Без надежды надеялись

Международные партнеры окончательно заблокировали образование ВККС. Что дальше?

Высшая квалификационная комиссия судей не заработает до тех пор, пока парламент не внесет изменений в законодательство. Это было очевидным с самого начала. Но новая власть переоценила благоразумие и благосклонность иностранных партнеров.

Вища рада правосуддя двічі переносила строки подання кандидатур від міжнародних організацій до складу конкурсної комісії, що мала визначити гідних стати членами нової ВККС. 10 березня й ВРП була змушена констатувати вперте небажання наших партнерів по боротьбі з корупцією долучатися до цього процесу.

Посилання представника Європейського Союзу в Україні Манфредаса Лімантаса на стислі часові межі для їх відбору та недостатньо визначені умови роботи не витримують критики. Адже, коли формувався склад Вищого антикорупційного суду, міжнародним партнерам знадобилися лічені дні, аби делегувати своїх представників до ради. Потім вони самі виявили бажання надалі фінансувати членів ГРМЕ, аби не обтяжувати український бюджет. Тож від міжнародних організацій вимагалося лише повернути цих експертів для роботи в Україні в дещо новому статусі.

Як припускав «ЗіБ», найімовірнішим поясненням такого блокування початку роботи ВККС є не стільки опір можливому скороченню Верховного Суду, скільки демонстрація необхідності для нової влади прислуховуватися до сторонньої думки. Ситуація навколо звільнення Руслана Рябошапки з посади Генерального прокурора й посольський ескорт до Полтави — зайве тому підтвердження. Адже такий груповий тур посли влаштували явно не для того, щоб «пиво попити».

Нова влада дістала гарний урок від міжнародних партнерів: вони готові підставити плече тільки тоді, коли бачать власний зиск від цієї допомоги. Якщо ж ми займаємося не узгодженою з ними «самодіяльністю», то й на підтримку не варто розраховувати.

У цій ситуації, як зауважили у ВРП, дійсно єдиний вихід — унесення законодавчих змін у частині формування складу конкурсної комісії. Проте це добра нагода для того, щоб концептуально переглянути доцільність залучення іноземців до впливу на державну політику: починаючи від добору суддів ВАКС і закінчуючи їхньою участю в наглядових радах державних підприємств.

Тим більше що їм навряд чи дошкулятимуть докори сумління за прийняті рішення чи українська прокуратура за шкоду, завдану державі. А якщо раптом завтра доведеться дообирати суддів ВАКС, ми знову ловитимемо вітра в міжнародному полі.