Ты их в дверь, они — в окно

В ВРП рвутся пересмотреть решение в отношении судьи, окончательное слово в пользу которой сказал ВС

В Высшей раде правосудия инициировали открытие дисциплинарного производства, хотя точку в деле поставили «верховники». Почему же Рада так стремится сказать свое слово, несмотря на то что постановление Верховного Суда делать это запрещает, а решение еще Высшего совета юстиции признано противоправным?

Скільки можна ходити?

Порядок денний ВРП в останній день літа несподівано викликав занепокоєння й цікавість: одним з пунктів значився розгляд питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності Оксани Царевич із Печерського районного суду м.Києва. По-перше, тому, що чинне законодавство заборонило Раді відкривати такі провадження й під вечір 5 серпня ВРП сама ж оголосила про припинення таких проваджень. А по-друге, через те, що доля судді вже вирішена.

Як відомо, у 2016 році законницю з формулюванням «за порушення присяги» звільнив з посади тодішній Президент Петро Порошенко — за поданням ВРЮ. Відстояти своє право на професію О.Царевич удалося лише в червні минулого року.

1.04.2021, після того, як незадовго до того звільнення судді назвав незаконним і Верховний Суд, Печерський райсуд м.Києва поновив її на посаді. Однак володарка мантії все ще не може здійснювати правосуддя через збіг 5-річного строку призначення. Поновити повноваження О.Царевич якраз і мала ВРП. Проте, як бачимо, у Раді визрів зовсім інший сценарій.

Про настрої, що царять у вищому органі суддівського врядування, 31 серпня можна було дізнатися буквально з дверей. Суддівський апарат, який, як відомо, завжди є відображенням свого керівництва, транслював емоції з приводу появи судді в приміщенні ВРП. Обурення було коротким, але змістовним: «Скільки можна ходити?! Совість треба мати».

Перегляд скасованого

Тим часом члени Ради вирішили дізнатися про думки з приводу законності цього розгляду в самих учасників провадження. Виконувач обов’язків голови ВРП Олексій Маловацький з ходу спрямував запитання до О.Царевич: «Чи можемо ми після зміни законодавства країни розглядати питання щодо дисциплінарної відповідальності суддів?»

Проте законниця у своїй відповіді зосередилася безпосередньо на повторному розгляді провадження. Мовляв, переглядати рішення дисциплінарних палат, скасовані судом, Рада має право з 5.01.2017. Це регулює, зокрема, ч.3 ст.52 закону «Про Вищу раду правосуддя». Проте в її випадку рішення приймала ВРЮ. І те рішення було скасоване та визнане протиправним Касаційним адміністративним судом.

«Положення закону про ВРП не поширювалися на правовідносини на той час, коли було відкрите дисциплінарне провадження, коли ухвалювалися рішення в певних адміністративних справах, на час, коли я зверталася з відповідним позовом до ВС, та на час постановлення ним рішення. Отже, ці положення не можуть застосовуватися щодо правових наслідків скасування рішення ВРЮ Верховним Судом», — наголосила О.Царевич.

Вона зазначала, що з огляду на повторне винесення цього питання на розгляд Ради має місце аналогія закону. Однак вона не застосовується при визначенні підстав для меж повноважень і способу дій органів державної влади: «Це не лише моя позиція, а й позиція ВС, що висвітлена у справі №640/23/179/19. Постанова ВС від 17.03.2017, якою скасовано рішення ВРЮ, набрала законної сили, є остаточною та обов’язковою для виконання».

Суддя намагалася донести до ВРП, що вказаним рішенням розв’язано питання дисциплінарного провадження щодо неї за заявами Ольги Лугової та прокурора Печерського району м.Києва Романа Волошина. Адже в постанові ВС, зокрема в її резолютивній частині, не йдеться про передачу на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

«Сам по собі повторний розгляд даного питання суперечитиме як принципу обов’язковості судових рішень, закріпленому в ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів», так і принципам стст.13 і 6 конвенції та цілому ряду рішень Європейського суду з прав людини, в яких висвітлені аналогічні правовідносини», — зауважила суддя. І зізналася, що для неї в принципі став несподіванкою повторний розгляд даного провадження. Тож, зважаючи на постанову ВС, просила його закрити й не розглядати.

Упередження без самовідводу

«Коли я вас запитував, ви відповіли, що не маєте заяв, клопотань», — відреагував на промову судді О.Маловацький. Мовляв, замість відповіді на запитання щодо можливості розгляду питань порядку денного, вона висловлює думку, чи можуть у ВРП взагалі розглядати дану дисциплінарну справу. Тож в.о. голови Ради запропонував уважати дані пояснення заявленим клопотанням, яке варто розглянути до того, як продовжити розгляд.

Інший погляд на новели українського права, схоже, мав захисник О.Лугової Роман Маселко. На переконання останнього, це провадження «особливе» через те, що воно розглядалося за попереднім законодавством. Однак адвокат зазначав, що логіка й розгляд даного провадження не повинні відрізнятися від інших. Тож має відбутись із залученням служби дисциплінарних інспекторів.

«Тому для того, щоб не виникало жодних питань з огляду на саму ж практику ВРП, дисциплінарне провадження не можна розглядати до формування служби дисциплінарних інспекторів. А стосовно клопотання судді, то, на моє переконання, Рада не лише може, а й повинна розглянути дане провадження ще раз, щоб поставити крапку. Інакше створюється певний вакуум і немає остаточного рішення щодо цього дисциплінарного провадження. Тому ВРП повинна розглянути та прийняти рішення по суті, а не з процедурних питань», — закликав Р.Маселко.

Відповідаючи на запитання Ради стосовно відводів і клопотань, захисник також не висував жодних заяв. Утім, його діалог з О.Маловацьким засвідчив стан речей ще більш красномовно, тому вартий дослівного відтворення. «У мене є підстави вважати, що окремі члени ВРП мають особисту неприязнь до мене, але це підстава для самовідводу». — «Можете назвати в кого?» — «Наприклад, у вас». — «Не відчуваю, повірте. Ви мій колега, на жаль». — «Навіть оце ваше «на жаль» яскраво про це свідчить». — «Це ваша суб’єктивна думка».

Звісно, подібних розмов ви ніколи не почуєте в онлайн-трансляціях ВРП. Там, схоже, пильно слідкують за власним фасадом. Так, даний діалог збережений на диктофонних записах «ЗіБ» та на відео, яке записував Р.Маселко. Інша справа, чи можна сприймати почуте як свідчення етичного занепаду Ради, що карає суддів за порушення тих же етичних стандартів.

Але ж буквально на початку липня в слова, наприклад, судді Лариси Гольник, що під час засідання за її участю члени ВРП мовчки спостерігали за тим, як її ображали інші учасники провадження, було важко повірити. До слова, Рада й досі не оприлюднила рішення щодо неї. Мабуть, опублікують ближче до оголошення конкурсу на посади членів нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Пляшка мінералки й пироги

Своєї черги в порядку денному О.Царевич чекала понад 3 год. Коли репортер «ЗіБ» приїхав до ВРП, суддя була вже там. Та перед розглядом її питання стався ще один примітний епізод. Коли дійшло до голосування за проведення відеотрансляції, деякі члени ВРП розгублено переглядалися, озираючись на О.Маловацького. Руки дружно злетіли вгору тільки слідом за його десницею. Проти онлайн-трансляції виступив лише один.

Зрештою на вул. Студентській вирішили відкласти розгляд указаного провадження у зв’язку з відсутністю в Ради за теперішнім правовим регулюванням повноважень здійснювати розгляд питань щодо дисциплінарної відповідальності суддів.

Зазвичай в очікуванні своєї черги судді сидять у тому крилі залу, що не потрапляє в об’єктив камери відеотрансляції, тому багато чого залишається за кадром. Коли ми спускалися в ліфті з п’ятого поверху, аби записати коментар О.Царевич, впала в око назва французької компанії Schneider Electric. Той, хто коли небуть мав справу з електротехнікою чи електронікою, знає, що це наднадійне й вартісне обладнання. Мабуть, це все, що варто знати про ліфти, які возять членів ВРП та їхніх гостей.

«Ви були в їдальні? Там меню, немов у ресторані». — «Була. Купила мінеральної води», — зізналася Оксана Ігорівна. «Взагалі з яким настроєм приїхали сьогодні на засідання?» — «Як завжди, з бойовим. На всі засідання ходжу виключно з бойовим настроєм. Трошки втомлююсь. Тому що дуже довго це все тягнеться». Звісно, суддя мала на увазі не 31 серпня, а всі ті роки, протягом яких вона змагається за повернення в професію.

А тим часом відбувається й зворотний процес: «верховники» йдуть з ВС на відпочинок, не відслуживши й п’ятирічки, але заробивши солідну пенсію. «Ішли на конкурс, а працювати не хотіли. Зайняли чуже місце», — бідкаються інші у «Фейсбуку».

В останній день літа в їдальні ВРП були пироги з вишнями. Круглі, невеличкі, з відкритою начинкою. Смішно зізнаватися, але при самому тільки погляді на них розумієш: перед тобою шедевр хлібобулочного мистецтва. Запечене тісто — немов живе. Мішленівським умільцям було б не соромно за такі. Шкода, що учасникам дисциплінарних проваджень часто шматок таких ласощів не лізе в горло. Проте вони на паузі. Поки що.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Оксана ЦАРЕВИЧ,
суддя Печерського районного суду м.Києва:

— Я наполягаю, що переглядати рішення немає не те що доцільності, а й правових підстав. Верховний Суд у цьому питанні поставив крапку. Рішення ВС, яким встановлено відсутність у моїх діях ознак дисциплінарного проступку, а не тільки самого порушення присяги, набрало законної сили.

Фактично дисциплінарне провадження закінчене шляхом постановлення даного рішення. Тому для мене стало дійсно несподіванкою винесення на повторний розгляд цього дисциплінарного провадження, оскільки закон такого не передбачає. Й аналогію закону тут застосувати не можна.

На жаль, саме по собі питання невизначеності для мене як і для будь-якої людини не додає емоційного спокою. Адже, коли знаєш про результат — «так» чи «ні», це вже краще. Уже маєш відповідь. Я постійно живу в очікуванні результату, вже 7 років.