«Офицеры Фемиды»

Смелый адвокат — гарантия справедливого суда: где проходит граница свободы слова защитника

Приходилось ли вам в зале суда или в публичном пространстве сказать что-то резкое о решении судьи, действиях прокурора или позиции оппонента — а потом подумать: не обернется ли это жалобой в КДКА? Если да, вы хорошо чувствуете ту тонкую границу, о которой пойдет речь. Это граница между профессиональной обязанностью адвоката — смело, настойчиво, иногда максимально остро отстаивать интересы клиента — и тем, что дисциплинарный орган может квалифицироваться как нарушение профессиональной этики.

Ця межа не абстрактна. Її чітко окреслив Європейський суд з прав людини, і сьогодні її активно застосовують вітчизняні адміністративні суди при перегляді рішень КДКА. Знання цих стандартів — практична зброя: вона здатна захистити від несправедливого переслідування або допомогти скасувати протиправне стягнення. Пишу про це з позиції судді, який особисто розглядав справи про оскарження рішень КДКА і бачив зсередини, які аргументи працюють, а які — ні.

Водночас контекст нещодавно змінився. Так, 9.03.2026 Україна підписала Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката (CETS №226) — перший в історії обов’язковий міжнародний договір, присвячений виключно адвокатурі. Цей документ не лише прямо забороняє державне втручання в діяльність органів адвокатського самоврядування (стст.4 та 9), а й містить спеціальну ст.7, присвячену виключно свободі вираження поглядів адвоката. Ця стаття прямо закріплює право адвокатів на свободу вираження поглядів, гарантуючи їм можливість вільно інформувати громадськість про справи клієнтів та публічно обговорювати питання здійснення правосуддя. Після ратифікації захист професійної свободи слова адвоката стане прямим зобов’язанням держави на найвищому міжнародному рівні.

Свобода слова адвоката: особливий статус

Почнемо з фундаменту. Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує свободу вираження поглядів кожному. І коли ми говоримо про ст.10 конвенції, ми зазвичай звикли думати про журналістів, блогерів чи політиків. Але адвокат має унікальний статус у контексті свободи вираження поглядів — і цей статус є двоїстим.

З одного боку, ЄСПЛ послідовно називає адвоката «офіцером суду», тобто посередником між громадськістю і державою, між клієнтом і судом. Вочевидь, цей статус накладає відповідні обмеження, а саме обовʼязок адвоката підтримувати авторитет суду і повагу до правосуддя. При цьому свобода адвоката поза процесом — коли він публічно звинувачує конкретного суддю без вагомих доказів — значно вужча, ніж у пересічного громадянина.

З іншого боку, коли адвокат діє в залі суду чи в межах процесу, захищаючи клієнта, його свобода вираження поглядів стає набагато ширшою. І причина цьому проста, адже право клієнта на справедливий суд (ст.6 конвенції) прямо залежить від здатності адвоката говорити без страху. Свобода слова адвоката в судовому процесі — це не особистий привілей захисника, а функціональний інструмент забезпечення змагальності. Бо дисциплінарне переслідування адвоката за процесуальну позицію впливає не лише на конкретного адвоката, а й на ефективність права особи на захист загалом.

Саме тому ЄСПЛ у справі «Morice v. France» (заява №29369/10, Велика палата, 23.04.2015) сформулював принцип, що став наріжним каменем усієї подальшої практики: обмеження свободи адвоката не може застосовуватися таким чином, щоб стримувати його від ефективного захисту клієнта або законної критики системи правосуддя. Це так званий ефект охолодження — стан, за якого через загрозу стягнення адвокат змушений самоцензурувати позицію й уникати гострих, але правомірних аргументів. ЄСПЛ визнає його самостійною шкодою: навіть формальне зауваження КДКА без реального стягнення вже може бути порушенням Конвенції.

Для України це особливо актуально. Адже адвокат, який знає, що різка критика рішення або судді може потягти скаргу до КДКА, мимоволі «пом’якшує» позицію. А це вже — не повноцінний захист клієнта.

Національний щит теж існує — п.15 ч.1 ст.23 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняє притягати адвоката до відповідальності за висловлювання у справі та заяви в ЗМІ, якщо він не порушує професійних обов’язків.

Чотири уроки Страсбурга

Давайте подивимося на чотири справи ЄСПЛ — від класики до рішень, ухвалених буквально рік-два тому. Саме останні є найціннішими, оскільки відображають найсучасніший стандарт Страсбурга.

Урок перший — критика прокурора чи судді буває захищеною. Так, у рішенні від 21.03.2002 у справі «Nikula v. Finland» адвокат у засіданні різко критикувала прокурора, звинувативши його в маніпулюванні доказами; її засудили за наклеп. Однак, ЄСПЛ визнав порушення ст.10 конвенції: критика стосувалася процесуальної поведінки, а не особистості прокурора, й адвокат діяла в межах захисту. Сторона процесу зобовʼязана терпіти гостру критику своїх процесуальних рішень; за межами захисту — лише перехід до особистої дискредитації. Критикуйте дії, а не особу.

Урок другий — висловлювання під час захисту мають підвищений захист. У рішенні від 28.10.200 3 у справі «Steur v. Netherlands» дисциплінарний орган визнав поведінку адвоката неетичною, не застосувавши реального стягнення. ЄСПЛ зазначив, що сам факт визнання винним міг справити знеохочуючий вплив — надалі адвокат почувався б обмеженим у виборі позиції. Тобто навіть формальне зауваження КДКА створює «ефект охолодження», і його варто оскаржувати.

Урок третій — публічна критика правосуддя допустима, але з межами. У рішенні від 23.04.2015 у справі «Morice v. France» (Велика палата ЄСПЛ,) адвокат у листі до міністра юстиції та в пресі звинуватив суддів у небезсторонності. Велика палата ЄСПЛ одноголосно визнала порушення ст.10 конвенції, бо висловлювання були переважно оціночними судженнями з достатнім фактичним підґрунтям у питанні суспільного інтересу, а кримінальне покарання — непропорційним. Гостра публічна критика правосуддя захищена, якщо є оціночним судженням із фактичною базою; безпідставні особисті звинувачення — ні.

Урок четвертий — критика правової позиції суду допустима. Найсвіжіший стандарт — рішення від 4.06.2024 у справі «Pisanski v. Croatia». Адвокат в апеляційній скарзі різко розкритикував позицію суду, образно порівнявши його з «центром влади», що переконує підлеглих, ніби «море червоне, небо жовте, а сонце зелене». Хорватський суд оштрафував його за неповагу, проте ЄСПЛ визнав порушення ст.10 конвенції: метафоричність, сарказм і гостра риторика у процесуальних документах допустимі, якщо критика спрямована на правову позицію, а не на особу судді. Захист посилюють три обставини: висловлювання в документах провадження, а не публічно; критика позиції, а не особи; дії в інтересах клієнта.

Отже, підсумок чотирьох уроків: ЄСПЛ не дає «карт-бланшу», але встановлює чітку ієрархію. Найвищий рівень захисту — в залі суду та процесуальних документах, навіть за метафоричної й саркастичної мови. Нижчий, але суттєвий — публічна критика системи як питання суспільного інтересу; поза захистом — особисті безпідставні образи, погрози й свідомий зрив засідання.

До речі, аналогічний підхід до захисту права на свободу вираження поглядів ЄСПЛ застосовує і щодо суддів. Зокрема, справа «Danileţ v. Romania» (№16915/21, рішення від 15.12.2025) стосувалася свободи вираження поглядів судді, до якого було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зменшення заробітної плати на 5% упродовж двох місяців у зв’язку з розміщенням двох дописів на його загальнодоступній сторінці у мережі «Фейсбук», що має 50 тис. підписників.

Перший допис було опубліковано в контексті продовження строку повноважень начальника Генерального штабу Збройних сил президентським указом. Другий — містив гіперпосилання на статтю в пресі, в якій надруковано інтерв’ю прокурора щодо розгляду кримінальних справ і труднощів, з якими стикалася прокуратура, і супроводжувався коротким коментарем заявника.

ВП ЄСПЛ нагадала, що в ситуаціях, коли демократія або верховенство права зазнають серйозної загрози, судді мають право публічно висловлюватися з питань, що становлять суспільний інтерес. Висловлювання, зроблені за таких обставин, як правило, мають високий рівень захисту.

Велика палата підтвердила й закріпила принципи, встановлені в судовій практиці, щодо свободи вираження поглядів суддів і прокурорів в інтернеті, а також визначила критерії, що враховують обмеження цієї свободи, пов’язані з обов’язком проявляти розсудливість, властивим їхній посаді.

Критерії, що застосовуються при урівноваженні конкуруючих прав та інтересів:

зміст і форма висловлювань або інших проявів свободи вираження поглядів суддів та прокурорів у соціальних мережах;

контекст спірних висловлювань і посада, яку обіймала особа на той час;

наслідки спірних висловлювань;

суворість покарання;

наявність процесуальних гарантій та їх дотримання.

Розглянувши дописи у світлі зазначених критеріїв, ВП ЄСПЛ дійшла висновку, що втручання у свободу вираження поглядів заявника не було обґрунтовано відповідними та достатніми причинами й не відповідало нагальній соціальній потребі, і в цій справі було констатовано порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вітчизняна практика: що вже сказав ВС

Стандарти Страсбурга працюють і вдома, адже Верховний Суд сформував власний масив практики, що прямо їх застосовує.

Електронні докази лише верифіковані. Так, у справі №640/20599/19 (постанова ВС/КАС від 14 вересня 2021 року) ВС скасував рішення КДКА, якою адвоката позбавили права на діяльність на рік за публікації у Facebook. Підставою стало те, що в основу покладені незавірені скріншоти сторінки, яка лише «схожа» на сторінку адвоката. ВС сформулював принцип: дописи в мережі є електронними доказами (ст.99 КАС) і допустимі лише в оригіналі або в засвідченій копії. Якщо скарга ґрунтується на скріншотах ваших дописів — вимагайте верифікації оригіналу.

Скасування рішення КДКА не дає автоматичної компенсації. Так, у справі №522/8849/19 (постанова КЦС від 20.03.2024) адвокат, який добився скасування стягнення, стягнув 3000 грн. моральної шкоди, але ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій та виснував: компенсація можлива лише за сукупності чотирьох умов — шкода, протиправність, причинний зв’язок і вина, — і сам факт скасування рішення жодної з них автоматично не доводить. Готуючи позов про моральну шкоду, спирайтеся на експертизу й конкретні факти, а не на «я переживав».

Пряме застосування ст.10 конвенції — справа Андрія Вишневського. Так, у справі № 826/23545/15 (постанова КАС від 14.03.2018) ВС скасував найвище стягнення, застосоване до адвоката за публічну критику стану адвокатури на фаховій конференції у Верховному Суді України. Підстав було дві: процедурна (неналежне повідомлення й розгляд без адвоката всупереч ст.40 закону) і сутнісна — суд уперше прямо застосував ст.10 конвенції з посиланням на практику ЄСПЛ (зокрема «Отегі Мондрагон проти Іспанії» та «Де Хаєс і Гійселс проти Бельгії»).

ВС сформував висновок, за яким у публічній дискусії суспільного інтересу межі свободи розсуду влади при оцінці висловлювань є особливо вузькими. Стаття 10 конвенції захищає і зміст, і форму висловлювань — навіть тих, що ображають чи шокують частину громади. Висловлювання, що можуть сприйматися як неприйнятні, — не є автоматично дисциплінарним проступком.

Межі судового контролю. Так, у справі № 826/15590/15 (постанова КАС від 10.06.2021) ВС окреслив зворотний бік практики: витребування додаткових доказів під час перевірки скарги — право, а не обовʼязок КДКА; встановлення складу проступку — дискреція дисциплінарного органу; адміністративний суд перевіряє законність процедури, а не доцільність рішення по суті. Звідси й практичний висновок: якщо справу порушено проти вас, найсильніший аргумент майже завжди — у процедурі.

Де межа проходить насправді

Захист адвокатів реальний і важливий, але буду чесним: як суддя я розглядав і справи, де цей захист закінчувався. В одній із них рішення приймав я особисто — справа №815/3892/17 (Одеський окружний адміністративний суд, в апеляції не оскаржувалося).

Адвокат після оголошення рішення апеляційного суду, з яким категорично не погоджувався, висловив на адресу суддів погрози фізичною розправою. КДКА Одеської області зупинила право на адвокатську діяльність на три місяці; адвокат оскаржив це, стверджуючи, що йшлося про «приватні оціночні судження» в розмові з підзахисним.

Суд відмовив у позові — і це рішення відповідає саме тим стандартам, про які йдеться вище. ЄСПЛ і ВС захищають критику дій, а не особисті погрози; висловлювання в межах захисту клієнта, а не залякування суддів. І коли адвокат переходить від «рішення незаконне» до погроз фізичною розправою над суддями, він виходить за межу, якої не захищає навіть Страсбург.

Трискладовий тест як алгоритм захисту

Коли ви будуєте захист у КДКА або в суді — ваша аргументація має базуватися на класичному трирівневому тесті ст.10 конвенції. Будь-яке обмеження свободи слова адвоката законне лише тоді, коли одночасно відповідає трьом критеріям.

Перший — чи передбачене втручання законом: потрібна конкретна норма Правил адвокатської етики, а не розмиті формулювання на кшталт «підрив авторитету адвокатури». Вимагайте назвати конкретну норму і пояснити, яка саме ваша дія їй суперечить.

Другий — чи переслідує обмеження легітимну мету: нею може бути лише захист репутації інших осіб або підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, а не особисте невдоволення посадовця гостротою скарги.

Третій і найважливіший — чи є втручання пропорційним: якщо за першу гостру фразу КДКА зупиняє дію свідоцтва, не обґрунтувавши, чому не можна обмежитися попередженням, суд таке рішення скасує. Відсутність мотивування пропорційності — головний аргумент захисту. Тож очевидною є формула: якщо в рішенні КДКА немає відповіді на всі три питання, воно вразливе.

Що робити на практиці

По-перше, документуйте контекст. Якщо ваше висловлювання — реакція на поведінку прокурора, судді чи опонента, фіксуйте це в протоколі засідання, заявах, клопотаннях: контекст є ключем до захисту.

По-друге, розмежовуйте факт і оцінку. «Суддя грубо порушив закон, не забезпечив змагальність» — це твердження про факт, що підлягає перевірці. Натомість «суддя некомпетентний» — оціночне судження без фактичної бази. Перше захищене краще.

По-третє, не плутайте форму зі змістом у власній поведінці. Різка, гостра, непримиренна позиція є допустимою і захищеною, а особиста образа, приниження гідності — ні. При цьому ЄСПЛ захищає ідею, а не манеру її висловлення.

По-четверте, оскаржуючи рішення КДКА, вимагайте обґрунтування пропорційності. Якщо в рішенні відсутнє мотивування, чому обрано саме цей вид стягнення і чому воно є «необхідним», це може бути самостійною підставою для його скасування за ст.2 КАС. При цьому, три самостійні підстави варто перелічувати в позові послідовно: відсутня точна норма ПАЕ; немає оцінки контексту висловлювання; не обґрунтовано вибір виду стягнення.

І пам’ятайте про фінансовий фільтр для скарг. Так, рішенням РАУ «Про впровадження плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарних заяв (скарг) та удосконалення нормативного регулювання ведення електронних реєстрів» від 13.12.2025 №149 запроваджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду дисциплінарних заяв (скарг) дисциплінарними палатами КДКА та ВКДКА: подання скарги до КДКА — 70% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день подання дисциплінарної заяви (скарги) (2329,6 грн. станом на 1.01.2026), оскарження до ВКДКА — 50% (1664 грн.). Це бар’єр проти процесуального «спаму» і про це варто нагадувати опонентам, котрі погрожують скаргами задля залякування.

Висновок

Отже, варто наголосити, що свобода вираження поглядів адвоката — це не ліцензія на вседозволеність чи хамство, а функціональна необхідність правової держави. Адже без адвоката, спроможного говорити вільно, переконливо й сміливо, немає ефективного захисту, немає справжньої змагальності, а отже — немає й справедливого суду. ЄСПЛ це чітко усвідомлює і дедалі виразніше артикулює — від «Morice v. France» (2015) до «Pisanski v. Croatia» (2024) і рішення Великої палати у справі «Danilet v. Romania» (2025). Верховний Суд рухається в тому ж напрямі, і наведені рішення — реальний арсенал захисту.

Таким чином, сучасна практика ЄСПЛ та ВС формує підхід, за якого свобода професійного висловлювання адвоката розглядається як одна з інституційних гарантій справедливого судочинства, а дисциплінарне провадження – як механізм, застосування якого потребує особливо суворого дотримання принципів пропорційності, правової визначеності та недопущення «ефекту охолодження». 

Наше з вами спільне завдання — знати ці стандарти і бездоганно на них посилатися. Не для того, щоб виправдати реальне зухвальство, а для того, щоб мати надійний щит від дисциплінарного переслідування за сміливість своєї професійної позиції. Бо саме сміливий адвокат — і є гарантією справедливого суду!

Закон і Бізнес