Высоко сижу, далеко гляжу

Почему адвокату нельзя ссориться с соседями и ругаться в родительских чатах

Дисциплинарная практика украинской адвокатуры – отдельная страница института, насыщенная разнообразными сюжетами. Правила адвокатской этики догоняют даже там, где, казалось бы, никто не слышит и не видит. Но даже у стен есть уши…

Умова незалежності

Про Правила адвокатської етики, дисциплінарні процедури та практику йшлося на вебінарі Вищої школи адвокатури. Лектором тематичного заходу виступив адвокат, керівник секретаріату Вищої кваліфікаціно-дисциплінарної комісії адвокатури Віктор Вовнюк.

Охочих послухати вебінар та отримати наприкінці року два заповітні бали з етики виявилось доволі багато. Спікер обрав комунікативний та живий формат подачі лекції, розповідаючи про етичні аспекти «не просто через теорію, а через призму практичних ситуацій» і відповідаючи на всі без виключення питання учасників у чаті. В.Вовнюк також зазначив, що наявна дисциплінарна практика – це лише бачення і напрацьовані рішення органів адвокатського самоврядування, які не є істиною в останній інстанції.

Розповідаючи до ПАЕ, спікер пригадав, що існує стереотип щодо того, що такі правила придумали самі органи адвокатського самоврядування, щоб адвокатам було важче працювати. Однак, це зовсім не так. Адже самі ПАЕ прямо передбачені в законі.

До речі, профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який запрацював у 2012 році, на думку спікера, є однією з самих перших проєвропейських реформ в Україні. Адже саме цим законом інститут адвокатури повністю відокремили від держави. Він став повністю незалежним у фінансуванні, нормотворчості, управлінні, веденні реєстру. До цього інститут адвокатури був прикріплений до держави, адже через ВККА при Кабміні, регулятором якої був на той час Мін’юст, держава здійснювала нагляд за адвокатами.

Тож появу ПАЕ зумовили значно більші зміни, які й вимагають більшої відповідальності від тих, хто має статус адвоката. В.Вовнюк запевнив, що про такі органи адвокатського самоврядування, які має сьогодні Україна, мріє більшість європейських країн.

Не поміч, а шкода

На кого ж поширюються ПАЕ? Загалом, зрозуміло, що на адвокатів. А якщо заглибитись у більш конкретні ситуації? До прикладу, чи поширюються ПАЕ на тих, хто зупинив дію свідоцтва і пішов працювати в іншу несуміжну сферу?

В.Вовнюк відповів, що так. Будь-хто, хто отримав свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, зобов’язаний дотримуватись ПАЕ. Поширюються ці правила і на адвокатів іноземних держав, бо таким адвокатам, що внесені до ЄРАУ, надано право безпосередньо практикувати на території України. Звісна річ, професійним правилам етики мають слідувати і адвокати, які є членами органів адвокатського самоврядування.

Слід пам’ятати і про те, що закон не прив’язує відповідальність адвоката виключно до здійснення адвокатської діяльності. Тож скарги на порушення адвокатом ПАЕ цілком можуть надходити і розглядатись тоді, коли він зупинив дію свідоцтва і, наприклад, почав працювати на держслужбі. Тому навіть якщо такий адвокат не практикує надання професійної правничої допомоги, відповідати за недотримання правил усе одно доведеться.

Окрім того, за халатність помічників адвокатів, стажистів та інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, також доведеться відповідати. Щоправда, відповідатиме сам адвокат.

В якості прикладу, В.Вовнюк навів фабулу зі скарги, в якій помічник адвоката допустив технічну помилку при надсиланні листа із документами клієнта, чим по суті порушив адвокатську таємницю. А за таке порушення, нагадав спікер, застосовуються більш суворі дисциплінарні покарання. Керівники адвокатських бюро та об’єднань також нестимуть відповідальність за порушення ПАЕ.

Статус зобов’язує

Сфера поширення ПАЕ є ще одним цікавим моментом. Адже фактично адвоката можна притягнути за порушення ПАЕ у будь-якій ситуації. Так, йдеться про застосування правил до всіх видів адвокатської, а також іншої діяльності: до відносин із суддями та іншими учасниками судового провадження; відносин між адвокатами; громадської, наукової та публіцистичної діяльності адвоката; використання мережі Інтернет; відносин з органами адвокатського самоврядування; відносин з клієнтом; відносин з державними органами та органами місцевого самоврядування; рекламування адвокатської діяльності; відносин з органами адміністративної юрисдикції; відносин з іншими органами та особами.

В.Вовнюк пояснив, що фактично будь-яка особа, якій відомі факти порушенням адвокатом ПАЕ, може подати на нього скаргу. Це може зробити навіть стороння особа, права якої не порушені. Наприклад, якщо, проходячи повз, вона почула нецензурну лайку в розмові адвоката.

Доволі влучно на рахунок цього надіслав коментар у чат один зі слухачів вебінару, який зазначив: «Виходить, що адвокату навіть із сусідами сваритися не можна». І це не перебільшення. Сам лектор навів приклад з дисциплінарної практики, коли мотивом для скарги стало спілкування адвоката як мами у батьківському чаті.

Адвокат, яку було притягнуто до відповідальності, оскаржуючи рішення до суду зазначала, що не надавала у цей момент правничу допомогу і спілкувалась у чаті як мама. Однак навіть касація підтвердила рішення попередніх інстанцій про те, що ПАЕ діють й у цьому випадку, а особа не має права вживати певні слова маючи статус адвоката.

До речі, відповідаючи на питання учасників щодо того, який механізм оскарження рішення КДКА регіону краще застосовувати, В.Вовнюк зазначив, що краще все ж оскаржувати до ВКДКА. Адже свобода рішень у ВКДКА в цьому плані більша, ніж у суду — ВКДКА може скасувати попереднє рішення й прийняти нове (змінити) чи повернути до КДКА справу на повторний розгляд.

Безоплатна необґрунтованість

Отже, подати скаргу може будь-хто. Але найчастіше такі скарги подають судді, прокурори та слідчі, адвокати один на одного, громадяни та юридичні особи, органи адвокатського самоврядування. В кожній із категорій скаржників є свої «тригери», через які зазвичай доходять до КДКА.

Наприклад, судді — скаржаться на неявку в судові засідання і навіть просять зобов’язати адвоката з’явитись в суд, хоча органи адвокатського самоврядування не уповноважені забезпечувати явку адвоката. Слідчі часто скаржаться на некоректну поведінку під час процесуальних дій. Адвокати використовують скаргу як стратегію або у через конфлікти в процесі надання правової допомоги. Громадяни часто скаржаться на бездіяльність адвоката чи через конфлікт інтересів. Органи адвокатського самоврядування — на підрив авторитету та несплату членських внесків.

Однак, В.Вовнюк звернув увагу на те, що після запровадження оплати за подачу скарги, кількість необґрунтованих скарг значно зменшилась — на 70—80% від тих показників, які були раніше. Наприклад, від правоохоронних органів скарги тепер надходять не через образи слідчих, а у тих випадках, коли адвокат дійсно поводив себе грубо.

У будь-якому разі, лектор порадив мінімізувати свої ризики — стримувати себе і не наражатися на дисциплінарну відповідальність. Адже бували випадки, коли те, що було сказано одним адвокатом на вухо іншому опинялося ще й на запису з нагрудної камери. А слова захисника про суддю після закінчення засідання фіксувалися на аудіозаписі забутого секретарем диктофону.

Закон і Бізнес