Надання згоди власниками суміжних помешкань на перепланування квартири під магазин є їхнім правом, а не обов’язком
Верховний Суд України
Іменем України
Рішення
8 червня 2011 року м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 5, Особи 6, Особи 7 до Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13, виконавчого комітету Полтавської міської ради, управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №8 м.Полтави про усунення перешкод у користуванні власністю,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року Особа 5, Особа 6, Особа 7 звернулись до суду з позовом до Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13, виконавчого комітету Полтавської міської ради, управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №8 м.Полтави про усунення перешкод у користуванні власністю.
Зазначали, що їм на праві власності належить квартира за Адресою 1.
З метою перепланування вказаної квартири під магазин вони отримали дозвіл державного пожежного нагляду м.Полтави управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС в Полтавській області, Полтавської міської санітарно-епідеміологічної станції, однак надання дозволу управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету неможливе без погодження з власниками суміжних квартир: Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13.
Проте відповідачі проти перепланування вказаної квартири під магазин заперечують.
Посилаючись на те, що відмова Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13 у наданні згоди на перепланування квартири за Адресою 1 порушує право власника на вільне користування й розпорядження своєю власністю, просили усунути їм перешкоди в користуванні власністю і визнати таку відмову незаконною.
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 25.03.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 9.07.2009, позовні вимоги задоволено: визнано відмову Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13 у наданні згоди на перепланування квартири за Адресою 1 незаконною.
У касаційних скаргах Особа 10, Особа 8, Особа 9 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Особи 5, Особи 6, Особи 7, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що згідно з висновками компетентних органів проект перепланування квартири не порушує нічиїх прав, відповідає державним будівельним нормам, а тому відмова відповідачів у наданні згоди на перепланування квартири є незаконною, порушує права позивачів на користування власністю на свій розсуд і такі перешкоди у користуванні власністю підлягають усуненню.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Судом установлено, що квартира за Адресою 1 на праві власності належить Особі 5, Особі 6, Особі 7.
Власниками суміжних квартир є Особа 8, Особа 9, Особа 10, Особа 11, Особа 12, Особа 13.
Власниками квартири за Адресою 1 розроблений проект перепланування вказаної квартири під магазин непродовольчих товарів, який погоджений державним пожежним наглядом м.Полтави управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС в Полтавській області та Полтавською міською санітарно-епідеміологічною станцією.
Однак власники суміжних квартир не бажають надати згоду на таке перепланування.
Згідно зі ст.391 ЦК власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до стст.6, 8 ЖК жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається.
Згідно зі ст.379 ЦК житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та надані для постійного проживання в них.
Житло є специфічним об’єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема інших мешканців жилого будинку.
Відповідно до ч.5 ст.319 ЦК власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Разом із тим згідно із чч.1, 2 ст.13 ЦК цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Відповідно до ч.2 ст.14 ЦК особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язком для неї.
Суд першої інстанції в порушення вимог стст.213, 214 ЦПК зазначені положення закону залишив поза увагою; не взяв до відома, що надання згоди власниками суміжних квартир на перепланування квартири за Адресою 1 під магазин є їхнім правом, а не обов’язком, і що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язком для неї, та, не врахувавши, що обмеження свободи власника житла на його використання нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема власників суміжних жилих приміщень, не є створенням власнику житла перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном у розумінні ст.391 ЦК, дійшов помилкового висновку про те, що відмова Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13 у наданні згоди на перепланування квартири за Адресою 1 є незаконною, оскільки створює власникам вказаної квартири перешкоди у здійсненні ними права користування та розпорядження своїм майном.
Апеляційний суд у порушення стст.303, 315 ЦПК на зазначені положення закону уваги не звернув; у достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, й залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст.341 ЦПК підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись стст.336, 341, 344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
ВИРІШИЛА:
Касаційні скарги Особи 10, Особи 8, Особи 9 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 25.03.2009 та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 9.07.2009 скасувати.
У задоволенні позовних вимог Особи 5, Особи 6, Особи 7 до Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13, виконавчого комітету Полтавської міської ради, управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №8 м.Полтави про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 2.34 МБ)
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!