Существенное изменение обстоятельств

Изменение договора в судебном порядке: что важно знать международному бизнесу в украинских реалиях

У сучасних реаліях нестабільна економіка, війна, інфляція та постійні зміни в законодавстві створюють нові виклики для бізнесу. Іноді ці обставини змінюють ситуацію настільки суттєво, що подальше виконання договору стає або надмірно обтяжливим, або взагалі неможливим. Контракт, який ще вчора був вигідним, сьогодні може стати джерелом збитків або взагалі втратити сенс. Розірвання договору не завжди є найкращим або єдиним варіантом. Чи є вихід? Так.

Законодавство України передбачає інструмент, який надає суб’єктам господарювання право звертатися до суду з метою внесення змін до договору або його розірвання. Одним із ключових юридичних механізмів у таких ситуаціях є ст.652 Цивільного кодексу, яка відкриває підприємцям шлях до зміни або розірвання договору в судовому порядку, якщо виконання зобов’язання стало надмірно ускладненим унаслідок істотної зміни обставин. За рішенням суду договір може бути адаптований до нових реалій — наприклад, продовжено строки виконання, змінено цінові формули чи інші істотні умови — при цьому зберігаючи співпрацю між сторонами.

В умовах воєнного часу, коли бізнес-ризики та операційні виклики змінюються надзвичайно швидко, знання та використання цього механізму можуть допомогти захистити інвестиції та зберегти ключові комерційні відносини в Україні.

Далі більш детально розглянемо, в яких випадках суд може змінити умови договору, як не переплутати істотну зміну обставин із форс-мажором та які комерційні ризики виключають факт істотної зміни обставин.

Істотна зміна обставин: законодавче регулювання

Відповідно до ЦК зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У такому випадку за наявності згоди сторони можуть змінити або розірвати договір. Проте на практиці подібні переговори заводять сторін у глухий кут. 

Саме у цей момент одна із сторін, яка є ініціатором внесення змін чи розірвання договору, може звернутися до суду з відповідним позовом.

Так, при зверненні до суду з позовом про зміну (розірвання) договору в зв’язку з істотною зміною обставин слід враховувати низку умов, які прямо визначає ЦК.

Зокрема, якщо сторони не досягли згоди, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за одночасної наявності таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Варто зауважити, що зміна договору в зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Розглянемо на прикладі постанови Північного апеляційного господарського суду від 4.06.2025 у справі №910/14369/24. У липні 2021 року ТОВ «Антуріон» (орендар) уклало договір оренди земельної ділянки з Київською міською радою (орендодавець). За умовами договору орендар зобов’язувався розпочати будівництво на земельній ділянці не пізніше ніж через три роки з дати державної реєстрації права оренди, тобто до 12.07.2024.

Однак у зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, економічною нестабільністю та воєнним станом будівництво стало фактично неможливим. Окрім цього, кредитори розірвали договори, логістика була порушена, а будівельні роботи небезпечні через обстріли та масові відключення електроенергії.

ТОВ «Антуріон» звернулось до суду з вимогою внести зміни до договору, а саме: перенести початок будівництва на строк «не пізніше ніж через три роки з моменту закінчення воєнного стану» на підставі істотної зміни обставин.

Таким чином, маємо таку ситуацію:

1. На момент укладення договору сторони не могли передбачити, що в Україні почнеться повномасштабне вторгнення, яке безпосередньо впливатиме на можливість початку забудови.

2. Орендар вжив усіх можливих заходів, однак зіткнувся з обставинами, які не залежали від нього і він не міг їх усунути при всій своїй обачності та турботливості: відмова у видачі містобудівних умов та обмеження для об’єкту будівництва (орендар оскаржував такі відмови), розірвання кредитних договорів через повномасштабне вторгнення, підвищені ризики небезпеки для працівників тощо.

3. Виконання договору на первісних умовах порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та зокрема змусило б ТОВ «Антуріон» сплачувати подвійну орендну плату.

4. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливало, що ризик зміни описаних обставин несе ТОВ «Антуріон».

Отже, в наведеному прикладі чітко вбачається істотна зміна обставин, адже одночасно наявні усі чотири обов’язкові умови. Розглянувши справу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішили задовольнити позов ТОВ «Антуріон» у повному обсязі та внести відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки.

Разом з цим, варто враховувати, що суд за своїм внутрішнім переконанням визначає наявність чи відсутність підстав для внесення змін до договору, оцінюючи ситуацію в цілому та дотримання позивачем усіх умов передбачених ст.652 ЦК.

Тому в разі істотної зміни обставин, які не могли бути передбачені сторонами під час укладення договору й які суттєво порушують баланс їхніх інтересів, зацікавлена сторона може скористатися таким інструментом, як зміна договору в судовому порядку.

Судова практика: на що звертає увагу ВС

Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв’язку між ними.

Зміна договору в зв’язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є винятковим заходом.

Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність зазначених вище чотирьох умов, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Тобто, що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору (пп.88—90 постанови Великої палати ВС від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Таким чином, зміна договору за ст.652 ЦК є винятковим заходом, що потребує в тому числі доведення того, що розірвання договору призведе до непропорційної шкоди або суперечитиме суспільним інтересам. Верховний Суд підкреслює, що такі обставини мають бути зовнішніми щодо волі сторін і не зумовленими їхніми діями.

Однак, разом із усталеною практикою, яка враховується судами при вирішенні відповідних спорів, заслуговують також на увагу й окремі правові висновки ВС, що формують підходи до застосування положень ст.652 ЦК у конкретних правовідносинах, які розглянемо нижче.

Форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями

ЦК не містить чіткого визначення терміну «форс-мажор», однак оперує поняттям «обставини непереборної сили». У судовій практиці ці поняття вважаються тотожними.

Суди визначають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), як надзвичайні й невідворотні обставини, наявність яких об’єктивно унеможливлює виконання особою зобов’язань за договором. Зокрема, ракетні обстріли, повітряні тривоги, воєнні дії рф тощо можуть визнаватися форс-мажорними обставинами. Однак, варто відмітити, що сторони мають довести, як саме зазначені вище дії вплинули на виконання зобов’язання.

При цьому істотна зміна обставин є оціночною категорією. Вона полягає в тому, що в один момент виконання договору на первісних умовах для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим та ускладненим. Наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного зобов’язання або зменшення цінності отримуваного стороною виконання. Тобто при наявності істотної зміни обставин суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, що призводить до неможливості виконання зобов’язання. У свою чергу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) роблять неможливим виконання зобов’язання в принципі.

Отже, форс-мажор та істотна зміна обставин є різними правовими ситуаціями. Істотна зміна обставин  може бути застосована у випадку відсутності форс-мажору. При цьому особа має довести наявність всіх 4 умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду (постанови КГС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 16.08.2023 у справі №910/17639/21, від 23.10.2024 у справі №922/4801/23).

Наголошуємо, що наявність форс-мажорних обставини виключає можливість внесення змін до договору в зв’язку з істотною зміною обставин.

Зокрема, у постанові КГС від 10.10.2024 у справі №910/332/24 суд дійшов такого висновку: «Висновки апеляційного суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.652 ЦК України та внесення змін у договір на підставі цієї норми при одночасному встановленні підстав для задоволення позову з огляду на існування й обставин непереборної сили свідчать про неправильне застосування апеляційним судом вказаної норми матеріального права в цьому разі, оскільки при наявності форс-мажору положення ст.652 ЦК України не застосовуються».

Таким чином, форс-мажорні обставини та істотна зміна обставин — це різні правові категорії, які не можуть застосовуватись одночасно до одних і тих самих обставин. Тому, обираючи спосіб правового захисту, позивачу необхідно ретельно дослідити всі обставини та встановити, що саме має місце в його ситуації: форс-мажор чи істотна зміна обставин.

Воєнний стан не є істотною зміною обставин

У судовій практиці доволі часто сторони намагаються обґрунтувати наявність істотної зміни обставин саме фактом введення воєнного стану або активними бойовими діями. Однак, суди критично ставляться до таких аргументів. Зокрема, в постанові КГС від 10.10.2024 у справі №910/332/24 суд указав на таке: «Позивач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов’язані з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін в окремі пункти договору та додатку до нього в зв’язку з істотною зміною обставин, а наявність обставин непереборної сили суд першої інстанції не встановив».

Таким чином, сам по собі факт воєнного стану не є підставою для внесення змін до договору. Однак, варто пам’ятати, що кожна ситуація має індивідуальний характер, тому за умови правильного доказування воєнний стан та його наслідки можуть вважатися істотною зміною обставин.

Внесення змін до договору після його виконання не допускається

Ще один важливий аспект, на який звертає увагу ВС, стосується внесення змін до договору, який вже виконано. Суд чітко розмежовує обставини, коли сторони ще можуть звертатися з позовом про внесення змін у зв’язку з істотною зміною обставин, а коли такий час минув.

Так, у постанові КГС від 6.06.2023 по справі №910/21100/21, зазначається: «Окрім того, як правильно вказав суд першої інстанції, внесення змін до договору про закупівлю в частині, зокрема, строку виконання зобов’язання можливо лише до моменту виконання зобов’язання (постанова ВС від 5.09.2018 у справі №910/21806/17), що обумовлюється правовими наслідками зміни договору за рішенням суду, встановленими ст.653 ЦК України (якщо договір змінюється в судовому порядку, зобов’язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну законної сили). Тому за рішенням суду зміна строку виконання зобов’язання в договорі після його виконання не допускається».

Таким чином, внесення змін до договору, зокрема в частині строку виконання зобов’язання, за рішенням суду можливе лише до моменту його фактичного та повного виконання.

Суб’єкти господарювання мають враховувати, що вони реалізовують підприємницьку діяльність на власний ризик

Також ВС у подібних справах звертав увагу на те, що в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (постанова ВП ВС від 2.07.2019 у справі №910/15484/17, постанова ВС від 13.11.2018 у справі №910/2376/18).

Так, у постанові від 14.06.2023 по справі № 910/8232/22 КГС зазначив: «З огляду на викладене, Верховний Суд, враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема, на засадах власного комерційного ризику, вважає, що посилання скаржника на суттєві зміни ведення господарської діяльності, інфляційні процеси та інші наслідки введення на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких згідно з ст.652 ЦК України укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду в запропонованій позивачем редакції додаткової угоди».

Цікаво прикладом є і те, що суди не вважають, що втручання державних органів у діяльність підприємства є комерційним ризиком останнього. Так, у постанові від 14.05.2020 у справі №910/15314/19 суд дійшов висновку, що втручання державних органів у діяльність позивача є істотною зміною обставин, яку ні позивач, ні відповідач не могли передбачити завчасно або що ризик таких дій державних органів несе сторона договору, зокрема, суд зазначив:

«При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкриття кримінального провадження та проведення в ньому досудового розслідування з подальшим вилученням документів та сировини, необхідної для виготовлення бензину, не могло бути усунуто ані позивачем, ані відповідачем, ані будь-якою третьою особою після настання цих подій при виявленні всієї турботливості та обачності, які від них вимагаються, оскільки досудове розслідування в будь-якому кримінальному провадженні здійснюється компетентними органами за умови обов’язкового, повного та безперечного дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства, у тому числі вимог щодо таємниці слідства. Крім того, судом встановлено, що ані договором, ані звичаями ділового обороту не передбачено, що ризик раптових слідчих дій, вчинених у кримінальному провадженні несе сторона постачальника за договором. Таким чином, з огляду на істотні умови договору, без внесення до них змін, їх виконання на час спірних відносин порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» того, на що воно розраховувало під час укладення договору».

Таким чином, варто враховувати, що суб’єкти господарювання, звертаючись до суду з вимогою про зміну договору в зв’язку з істотною зміною обставин, повинні бути готовими до підвищених стандартів доказування, оскільки межа між комерційним ризиком та істотною зміною обставин є доволі розмитою та в кожному окремому випадку розглядається судом за своїм внутрішнім переконанням.

Висновки

Підсумовуючи, можна сказати, що інститут істотної зміни обставин — це не просто абстрактна юридична норма, а реальний шанс відновити справедливість та баланс інтересів сторін у складних договірних ситуаціях. Однак, скористатися таким шансом — подекуди  задача із зірочкою.

Судова практика свідчить про обережний підхід судів до зміни договорів у судовому порядку, звертаючи при цьому особливу увагу на наявність та дотримання умов, визначених ст.652 ЦК. Тому перш ніж звертатися до суду варто не лише чітко сформувати свою правову позицію, а й зібрати переконливі докази, адже саме вони можуть стати вирішальним аргументом у боротьбі за відновлення балансу інтересів сторін.

Закон і Бізнес