Адвокат ≠ соучастник

Консультация — это право каждого, а не преступление

Профессия адвоката заключается в предоставлении квалифицированной юридической помощи юридическим или физическим лицам по защите прав и интересов и имеет соответствующий юридический статус. Европейское направление развития Украины актуализирует проблемы правового обеспечения прав и свобод адвокатов.

За змістом ст.64 Конституції, конституційне право кожного на професійну правничу допомогу не може бути обмежене. Ніхто — ні громадяни, ні держава — не має права перешкоджати отриманню правової допомоги.

Необґрунтовані підозри у співучасті адвоката у вчиненні злочину клієнтом, залякування, посягання на життя, громадський осуд — це те, з чим доводиться зіштовхуватись адвокатам у своїй професійній діяльності як раз при наданні професійної правової допомоги клієнту. І лише виважений підхід законодавця щодо урегулювання даної проблеми, одночасно із публічним висвітленням ризиків діяльності та життя адвокатів, до яких призводить ототожнення, дасть можливість зупинити негативну тенденцію щодо ототожнення адвоката з особою, що звернулась за правовою допомого.

Так, 18.08.2025 ухвалою Центрального районного суду м.Миколаїв було зроблено цікавий аналіз матеріалів судової справи №490/4351/25, який, на мій погляд, дуже яскраво висвітлює українські реалії надання професійної правової допомоги. В цьому  рішенні привертає увагу саме порушення таких основ адвокатської діяльності як розголошення адвокатської таємниці та ототожнення адвоката та клієнта.

Це рішення є знаковим, оскільки вперше так чітко визнано неприпустимість використання адвокатських консультацій як доказу в кримінальному процесі.

Звернемо увагу, перш за все на адвокатську таємницю. Суд абсолютно обґрунтовано дійшов висновку про те, що «наведені в обвинувальному акті відомості про зміст консультацій є вочевидь неприйнятними, адже їх використання в тексті обвинувального акту, тим більше у вироку суду, є грубим порушенням адвокатської таємниці. Вчинення ж судом дій щодо втручання в адвокатську таємницю є неприпустимим».

Нагадаю, що адвокатська таємниця є втіленням загального принципу конфіденційності адвокатської діяльності. Законодавець не надає легального визначення поняттю адвокатської таємниці, визначаючи лише її предмет. Предмет адвокатської таємниці складає вся інформація, що стала відома адвокатові внаслідок звернення до нього клієнта — від його персональних даних до узгодженої правової позиції. Адвокатська таємниця за своєю сутністю мало чим відрізняється від інших професійних таємниць: нотаріальної таємниці, таємниці виконавчого провадження, банківської таємниці, комерційної таємниці тощо, однак вирізняється особливостями, зумовленими професійною діяльністю адвоката.

Межі адвокатської таємниці є предметом багатьох тривалих дискусій. Деякі науковці (А.Г. Кучерена, І.Л. Трунов, О.Г. Яновська) вважають, що адвокатська таємниця є абсолютним поняттям і не може мати жодних меж. Інші науковці (М.І. Бажанов, Ю.С. Пилипенко, Н.А. Подольний, А.М. Пшуков) стверджують та наполягають, що адвокатська таємниця може і повинна мати межі з огляду на національну безпеку.

Адвокатська таємниця однозначно не є абсолютним поняттям. Це підтверджується також і тим, що інформація та документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за згодою клієнта, що викладена у її письмовій заяві. Тобто адвокат має право звернутися до свого клієнта з проханням щодо розголошення окремих відомостей, що становлять предмет адвокатської таємниці. Адвокат може пояснити об’єктивну необхідність такого розголошення та мотивувати своє прохання переліком об’єктивних і суб’єктивних факторів. Клієнт може погодитись або не погодитись на таку пропозицію. Вказане свідчить про певну диспозитивність правового регулювання режиму адвокатської таємниці.

Проте, в ухвалі суду відсутні жодні натяки на добровільність надання згоди клієнтів на розголошення будь-яких подробиць спілкування клієнта та адвоката. За своєю природою відносини між адвокатом і клієнтом дають клієнту гарантію, що його розмова з адвокатом не стане відомою третім особам включаючи ділових партнерів і конкурентів, державні органи і навіть органи кримінального правосуддя.

Не менш важливим є питання ототожнення адвоката та клієнта.

Пряма заборона ототожнення міститься у п.16 Основних положень про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам 1.08.1990. Згідно із цією нормою, «адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків».

Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи №R (2000)21 від 25.10.2000 про свободу професійної̈ діяльності адвокатів, визначено, що адвокати не повинні потерпати або зазнавати погроз щодо застосування до них санкцій, чи зазнавати тиску під час здійснення своєї діяльності відповідно до своїх професійних стандартів.

Таке рішення суду, як ухвала Центрального районного суду м.Миколаїв від 18.08.2025, — чи не єдиний приклад дійсно ретельного вивчення матеріалів справи і відмежування дій адвоката від дій його клієнтів. Суд зазначає «під «ототожненням (ідентифікацією)» розуміється встановлення збігу, схожості кого-, чого-небудь із ким-, чим-небудь. В свою чергу, під «схожістю» розуміється наявність спільних або подібних ознак або властивостей. Таким чином, законодавство забороняє наділяти як адвоката особисто, так і здійснювану ним діяльність ознаками (зокрема, юридичними), що притаманні діям або особі його (адвоката) клієнтів».

Проєкт закону «Про внесення змін Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення гарантій адвокатської діяльності» (№11279 від 21.05.2024) так і не отримав належної уваги законодавців (зміни до КпАП так і не внесені). Проте автори законопроєкту наполягають на актуалізації проблеми ототожнення адвоката з клієнтом, що пов’язана, зокрема, із різким зростанням кількості кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних зі збройною агресією рф, а також розглядом судових справ щодо обмеження прав осіб, пов’язаних з державою-агресором.

Кожен такий факт викликає занепокоєння у суспільстві, що часто проектується на адвокатів, які виконуючи свій професійний обов’язок здійснюють захист прав та законних інтересів своїх клієнтів. При цьому, йдеться не про епізодичні випадки такого ототожнення, а про системну проблему, що потребує свого вирішення, оскільки завдає шкоди як окремим адвокатам, так й інституту адвокатури в цілому.

Адвокати відзначають про те, що найчастіше метою тиску на адвоката у формі ідентифікації з клієнтом є послаблення сторони захисту (юридичної команди) цього клієнта. Типовими формами такого порушення гарантій адвокатської діяльності є: атаки на адвоката в інформаційному просторі; уявні скарги до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; погрози і залякування; проведення слідчих дій щодо адвоката, порушення адвокатської таємниці.

Безперечно, будь-які такі дії з боку третіх осіб (у тому числі правоохоронних органів) мають бути зафіксованими та отримати належну реакцію з боку органів адвокатського самоврядування (так, НААУ рекомендує звертатися до Комітету з захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ), громадськості, органів держави, оскільки конституційне право кожного на професійну правничу допомогу відповідно до ст.64 Конституції не може бути обмежене .

Співвідношення адвоката з клієнтом слід розцінювати, як перешкоду у здійсненні адвокатської діяльності, оскільки після зазначених дій адвокат фактично перестає здійснювати належний захист власного клієнта та вимушений захищати себе, на що витрачається левова частка зусиль адвоката. Таким чином, дії по ототожненню адвоката з клієнтом спрямовані на усунення, відволікання адвоката від належного захисту свого клієнта, що безперечно є вчиненням перешкод до здійсненням правомірної діяльності захисника.

Заради справедливості відзначимо ст.397 КК, якою вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці визнається злочином. Але практика її застосування настільки мізерна, що важко визнати це ефективним механізмом чи гарантією діяльності адвоката.

Ототожнення адвоката з клієнтом — це не лише порушення українського законодавства. Це загроза самому існуванню незалежної адвокатури. Захистити адвокатську таємницю означає захистити право кожного громадянина на справедливий суд.

Закон і Бізнес