Выплаты без права на регресс

Фонд социального страхования от нещастных случаев на производстве не является лицом, возместившим причиненный ущерб, поэтому не приобретает право обратного требования к виновному

Іменем України

Постанова

^{6 листопада 2012 року      м.Київ     №3-48гс12}

Судова палата в господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Барбари В.П.,суддів:        Балюка М.І., Ємця А.А., Фесенка Л.І., Берднік І.С., Колесника П.І.,             Шицького І.Б., Гуля В.С., Потильчака О.І.,

за участю представників:

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Чернігові — Гадзан І.Ю.,

Публічного акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» — Хроленка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Чернігові про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 11.06.2012 в справі №5028/18/110/2011 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Чернігові до ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про стягнення 16579 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Чернігові звернулося до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.09.85 з вини водія Особи 12,який керував автомобілем марки ГАЗ-52д/н №1, що належав автотранспортному підприємству «Чернігівтранссільгосптехніка», правонаступником якого є ПАТ «Чернігівагроавтосервіс», Особа 13 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. В акті форми Н-1 від 11.10.85 зазначено, що нещасний випадок трапився з Особою 13 під час виконання нею службових обов’язків. Згідно з висновком МСЕК від 10.09.96 №* Особі 13 встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 40% та ІІІ групу інвалідності. З жовтня 2009 року до липня 2011-го ВВДФСС НВ та ПЗ в м.Чернігові відповідно до положень закону від 23.09.99 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» здійснило щомісячні страхові виплати в сумі 6709 грн. 20 коп. та сплатило 9870 грн. — вартість путівки на санаторно-курортне лікування.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2011 позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» на користь ВВДФСС НВ та ПЗ у м.Чернігові 16579 грн. 20 коп. та стягнуто з ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» у дохід державного бюджету 1411 грн. 50 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2011 залишено без змін.

Постановою ВГС від 11.06.2012 рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2011 та постанову КАГС від 11.04.2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з ВВДФСС НВ та ПЗ в м.Чернігові 1609 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування судових витрат.

У заяві про перегляд постанови ВГС від 11.06.2012 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.111¹⁶ Господарського процесуального кодексу, ВВДФСС НВ та ПЗ у м.Чернігові просить скасувати постанову ВГС від 11.06.2012 та передати справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних відносин положень стст.515, 993, 999, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК, стст.2, 6, 46 закону №1105.

В обгрунтування заяви ВВДФСС НВ та ПЗ в м.Чернігові додано копії постанов ВГС від 8.06.2010 в справі №15/147 та від 15.02.2011 в справі №25/98, де наведено правову позицію про те, що у випадку коли між страховими виплатами, сплаченими потерпілому на виробництві, є причинний зв’язок із діями особи, винної у скоєнні ДТП, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, ФСС НВ та ПЗ вправі звертатися до винної особи із позовом про відшкодування шкоди відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК.

Ухвалою колегії суддів ВГС від 5.09.2012 справу допущено до провадження у Верховному Суді.

Заслухавши пояснення представників сторін, судова палата вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що Особа 13 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.09.85 з вини водія автомобіля ГАЗ-52 д/н №1, — Особа 12, який під час ДТП виконував службові обов’язки, перебуваючи в трудових відносинах з АТП «Чернігівтранссільгосптехніка», правонаступником якого є ПАТ «Чер­нігвагроавтосервіс». В акті форми Н-1 від 11.10.85 зазначено, що нещасний випадок трапився з Особою 13 під час виконання нею службових обов’язків. Особа 13 оглянута МСЕК і визнана інвалідом ІІІ групи, їй встановлено 40% втрати професійної працездатності. За період із жовтня 2009 року до липня 2011-го ВВДФСС НВ та ПЗ в м.Чернігові Особі 13 сплачено виплати, пов’язані із особистим соціальним страхуванням, а саме — щомісячні страхові виплати в сумі 6709 грн. 20 коп. та вартість путівки на санаторно-курортне лікування в розмірі 9870 грн.

Згідно з ч.2 ст.999 ЦК до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Преамбулою закону №1105 передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до закону №1105 страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є обов’язковим особистим страхуванням.

Закон №1105 не передбачає права страховика, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в гл.82 ЦК й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Здійснення ФСС НВ та ПЗ виплат за договором особистого соціального страхування в разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст.1166 ЦК, а отже, відповідно ФСС НВ та ПЗ не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому згідно з ч.1 ст.1191 ЦК не набуває права зворотної вимоги до винної особи.

Ураховуючи те, що судом касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосовано норми матеріального права, у задоволенні заяви ВВДФСС НВ та ПЗ у м.Чернігові слід відмовити.

Керуючись стст.111²³, 111²⁴, 111²⁶ ГПК, судова палата

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Чернігові відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.