійсність договору, який зʼявився вже після заяви про банкрутство ТОВ «ХІМ-ТРЕЙД». В «Євроенерготрейд» наполягають на тому, що пізніша дата сама по собі не доводить штучності спору, оскільки кредитор обʼєктивно дізнався про цей договір лише після ознайомлення з матеріалами справи про банкрутство. І принципове значення має наявність невирішеного спору щодо підстави вимоги на момент, коли суд вирішував питання про відкриття провадження.

Апелянт також посилається на те, що сам боржник визнав наявність заборгованості. Але для банкрутства цього недостатньо. Визнання боргу самим боржником не підміняє судову перевірку походження вимоги, особливо коли йдеться про давній договір, відсутність належного податкового та бухгалтерського сліду і можливу пов’язаність кредитора з боржником.

Тож, на думку фахівців, апеляційний перегляд має зосередитися на вирішенні ключових питань: чи могли вимоги EGF Trading вважатися безспірними, чи достатньо було доказів реальності операції на 54 млн грн. і чи мав суд першої інстанції підстави відкрити провадження за заявою іншого кредитора, вимоги якого були підтверджені судовими рішеннями.

Перший хід у чужій грі

Описана ситуація показує логіку ризику, який можна назвати «дружнім банкрутством». Боржник має значні зобов’язання перед кредиторами, частина з яких уже підтверджена судовими рішеннями. Паралельно з’являється інший кредитор із давньою вимогою за договором, про яку тривалий час не згадували. Він раптово стає першим заявником у справі про банкрутство. Якби провадження й було відкрите саме за такою заявою, від «дружнього» кредитора залежала б стартова позиція інших кредиторів, первинне визнання вимог, кандидатура арбітражного керуючого, який призначається розпорядником майна, а також умови, в яких інші кредитори надалі заявляли б і захищали свої права.

У такій конфігурації спірний борг може стати ефективним інструментом процесуального впливу на всю процедуру банкрутства, створюючи ризик порушення балансу між реальними учасниками.

Додаткового значення цій ситуації надає статус бенефіціара боржника. Адже коли йдеться про компанію, пов’язану з особою, щодо якої застосовані персональні спеціальні економічні санкції, вочевидь судова процедура не може розглядатися лише як приватний спір між кредиторами. Відкриття банкрутства за спірною вимогою такої структури створювало б ризик збереження впливу підсанкційного олігарха на активи.

Саме тому судовий контроль на старті банкрутства має особливе значення. Як уважають фахівці у справах про банкрутство, за таких обставин суд має уважно оцінювати походження вимоги, її документальне підтвердження, реальність господарської операції та наявність невирішеного спору про право.

Закон і Бізнес