«Верховна» вказівка

«Адміністративники» відмовилися від справ про повернення суми надміру виплаченої пенсії. І все — через обов’язковість рішення ВС

Вирішувати спори про стягнення пенсійних коштів, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, мають адмінсуди. Таке рекомендаційне роз’яснення ще в травні 2013-го дав пленум Вищого адміністративного суду. Однак Верховний Суд указав на помилковість позиції «адміністративників».

Обов’язковість рішень

20 травня минулого року пленум ВАС прийняв постанову «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів». А вже 14 лютого 2014-го довелося вилучати з документа окремі рекомендаційні роз’яснення. Причина — правові висновки ВС, які містяться в його рішеннях.

Секретар пленуму ВАС Михайло Смокович нагадав про ст.244² Кодексу адміністративного судочинства: «Рішення ВС, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням ВС».

«Наше завдання — привести практику в єдність, тому рішення ВС мають для нас особливу вагу. Якщо наші рекомендаційні роз’яснення не збігаються з рішеннями ВС, то відповідно до закону ми повинні взяти останні за основу», — наголосив М.Смокович.

«Пенсійні» роз’яснення

Перша проблема пов’язана з роз’ясненням, яке надається в п.16.2 постанови пленуму ВАС. У ній зазначається: ч.1 ст.50 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

«Право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв’язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів», — таке роз’яснення дав пленум ВАС у п.16.2.

«Коли пенсіонер звертається за виплатою, нарахуванням, перерахунком пенсії, то ми кажемо, що це публічні правовідносини, і в цьому випадку спори відносяться до юрисдикції адмінсудів. Коли ж — навпаки, то смішно, що вони відносяться до юрисдикції не адміністративних, а інших судів», — зауважив М.Смокович.

ВС так не думає

Секретар пленум у ВАС наголосив, що «верховні» законники дотримуються іншої точки зору, ніж «адміністративники». Так, ВС розглянув справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми надміру виплаченої пенсії. 18 червня 2013 р. була прийнята постанова, в якій «верховники» зазначили таке.

У червні 2010 р. ГУ ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з військкомату суми надміру виплаченої пенсії. Постановою окружного адмінсуду, залишеною без змін ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій, в задоволенні позову було відмовлено.

На думку ВС, адмінсуди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: «вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб’єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнан­ня протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень».

В іншому випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

«Відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб’єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для перерахунку пенсії органами, що призначають пенсії», — зазначається в постанові ВС.

Найвищий судовий орган вказав: відповідно до ст.101 закону «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тому ВС скасував ухвалу суду касаційної інстанції, а справу направив на новий касаційний розгляд. «Як каже ВС, йдеться про відшкодування шкоди, а це не відноситься до юрисдикції адмінсудів», — наголосив М.Смокович.

Таким чином, пленум ВАС вирішив вилучити п.16.2 з постанови «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Предмету спору немає

Виникла необхідність «позбутися» і п.24 постанови. «Він присвячений акту ревізії, який складає відповідний орган Державної фінансової інспекції при перевірці юридичної особи», — зауважив М.Смокович.

У п.24 постанови вказується, що відповідно до положень Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби «одним із рішень, яке приймають згадані органи під час розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб, перевіряючи законність і обгрунтованість оскаржуваних рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб, є рішення щодо скасування пов­ністю або частково акта ревізії, проведеної з порушенням законодавства. Отже, суди повинні мати на увазі, що такий акт також може бути оскаржено до адміністративного суду в порядку, визначеному КАС».

«Однак 10 вересня 2013 р. ВС у справі за позовом гр.Ч. до Державної фінансової інспекції у Волинській області про скасування акта ревізії вказав зовсім на інше: акт не порушує нічиїх прав, є носієм доказової інформації, а тому не може бути оскарженим в адмінсудочинстві. Він не є тим актом, про який ідеться в п.1 ч.2 ст.17 КАС», — підкреслив секретар пленуму ВАС.

Дійсно, у постанові від 10.09.2013 №21-237а13 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку: акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота яких перевірялася. А отже, висновки, які зробили «ревізори» і записали їх в акті перевірки, не можуть бути предметом спору.

У такому разі відсутність спірних відносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. «Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта», — вважає ВС.

На його думку, позивач фактично оскаржує акт ревізії (висновки), що унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.

«При цьому ВС не закрив провадження у справі, а просто залишив рішення ВАС. Це означає, що ВС хоче дотриматись принципу доступності правосуддя: положень ст.55 Конституції та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ВС дозволяє особі переступити поріг суду і подати таке звернення, але наперед каже: отримаєте негативне рішення — відмову в позові», — пояснив М.Смокович.

Так, п.24 постанови «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» теж був вилучений. «Адміністративники», «позбувшись» двох пунктів постанови, дослухалися до думки «верховників». Тепер судова практика адмінсудів буде приведена у відповідність до рішень ВС.