Состязательность для избранных

Невозможность прокомментировать толкование нарушает право на справедливый суд

В Страсбурге увидели нарушение принципа состязательности в действиях страны, чей Верховный суд обратился к парламенту и правительству за консультативным заключением по вопросам права. Впрочем, заявительнице об этом не сообщил и не дал ей возможности прокомментировать позицию законодателей.

Отримати пенсію — не поле перейти

Звертаючись до служби соціального захисту та страхування населення для того, щоб отримати пенсію Валентина Воротнікова не могла й передбачити, що її справа дійде аж до Європейського суду з прав людини.

Усе почалося з того, що жінка подала до соціальних органів заяву про достроковий вихід на пенсію на тій підставі, що вона доглядала за дитиною-інвалідом до її смерті. Однак у соцслужбі заяву відхилили. Мовляв, відповідно до закону жінка мала б доглядати за дитиною-інвалідом до 8-річного віку, а дитина померла, коли їй було 7.

Не погодившись із таким нахабством, жінка відразу звернулася до адміністративного суду, який встановив, що дитина була визнана інвалідом до 8-річного віку, а тому вік смерті не має значення. Отже, адмінсуд установив, що В.Воротнікова має право на дострокову пенсію. Служба соцстраху оскаржила таке рішення, і адміністративний окружний суд скасував рішення суду першої інстанції. Судді зазначили, що оскільки дитина-інвалід не дожила до 8 років, то не можна вважати, що така дитина перебувала під наглядом жінки до цього віку.

Зрозумівши, що в адмінсудах нічого не отримає, В.Воротнікова звернулася до Верховного суду з питання права. Вона хотіла, щоб їй розтлумачили норму закону, яка встановлює вимогу про вік дитини та можливість виходу на дострокову пенсію.

Розглядаючи справу верховники направили листи до парламентських комітетів та Міністерства соціальної політики. Усі ці органи висловили думку, що норма закону вказує на проміжок часу протягом якого дитина-інвалід перебувала під опікою і, відповідно, вимагає, щоб така дитина досягла 8-річного віку.

Отримавши відповідь від державних установ, судді Верховного суду ці листи В.Воротніковій не направляли. Але під час ознайомлення з матеріалами справи жінка дізналася про їх існування і подала свої коментарі. Однак судді її зауваження повернули, бо закон не передбачає такої можливості щодо висновків державних органів. Тобто на коментарі незаінтересованих осіб, які не є сторонами справи.

Отож, розглянувши справу в письмовому провадженні, ВС підтримав адміністративний окружний суд. Відповідно, В.Воротнікова залишилася без пенсії.

Доктрину не коментують

Не погодившись із позиціями національних судів, жінка звернулася до ЄСПЛ. Вона доводила, що рішення в її справі ухвалено на підставі незаконно отриманих доказів, з якими її навіть не ознайомили, а зауваження не приєднали до матеріалів справи. Саме тому В.Воротнікова вважала, що держава порушила щодо неї §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також жінка наголосила, що на стадії касаційного розгляду звертатися з клопотанням про подібні висновки ВС не міг.

Представники країни відразу відповіли, що латвійське законодавство передбачає можливість для суду в разі потреби звертатися за консультаціями до держаних органів. Подібні висновки прирівнюються до доктринальних, а тому немає потреби в коментуванні їх іншою стороною. До того ж заявниці на початку судового спору у ВС була надана можливість відстоювати свою позицію та надавати свої коментарі. Саме тому урядовці вважали, що принцип рівності та змагальності був дотриманий.

Засекречені висновки

Суд відразу зазначив, що принцип змагальності є одним з фундаментальних компонентів справедливого судового розгляду. Цей елемент включає право знати та коментувати всі представлені докази. Змагальність має існувати завжди та не може залежати від особливостей національного законодавства. А тому сторони завжди мають право ознайомлюватися з усіма матеріалами справи та коментувати кожен доказ.

ЄСПЛ установив, що відповідно до латвійського законодавства ВС може запитувати думку інших державних органів. А тому Суд не погоджується з аргументом жінки, що такий запит не може бути поданий на стадії касаційного розгляду. Твердження, що докази були отримані незаконно, в Євросуді не прийняли.

Також у суді відзначили, що запитування висновку від парламентського комітету та уряду було пов’язане з необхідністю правильного тлумачення норм закону. Як наслідок, Верховний суд поклав ці позиції в основу свого рішення. Саме тому у Страсбурзі вважають, що висновки мали прямий впив на суть спору та ухвалене рішення. Відповідно, заявниця мала та могла на законних підставах очікувати, що їй повідомлять про відповідні висновки та забезпечать можливість їх прокоментувати. До того ж Суд зазначив, що немає значення, який характер носять такі висновки, — вирішальний чи нейтральний. Особа має право реагувати на подібні рішення.

Щодо доводів уряду, що заявниця була поінформована з матеріалів справи, то Суд вказав, що така можливість сама по собі не є достатньою гарантією змагальності. Відповідно, ВС мав повідомити В.Вортнікову, що вони отримали висновки від державників та надати їй можливість відповісти на них своїми коментарями у письмовій формі.

Викладених аргументів достатньо для того, щоб Суд зробив висновок: аби право на справедливий суд було дотримано, країна мала створити можливість для ознайомлення та висловлення своєї позиції. Утім, Латвія так не вчинила. Тож відповідно до рішення від 4.02.2021 у справі «Vorotņikova v. Latvia» Євросуд установив порушення ст.6 конвенції та зобов’язав державу виплатити заявниці €3000 як компенсацію за моральну шкоду та покрити €850 судових витрат.