Менти в законі

«Справа перевертнів» веде до «справи Гонгадзе»?

Апеляційний суд м.Києва ухвалив вирок перевертням з одіозної банди Ігоря Гончарова, більшість яких колишні співробітники міліції. Угруповання «спеціалізувалося» на вимаганнях, викраданнях людей, замовлених убивствах. За деякою інформацією, лідер банди І.Гончаров був причетний і до смерті Георгія Гонгадзе. Двох перевертнів — колишнього заступника начальника слідчого відділу ГУВС м.Києва Василя Гайдая й Валерія Мельникова, що числився позаштатним співробітником міліції, — засудили до довічного ув’язнення. Решта підсудних отримала різні строки ув’язнення. Але чи поставлено в цій історії крапку?

Перевертні були на хорошому рахунку

 «Справа перевертнів» — найбільший скандал в історії української міліції. У злочинне угруповання, що майже десять років викрадало і вбивало людей, входили колишні й (на той момент) діючі співробітники внутрішніх справ, а також завербовані агенти МВС з числа карних злочинців (здебільшого члени ОЗУ Киселя). Три члени угруповання мали звання підполковників, були на хорошому рахунку в міліції, періодично отримували нагороди, просувалися по службі. Очолював банду екс-заступник начальника УБОЗ Київській області І.Гончаров.

У 2002-му банду вдалося ліквідувати, і велику частину її членів узяли під варту, включно з найголовнішим перевертнем. Обвинувачення вдалося пред’явити 13 членам угруповання. До речі, в результаті до суду направили дві «справи перевертнів», у яких фігурували одні й ті ж особи (про частину злочинів банди стало відомо пізніше, таким чином і з’явилася ще одна справа). Розглядали їх дві різні колегії Апеляційного суду м.Києва. Вирок у «головній» справі було ухвалено тільки в лютому. До речі, це один з найбільш затягнутих процесів у історії України — він тривав близько 7 років. Справа слухалася в закритому режимі, журналістам побувати на процесі так і не вдалося.

Угруповання І.Гончарова промишляло в Києві й Київській області з початку 1990-х до 2002 року. Формально на рахунку бандитів у погонах 11 вбивств, викрадання, здирництво й інші злочини. Проте, за неофіційними даними, злочинів було набагато більше. Одинадцять — це лише те, що вдалося довести. Коли убозівці вперше вийшли на слід банди, її члени, що працювали в столичному главку міліції, обласному управлінні Київської області й у центральному апараті МВС робили все можливе, щоб ускладнити роботу слідства й «відвести» колег від «гончаровців». За словами самих оперативників, вони відчували, що відбувається витік інформації, але не розуміли звідки. При цьому самі бандити активно користувалися всіма перевагами, які давала їм служба в органах, — наприклад, оперативно-технічною підтримкою (тією ж «прослушкою»), казенним автотранспортом, навіть до своїх жертв з’являлися у формі і з табельною зброєю, імітуючи затримання.

За версією слідства, банда спеціалізувалася на вбивствах задля отримання викупу. Перевертні викрадали людей, після чого вивозили їх за межі Києва й надсилали родичам вимогу про передачу викупу. При цьому викрадених практично ніколи не залишали живими. Жертв перед смертю часто катували, потім душили або закопували живцем. Пізніше, коли один з членів банди, Юрій Нестеров, став співпрацювати із слідством, оперативники виявили в Броварському районі справжнє міні-кладовище. Втім, описувати злочини перевертнів можна довго, недарма суду довелося «розбиратися» з їх подвигами понад 6 років.

На слід банди правоохоронні органи натрапили при розслідуванні чергового викрадення (засновника турфірми «Доміно» Михайла Гельфанда, якого перевертні убили, дізнавшись про підготовлення засідки, вже після того, як призначили викуп і місце передачі грошей).

 Дві банди — один почерк

 Незважаючи на те що суд, здавалося б, поставив крапку в справі, логічно вона ще не завершена. Дуже багато в ній питань, на які немає відповіді. Невідомо, хто стояв за перевертнями, хто давав розпорядження І.Гончарову.

Є ще одна неофіційна версія, що отримала велику популярність у ЗМІ: банда І.Гончарова насправді була своє­рідним «ескадроном смерті», якимось підрозділом правоохоронних органів, що виконував «делікатні розпорядження» сильних світу цього. Скажімо, в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня» той же Ю.Нестеров заявив, що І.Гончаров у ході президентських виборів 1999-го співпрацював зі штабами кандидатів у президенти Євгенія Марчука й Олександра Мороза. А ще додав, що знав від І.Гончарова: у того «є зв’язки серед працівників ЗМІ, які збирають компромат на різних чиновників, шантажують, щось отримують за своє мовчання».

Була інформація й про те, що головний перевертень причетний до вбивства Г.Гонгадзе. До речі, на етапі попереднього слідства І.Гончаров почав торгуватися з міліцією і дійсно стверджував, що знає подробиці смерті журналіста, — це був один з його козирів. Правда, можливо, цей козир і зіграв проти нього. Незабаром після гучних заяв стан здоров’я І.Гончарова різко погіршився й він раптово помер у палаті для арештантів у лікарні швидкої медичної допомоги. До речі, помер він у п’ятницю, а вже в неділю без дозволу слідчих органів його було кремовано. У справі немає ні висновку експерта, що дослідив після смерті тіло І.Гончарова, ні дактилоскопічної карти кремованого.

«Справа Гонгадзе» і «справа перевертнів» між собою «перекликаються», так уважають і частина оперативників, що «розкручували» обидві справи. Дивно, але практично вся інформація, викладена І.Гончаровим у його листах, підтвердилася. Він тільки всіляко намагався вигородити себе й перекладав усю провину на Ю.Нестерова (який, по суті, організував банду). Ю.Нестеров, за його словами, був керівником угруповання й особисто вбивав людей. Тим часом міліція визнає доведеним, що цим займався сам І.Гончаров.

При читанні опублікованих у ЗМІ листів І.Гончарова створюється враження, що його аж «розпирає» від того, що він знає у «справі Гонгадзе», але при цьому він щось недоговорює. Якщо виходити з цього, то слід, який у цій справі тягнеться від Олексія Пукача, може виявитися помилковим. І тоді з’явиться ще один ланцюжок, нижня ланка в якому — І.Гончаров... Це всього лише версія, але вона має кілька непрямих підтверджень:

1. І.Гончаров після його затримання неодноразово говорив, що знає дуже багато щодо «справи Гонгадзе» і через це його «усунуть». І його справді «усунули»: за даними однієї з експертиз, йому кололи сильнодіючий препарат, вводити який затриманому було протипоказано.

2. У перевертнів був певний почерк: у 80% випадків їх жертв було задушено. Крім того, як розповідав мені свого часу колишній начальник УБОЗ Сергій Хамула, перевертні по-звірячому катували своїх жертв. Зіставте: Г.Гонгадзе теж було задушено (крім того, є припущення, що, можливо, перед смертю його катували).

3. Практично відразу після вбивства Г.Гонгадзе банда перевертнів (що до цього регулярно виходила «на полювання») фактично припинила скоювати злочини.

4. Як стало відомо «ЗіБ» з джерел у правоохоронних органах, ще до свого затримання І.Гончаров у розмові зі знайомими неодноразово демонстрував дивну обізнаність у «справі Гонгадзе»: скажімо, через кілька днів після зникнення Г.Гонгадзе, випадково зустрівшись з товаришем по службі, І.Гончаров запитав, що той знає про викрадення й вбивство журналіста, хоча тоді про це ще не було жодної інформації.

5. Як розповідали опери, що зай­малися «справою перевертнів», член банди й друг І.Гончарова підполковник Володимир Лисенко працював у «наружці» і був підпорядкований О.Пукачу. Він був у курсі стеження за Г.Гонгадзе, він же чудово знав Олександра Поповича, Валерія Костенка й Миколу Протасова.

6. І.Гончаров був тісно пов’язаний і з правоохоронцями, і з кримінальними структурами. За словами членів його банди, після виходу з ГУБОЗ він не пішов на пенсію, а був переведений з підвищенням в СБУ. А як колишній убозівець І.Гончаров мав виходи на лідерів всіх столичних кримінальних угруповань. Саме він був пов’язаний і з правоохоронцями, і з членами ОЗУ, котрі могли скоїти вбивство.

Є й інші «маркери», які побічно вказують на те, що І.Гончаров як мінімум знав про вбивство Г.Гонгадзе, а швидше за все, брав у ньому безпосередню участь. У такому випадку стає логічною і його смерть. Адже фактично всі ланки в ланцюжку, що веде від вбивства журналіста, було відсічено. До речі, О.Пукач у своєму листі (пізніше названому СБУ фальшивкою) стверджує, що ні він, ні його підлеглі не вбивали Г.Гонгадзе. Мовляв, В.Костенко, Н.Протасов і О.Попович були причетні до іншого вбивства, і «їм явно запропонували вибір: або отримати на повну котушку за організацію і виконання вбивства, або «щиросердне зізнання» в співучасті». Практично те ж саме в інтерв’ю газеті «Вісті» заявив і колишній слідчий ГПУ Ігор Пилипчук: «На цих трьох повісили вбивство Г.Гонгадзе, оскільки вони причетні до двох аналогічних злочинів». Можливо, те ж саме відноситься і до О.Пукача? А може, все набагато складніше? Але дізнатися істину після смерті головних фігурантів справи вже практично неможливо.

 Пряма мова

Владислав Кошмяков: «Гончарова регулярно забирали з будівлі СБУ»

Свого часу тодішній співробітник ГУБОЗ МВС В.Кошмяков, який знешкоджував банду  І.Гончарова, розповів у ексклюзивному інтерв’ю автору цих рядків про зв’язок між двома гучними справами. Будучи міліціонером, він не давав точних відповідей на питання й намагався не називати конкретних імен, але тим не менше складалося враження, що І.Гончаров мав відношення до вбивства Г.Гонгадзе.

— Чи можливо, що І.Гончаров, стверджуючи, що знає подробиці вбивства Г.Гонгадзе, просто намагався «виторгувати» в слідства якісь преференції?

— У процесі слідства багато подій і фактів, які у своїх посмертних записках називав І.Гончаров, підтвердилися. У своєму листі він також вказав, де потрібно копати, аби знайти ящик, у якому знаходилися речові докази у «справі Гонгадзе». Це було на його дачі. Туди поїхала оперативна група з СБУ. Потім з’явилося офіційне повідомлення, що вони нібито знайшли порожній ящик. Що там було насправді — мені невідомо. Знаю, що вони узяли туди з собою одного з обвинувачених — найобізнанішу після І.Гончарова людину в банді на кличку Рудий.

Я пам’ятаю, І.Гончаров ще в перший тиждень після свого затримання сказав, що він не житиме, що його ліквідують. Тому що він, мовляв, у курсі багатьох подій і виконував розпорядження багатьох людей, які на той час перебували при владі. «Я вже засвітився, «обпалився» з цим затриманням, мене точно «приберуть» — от так він говорив. Тоді це здавалося всього лише спробою уникнути заслуженого покарання. Але в результаті все вийшло так, як він і говорив.

— Як могло бути так, що члени банди — співробітники міліції — не знали, що І.Гончаров уже на пенсії?

— Вони були впевнені, що І.Гончарова було переведено з нашої служби в СБУ. Причому він протягом кількох років успішно створював враження, що працює у спецслужбі, його регулярно забирали з будівлі СБУ на вул. Володимирській. Що тут скажеш? Видно, він чекав за дверима й потім розігрував таку виставу. Його люди під’їжджали й бачили, як він виходив з дверей будівлі СБУ і йшов до машини. Такий ось був актор, і його чомусь жодного разу охоронець у СБУ не запитав: «Чоловіче, від кого ви там ховаєтеся?» Члени його банди розповідали, що вони обмивали отримання ним звання полковника СБУ. Хоча на пенсію офіційно він пішов як підполковник. До речі, на І.Гончарову взагалі «замикалася» решта всіх членів банди, багато хто був незнайомий один з одним, знали інших тільки за кличками і позивними. А він знав всіх, був лідером, мозком банди.

— Повернемося до «справи Гонгадзе». Чи був той же І.Гончаров якось пов’язаний із затриманим генералом О.Пукачем?

— Все дуже просто — товариш по службі й друг І.Гончарова, з яким він починав службу ще лейтенантом на початку 1980-х років, був заступником начальника відділу комплектації розвідки України, підполковником і безпосередньо підкорявся О.П. (Олексію Пукачу. — Прим. авт.). У цього підполковника, до речі, акумулювалися всі особисті справи офіцерів. У його машині перевозилися всі тіла, він забезпечував всю групу документами. Через нього проходили всі документи на нагороди, звання, все, що пов’язане з проходженням служби. І особисті справи, скажімо, тих, хто проходив у «справі Гонгадзе», їх просування по службі, отримання дострокових звань — всім цим безпосередньо займався друг юності покійного І.Гончарова.