У черзі за мантією

або Чому шлях до суддівської посади розпочинається на околиці столиці

Кореспондентам «ЗіБ» пощастило стати свідками першого етапу добору претендентів на суддівські мантії — прийому передбаченого законом пакета документів. Ми на власні очі побачили, як це відбувається, вислухали думки кандидатів та представників Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо організації процедури.

Без системного збою

 Мабуть, вул. Поліську, 3-б ще довго згадуватимуть і кандидати, і працівники секретаріату ВККС. Цього року з 4 до 27 квітня за цією адресою постійно діючий орган приймає заяви про участь у доборі майбутніх вершителів правосуддя. Крім заяви, претенденти повинні прихопити паспорт, диплом про освіту, трудову книжку, медичну довідку та інші документи (їх повний перелік можна знайти в ст.67 закону «Про судоустрій і статус суддів»). До речі, кандидати подають документи особисто, і, здавалося б, це нескладна процедура, однак для багатьох вона стала першою перешкодою на шляху до професії. Щоправда, претенденти не задоволені не так самою процедурою, як її проведенням.

Прочитавши на форумах відгуки кандидатів, «ЗіБ» вирішив з’ясувати, чому останні скаржаться на організацію прийому документів і як на ці зауваження реагує ВККС. Перед поїздкою до «приймального пункту» ми завітали в гості до «кваліфікаційників».

Розповісти, що і як відбувається на вул. Поліській, 3-б, погодився секретар комісії Анатолій Марцинкевич.

«Анатолію Миколайовичу, деякі кандидати скаржаться на організацію прийому документів. Вони обурені тим, що доводиться заздалегідь записуватися і добу (а то й довше) чекати своєї черги», — так розпочалася наша розмова.

Торік ми складали список, по черзі викликали претендентів (у 2011-му прийом документів відбувався в будинку Державної судової адміністрації за адресою: вул. Липська, 18/5. — Авт.). Цього року — все інакше. Думаю, чим менше ми втручатимемось у складання списків, тим менше критики лунатиме на нашу адресу», — пояснив А.Марцинкевич.

Секретар комісії розуміє, що процедура подачі документів потребує вдосконалення. На його думку, можна було б кожному кандидату призначити конкретний час для «рандеву», однак це не гарантує пришвидшення процедури. По-перше, ніхто не скаже, скільки точно часу витратить представник ВККС на прийом паперів. По-друге, хтось і з претендентів на мантії не прийде у визначений час, а потім намагатиметься «вклинитися» в чергу.

«А якщо не всі претенденти встигнуть подати заяви, ВККС піде їм назустріч?» — поцікавилися ми в секретаря ВККС. Він пояснив, що продовжити прийом комісія не може, адже кожний етап добору «розписаний», все заплановано наперед і збоїв у цьому процесі бути не може. «До речі, — додав Анатолій Миколайович, — кожного дня один із членів кваліфкомісії чергує на вул. Поліській. Сьогодні моє чергування, і скоро я туди поїду».

Ми не могли втратити такий шанс і попросили Анатолія Миколайовича провести екскурсію у «приймальному пункті».

 Пункт призначення на околиці

 Дорогою до району Дарниці (саме тут, на околиці м.Києва, вул. Поліська й орендоване ВККС приміщення) А.Марцинкевич розповів, що станом на 13 квітня до комісії подав документи 1071 претендент. На оформлення одного кандидата спеціаліст секретаріату ВККС витрачає приблизно півгодини. За день приблизно 150 охочих одягти мантії встигають подати заяви. За словами секретаря постійно діючого органу, приймали документи 10 осіб, а 12 квітня їм на допомогу прийшли ще двоє. «У перші дні ажіотаж був менший», — зауважив А.Марцинкевич.

І ось ми під’їжджаємо до пункту призначення. Дійсно, вул. Поліську не так вже й легко знайти, а щоб дістатися до будинку під №3-б, треба трохи поблукати. Навколо — промислова зона. Радує те, що до станції метро «Червоний хутір» не так уже й далеко.

До будівлі, де здають документи, пройти не просто, адже вона знаходиться на території режимного об’єкта (раніше тут була військова частина): по периметру — бетонна огорожа, на в’їзді — шлагбаум. До речі, будівля на вул. Поліській, 3-б має свою «судову історію»: до 2004 року тут був Військовий суд Дарницького гарнізону, а згодом — Київський апеляційний адмінсуд, який не так давно перебрався в центр — на вул. Московську, 8.

Перед бетонним муром — натовп кандидатів. Активісти «руху претендентів» складають списки, слідкують за дотриманням черговості. Записуватися доводиться заздалегідь: наприклад, одна кандидатка стала в чергу 16 квітня о 21-ій, а документи здала майже за добу — о 17-ій наступного дня. Охочим одягти мантії потрібно запасатися не лише терпінням, а й бутербродами (продуктовий магазин чи кафе поблизу одразу і не знайдеш). Такі умови витримає не кожен, тому кандидати й скаржаться: не можна приймати документи лише в столиці, потрібно відкрити «представництва» в регіонах.

 Безперервний процес

 У кандидатів, які добу чекали своєї черги, запитуємо: «А де ви ночували?» Вони усміхаються й відповідають: «Тут і ночували». В іншому «цеху» працівниці секретаріату комісії ще раз перевіряють усі документи й видають кандидатам довідки-підтвердження про здачу документів, а також програму анонімного тестування та пам’ятку щодо його складення.

Вже на виході з будівлі зустрічаємо працівника секретаріату комісії, який проводить претендентів від шлагбауму до кабінетів. «У нас тут, так би мовити, конвеєр: тільки-но заведу одних людей, йду вже за іншими. Не гаю часу даремно: ще дорогою до будівлі пояснюю кандидатам, що всі речі потрібно залишити у камері схову, а з собою брати лише документи», —розповідає він.

У четвер і п’ятницю кандидатів найбільше, багато хто з них здавав документи й торік. Двічі на день — о 13.00 і о 18.00 (з 13.00 до 13.45 у «приймальному пункті» перерва на обід, о 17.15 робочий день закінчується) — з вул. Жилянської (там знаходиться ВККС) приїжджає машина й забирає папки з документами, які опрацьовуються вже в рідних стінах.

У цей час з будівлі вийшов чоловік. «Здали документи, важко було?» — поцікавився в нього А.Марцинкевич. «Ні», — відповів той. «А скільки часу пішло на їх здачу?» — запитуємо вже ми. «Хвилин з 15».

Аби не відволікати представників комісії та кандидатів, ми вирішили закінчити екскурсію. Була п’ята вечора, а юрба претендентів на мантії не розходилася. Мабуть, аби зранку не пропустити своєї черги.