Найабсурдніші судові позови

Курйозні випадки в правовій сфері — не рідкість. Ув’язнені судяться з Богом, «осли» — з MTV, колишні дружини — з примарами, а любителі пива — з компанією, що показала «недостовірну рекламу».

Зрозуміти, з якою метою до суду подають явно безглузді багатомільйонні позови на великі компанії, ще можна: виграєш — отримаєш непогану компенсацію. Але навіщо румунському ув’язненому, засудженому до 20 років за вбивство, було подавати до суду на Бога, для всіх так і залишилося загадкою.

За словами самого позивача, при його хрещенні між ним і Богом було укладено договір про те, що за платежі у формі молитов Всевишній не допустить, щоб з цим чоловіком траплялися неприємності. Правда, як саме Бог повинен компенсувати моральний збиток у разі прийняття рішення на користь ув’язненого, так і залишилося загадкою. Як, утім, і те, яка інстанція повинна розглядати цей спір.

Куди простіше було б розібратися з позовом американця, який у 1997 році змінив своє ім’я на Jack Ass (що в перекладі означає «осел») і потім подав до суду на MTV, стверджуючи, що в шоу телеканалу Jackass незаконно використовується його ім’я. Правда, розбиратися ніхто не став — позов було відхилено. А ім’я позивачу напевно знову довелося змінювати.

Також переміг здоровий глузд, коли у 2000 році суд відмовився заводити справу за позовом каліфорнійського серфера, що звинувачував свого товариша в «крадіжці хвилі». Відмову юристи обгрунтували тим, що «біль і страждання», спричинені спогляданням того, як хтось спіймав хвилю, що призначалася для тебе, оцінити неможливо.

А ось любитель пива Річард Овертон свої «біль і страждання» оцінив у $10 тис. Принаймні, за його словами, саме на таку суму він зазнав моральної шкоди, повіривши рекламі улюбленого напою. Проте скільки б він не пив це пиво, молоді хлопці й дівчата в бікіні, яких показували в ролику, в його житті так і не з’явилися. У зв’язку з цим Річард звинуватив пивоварного гіганта в «недостовірній рекламі» і невиконанні обіцянок, зажадав компенсації в розмірі $10 тис., і з другої спроби отримав необхідну суму.

І якщо таке рішення може комусь здатися несправедливим, то вже проти рішення на користь оклахомской пари, що відсудила $180 тис. у компанії «Хайнц», навряд чи щось можна заперечити. Річ у тому, що подружжя подало до суду на найбільшого у світі виробника кетчупу після того, як виявило, що в кожну пляшку не доливають по 42 г.

А ось відповідач у справі, що розглядається в штаті Мічіган, навряд чи зможе виплатити позивачу компенсацію в розмірі $1 млн. Річ у тому, що чоловік, дружина якого стверджувала, що боїться його і хоче отримати вищезгадану суму, помер ще у 2000 році.

З подібними справами суддям нудьгувати не доводиться. А навіть якщо б і довелося занудьгувати, зав­жди можна «зайнятися собою». Так у 1874 році вчинив Френсіс Еванс Корніш, що виконував обов’язки мирового судді в канадському місті Вінніпег, котрий судив себе сам за обвинувачення в появі в нетверезому стані у громадському місці. Він чесно визнав себе винним і оштрафував на $5, після чого розпорядився внести до протоколу наступну заяву: «Френсіс Еванс Корніш! Враховуючи, що в минулому ви поводилися добропорядно, штраф відміняється».