Побуждение к коллапсу

Почему спешат с переоценкой членов ВРП и чем это может завершиться для всей судебной системы?

Если кто-то очень хочет занять какую-то высокую должность, сначала нужно, чтобы это место стало вакантным. Похоже, власть решила действовать по такому сценарию, побуждая действующий состав ВРП добровольно сложить полномочия.

Кому вигідно?

На думку експертів, це може бути однією з причин того, чому етична рада раптом вирішила змінити черговість проведення перевірки й розпочати її з членів ВРП. Натомість відклала на потім відбір кандидатів, які теоретично можуть поповнити склад Ради.

Здавалося б, після того, як зі складу органу суддівського самоврядування вийшли два представники адвокатської спільноти — Олексій Маловацький та Павло Гречківський, це питання втратить актуальність. Адже саме ці персони викликали неабиякі претензії з боку грантових активістів та окремих нардепів через їхнє переконання, що ці члени ВРП не мали право на повторне обрання (хоча всі крапки над «і» в цьому спорі були розставлені судами).

Проте виявилося, що владі або нашим міжнародним партнерам цього замало. Адже, додавши до складу Ради лише кількох нових членів, важко контролювати всі процеси в судовій системі. Потрібно отримати постійну більшість у складі цього органу, аби запобігти несподіванкам.

Тож на цьому тижні ЕР оголосила, що негайно розпочинає перевірку 14 із 15 членів ВРП, і розподілила їх між співдоповідачами: один іноземець та один український представник в ЕР.

У ВРП відреагували негайно, нагадавши, що нині її склад, як кажуть, на межі: залишилася мінімальна кількість членів, яка дозволяє вважати її повноважною. Проте брати участь у перевірці органом, конституційність якого поставлена під сумнів як багатьма фахівцями в галузі права, так і Пленумом Верховного Суду, вони не бажають.

Між іншим, перед тим з Конституційного Суду теж надійшов сигнал: колегія суддів відкрила провадження за поданням Пленуму ВС щодо положень закону №1635-IX, яким власне і створено ЕР. Хоча процес перевірки конституційності появи нового органу може затягнутися, у ВРП переконані, що наділення дорадчого органу владними повноваженнями суперечить Основному Закону. А можливість відсторонення членів ВРП за рішенням ЕР «порушує принцип інституційної безперервності конституційного органу та може призвести до повної зупинки його роботи».

Два сценарії

Утім, навіть якщо ще 4 члени ВРП потраплять у немилість до іноземних представників ЕР (адже саме вони мають по суті вирішальний голос для ухвалення рішень), катастрофи не станеться. Адже повноваження таких членів лише зупиняються. Далі суб’єкт призначення ще має визначитися, чи погоджуватися з рекомендацією ЕР, на що відведено не більше ніж 3 місяці. Зрозуміло, що Президент чи Верховна Рада можуть вкластися в такий термін. Натомість на скликання з’їзду чи конференції ні, і в такому разі такий член Ради автоматично втрачає повноваження.

Отже, принаймні до кінця травня ВРП залишатиметься повноважною. Проте доведеться щоразу збиратись усім, хто залишатиметься, оскільки за рішення має бути віддано щонайменше 11 голосів. І, схоже, у будівлі на вул. Банковій зробили ставку саме на такий сценарій: підвісити 2—3 членів Ради на гачок потенційного звільнення, тим самим змусивши решту працювати більш віддано.

Однак з обміну повідомленнями між ВРП та ЕР на офіційних сторінках вбачається, що члени конституційного органу погрожують тим, що не чекатимуть, доки доповідачі ЕР копирсатимуться в їхній брудній білизні та подадуть у відставку. Скільки з них реально налаштовані на такий демарш — можна тільки гадати.

Але якщо так станеться і бодай ще один член ВРП напише заяву про відставку — робота ВРП буде заблокована повністю. Звісно, можна швидко дообрати нового члена, тим більше, що наразі ЕР вже розпочала перевірку 3 списків кандидатів — для парламенту, науковців та суддів. Але не факт, що суб’єкт призначення (крім Президента та Верховної Ради) погодиться обирати зі списку, який сформує та ж ЕР. Такий прогноз висловив, зокрема, той самий О.Маловацький стосовно адвокатської спільноти (див. №4 «ЗіБ»).

Без ВРП — ніяк!

На відміну від Вищої кваліфікаційної комісії суддів, відсутність дієздатного органу суддівського врядування відразу ж дасться взнаки. Адже в переліку його понад два десятки повноважень є, наприклад, такі, що навіть законотворчий процес буде частково заблокований: без висновку ВРП не можливо розглянути жоден законопроект, що стосується судової влади. Судді не зможуть піти у відставку, перевестися або отримати подання про призначення, а Державна судова адміністрація — перерозподілити кошти для оперативного латання бюджетних дірок. Урешті-решт нікому буде призначити нових членів ВККС, тож і поповнення суддівських лав відкладеться ще на якийсь час.

Попри всі мінуси, є й один плюс: у цей період жоден суддя не може бути затриманий, узятий під варту чи відсторонений від посади. Бо не буде кому давати на це згоду.

Проте в будь-якому разі вітчизняна Феміда, що і так кульгає через брак кадрів, може остаточно зупинитися. І колапс правосуддя, про який ще рік тому попереджали фахівці та судді, стане ще ближчим. І винити в ньому реформатори мають тільки самі себе.

За яким із цих двох сценаріїв розгортатимуться подальші події — залежить не від можновладців на вул. Банковій чи наших міжнародних партнерів, а від самих членів ВРП. Точніше, від того, що для кожного з них переважить: почуття справедливості та власної гідності чи інстинкт самозахисту. Поживемо — побачимо.