О границах обеспечения иска

Суд не вправе запрещать дисциплинарным органам адвокатуры принимать решения

Решение дисциплинарной палаты о возбуждении дела не создает юридических последствий для адвоката, но оно может быть обжаловано в суде. И хотя по закону это не останавливает действие самого решения, тем не менее некоторые пытаются его заблокировать.

За ознакою очевидності

Адвокат Ч., стосовно якого було порушено дисциплінарну справу, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогами:

- визнати протиправними дії голови ВКДКА щодо передання скарги на розгляд до КДКА Рівненської області (відповідно до Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, якщо адвокат, на якого подано скаргу, входить до складу органів адвокатського самоврядування, скаргу з метою забезпечення неупередженості та об'єктивності розгляду перерозподіляють до КДКА іншого регіону);

- визнати протиправним та скасувати рішення цієї КДКА про порушення дисциплінарної справи.

Пізніше Ч. подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити дисциплінарним органам Національної асоціації адвокатів України приймати будь-які рішення у дисциплінарній справі відносно нього до набрання чинності рішення ОАСК за позовом.

Тут варто нагадати, що за загальним правилом, адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Тож будь-яке відтермінування розгляду скарги грає на користь «обвинуваченого» у порушенні Правил адвокатської етики.

Заява була задоволена ОАСК. Суд констатував, що вимога ч. 3 ст. 33 Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо здійснення дисциплінарного провадження за робочим місцем адвоката, має імперативний характер, не містить виключень або альтернатив, не допускає множинного тлумачення. Положення та Регламент ВКДКА містять норми, які не узгоджуються між собою, а також суперечать Закону - акту вищої юридичної сили та не встановлюють порядку вибору КДКА іншого регіону, тим самим, наділяючи Голову ВКДКА широкими дискреційними повноваженнями. А це ознака очевидної протиправності дій та рішень, вчинених та прийнятих з їх застосуванням.

Блокує всіх

У такому способі забезпечення позову у ВКДКА побачили не лише порушення процесуальних норм, але й протиправне втручання судом у діяльність органів адвокатського самоврядування, що порушує гарантії незалежності інституту. Тож крім подання апеляційної скарги, там також ініціювали розгляд питання на Раді адвокатів України. За результатами обговорення РАУ вирішила звернутися до Ради суддів України, Вищої ради правосуддя та Верховного Суду.

Члени органу адвокатського самоврядування висловили (рішення № 58 від 01.08.2022) занепокоєність через таке втручання, а також з метою захисту гарантій адвокатської діяльності, акцентували увагу на незаконності та протиправності заборони ВКДКА та КДКА регіонів реалізовувати повноваження, визначені Законом про адвокатуру та адвокатську діяльність. Бо ухвала ОАСК, про яку йшлося, фактично блокувала роботу не тільки ВКДКА та КДКА Рівненської області (відповідачів у справі), а й роботу інших кваліфікаційно-дисциплінарних органів, що взагалі є неприпустимим та протизаконним обмеженням діяльності юридичних осіб.

Окремо у РАУ нагадали практику Верховного Суду (постанова від 24.06.2020 у справі №815/1830/18) про те, що рішення про порушення дисциплінарної справи містить попередні висновки щодо наявності в її діях як адвоката, ознак дисциплінарного проступку та не встановлює факт вчинення позивачем конкретного проступку. Бо порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що викладені у скарзі обставини потребують більш ретельного дослідження задля подальшого підтвердження або спростування певних юридичних фактів. Таке рішення не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для адвоката жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь- яких обов`язків, оскільки правові наслідки для позивача може створювати виключно рішення, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Про співмірність захисту

Переглядаючи висновки колег по адмінюстиції, у Шостому ААС (див. рішення від 19.10.2022) виходили з того, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з цими вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

І, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції погодився з позивачем про очевидну протиправність оскаржуваних дій та рішення, а також вказав про те, що без вжиття заходів забезпечення позову, створить перешкоди у виконані рішення суду у разі задоволення позовних вимог та у відновленні порушених прав позивача. Але суд апеляційної інстанції ці доводи не сприйняв.

Бо дії щодо передачі скарги та рішення КДКА жодним чином не свідчать про те, що будь-якими органами прийматимуться рішення, які перешкоджатимуть виконанню рішення суду у даній справі. При цьому, будь-які майбутні рішення у дисциплінарній справі щодо адвоката жодним чином не створять перешкод у виконанні рішення щодо дій та рішення з передачі скарги та відкриття дисциплінарної справи. Крім іншого, правовідносини, пов`язані з безпосереднім здійсненням дисциплінарного провадження відносно позивача, не є предметом даного спору. Тож заявлений спосіб забезпечення позову цілком не є співмірним та адекватним як до заявлених позовних вимог, так і до обсягу прав, які Ч. вважає порушеними у даному спорі.

Також ОАСК надав свою правову оцінку спірним правовідносинам та встановив, що оскаржувані дії та рішення є неправомірними, а така неправомірність має очевидний характер. Але, зауважили в апеляції, наявність ознак протиправності оскаржуваних дій та рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи надання можливості сторонам у доведенні своєї позиції, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Протиправність, на яку посилається позивач та суд першої інстанції, не має жодних ознак очевидності. Відтак, суд першої інстанції фактично вирішив справу по суті предмету позову, порушивши при цьому право відповідачів доводити правомірність оскаржуваних рішень та дій.

Зрештою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року було задоволено апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2022 та ухвалено нове судове рішення, яким заяву адвоката Ч. залишено без задоволення.

Закон і Бізнес