«Завдяки тим, хто бажає розвивати демократію, адміністративна юстиція є, а суди ефективно працюють»
9 вересня «адміністративники» зберуться на конференцію, аби з’ясувати, як їм жилося в умовах нових реалій, чи вдалося закону «Про судоустрій і статус суддів» вивести вітчизняне судочинство на новий рівень. Незадовго до зібрання представників адмін’юстиції голова Ради суддів адмінсудів Микола КОБИЛЯНСЬКИЙ в ексклюзивному інтерв’ю нашому тижневику розповів, з якими фінансовими проблемами обителям Феміди довелося стикнутися наприкінці минулого і в першому півріччі нинішнього року. Також Микола Генріхович поділився своїми думками про те, чи ефективнішою стала робота Державної судової адміністрації після проведеної реформи і чи вдається цьому органу належно здійснювати забезпечення діяльності Феміди.
«Найвагомішим досягненням адмінсудів є створення працездатних колективів»
— Миколо Генріховичу, на початку своєї кар'єри ви обіймали посади помічника прокурора і власне прокурора. Що вас спонукало одягти мантію?
— Мені подобалася робота в прокуратурі. Вона не менш відповідальна, ніж робота судді, вона така ж цікава і така ж нелегка. Проте так склалися сімейні обставини, що бажано було мешкати ближче до місця проживання старенької мами. І коли в районі її проживання (а це Андрушівський район Житомирської області, де я народився і закінчив 10-річку) з'явилася вакансія судді, я, не вагаючись, подав необхідні документи і згодом був обраний суддею. Працював у своєму рідному районі майже 9 років.
— У 2006 році ви прийшли до Вищого адміністративного суду. Це був той час, коли адмін'юстиція тільки-но ставала на ноги. Вже 5 років ви йдете пліч-о-пліч з нею. Які труднощі за цей період траплялися на шляху становлення адмінсудочинства, які найвагоміші його досягнення ви б виокремили?
— Якщо говорити про труднощі, то вони, на жаль, притаманні всій судовій системі України. Проте, звичайно, суди адміністративної юрисдикції, особливо на етапі започаткування своєї діяльності, потребували найбільшої уваги з боку держави, зокрема в питаннях забезпечення приміщеннями, фінансування, допомоги в організації роботи з боку Верховного Суду. Однак цього не сталось, а навпаки, було перешкоджання і небажання допомогти, намагання знищити адміністративні суди, як кажуть, у зародку. Завдяки згуртованості суддів нашої юрисдикції, підтримці тих, хто бажав і бажає розвивати демократію та створювати правову державу, адміністративна юстиція є, а суди ефективно працюють.
Залишаються проблеми у фінансуванні судів за всіма видатками, необхідними для забезпечення належного здійснення судочинства. Найвагомішим досягненням адміністративних судів, уважаю, є створення працездатних колективів, стійка позитивна моральна атмосфера в них, бажання і вміння працювати на виконання завдань адмінсудочинства.
— Ви — представник третьої судової палати ВАС, яка спеціалізується на розгляді справ, пов'язаних із забезпеченням юстиції, з відносинами публічної служби. На зборах суддів ВАС секретарі палат говорять про проблеми: не вистачає суддів, велике навантаження. З якими нюансами в роботі стикається третя судова палата?
— У третій судовій палаті, як і в інших палатах ВАС, робота налагоджена на досить високому професійному рівні. Дійсно, навантаження надзвичайно велике. Причиною цього є перш за все велика кількість нерозглянутих касаційних скарг, які ВС передав до ВАС ще до започаткування діяльності останнього. За період із січня до липня 2011 року до ВАС надійшло 47349 матеріалів, що майже вдвічі перевищує показник аналогічного періоду 2010 року (27000). Середньомісячне надходження матеріалів на розгляд до одного судді ВАС із 89 у січні — липні 2010 року збільшилося до 150 у відповідному періоді 2011 року. З урахуванням залишку нерозглянутих справ та матеріалів станом на 1 січня 2011 року (54599) на розгляді в суддів перебувало 101948 справ та матеріалів.
Упродовж зазначеного періоду судді ВАС ухвалили 29528 рішень. Залишок нерозглянутих справ та матеріалів станом на 1 серпня 2011 року становить 72484. Упродовж лютого — квітня цього року відповідно до закону від 2.12.2010 «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» до ВАС надійшло близько 22000 касаційних скарг у справах зазначеної категорії. За штатом у ВАС передбачено 97 суддів, а на сьогодні є тільки 63. Суддів у палатах не вистачає, тому що відсутня можливість облаштування для них та для працівників апарату робочих місць. Проте ця проблема вирішується.
Якщо говорити про нюанси в роботі третьої судової палати, то особливостей, які були б притаманні тільки їй, немає. А взагалі, нюанс один — це неоднакове застосування закону, що, хоч як прикро, трапляється. Ми, як суд касаційної інстанції, усвідомлюємо свою відповідальність за одноманітність практики. Статтею 32 закону «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає повноваження вищого спеціалізованого суду, передбачено, що він «надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції». На виконання цієї норми закону судам нижчого рівня постійно направляються інформаційні й оглядові листи, у підготовці яких беруть участь і судді, і працівники апарату.
Пленум ВАС дає свої роз'яснення для забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні адміністративних справ. Крім того, із цією метою 17.06.2011 збори суддів ВАС затвердили Положення про базу правових позицій ВС та ВАС в адміністративних справах. Ця база буде, безперечно, великою допомогою для суддів. Ми розуміємо, що будь-які узагальнення та роз'яснення мають рекомендаційний характер, як і те, що вони повинні бути належно і достатньо обгрунтовані, що ускладнить, а то й унеможливить прийняття протилежного рішення.
«Нині ДСАУ по-діловому і турботливо підходить до підготовки бюджетних пропозицій»
— У червні 2010 року вас обрали головою Ради суддів адміністративних судів, а вже через кілька місяців вам довелося організовувати її діяльність у нових законодавчих реаліях. Які складнощі при цьому виникали?
— Я звик до командної роботи. Є команда однодумців, які не рахуються з часом, а ініціативність уважають своїм обов'язком. Тому жодних труднощів у організації роботи РСАС не було. Тим паче що і я, і багато інших колег, які ввійшли до ради, мали досвід роботи в органах суддівського самоврядування.
— Як ви ставитеся до того, що кількість членів РСАС зменшилася до 11 осіб? Чи важко в такому складі виконувати обов'язки, покладені на орган суддівського самоврядування?
— Це позитивна зміна, яка дає можливість оперативніше вирішувати нагальні завдання та виконувати в період між конференціями функції суддівського самоврядування.
— Те, що голови судів не можуть бути обирані до РСАС, — позитив чи негатив?
— На мою думку, це позитив, оскільки навантаження на членів ради з огляду на її функціональні завдання, визначені ст.122 закону «Про судоустрій і статус суддів», досить велике. Судді ж, які обіймають адміністративні посади, та секретарі судових палат ВАС мають також великий обсяг обов'язків, виконання яких потребує і часу, і знань, й енергії. Крім того, саме рада суддів уносить подання до Вищої ради юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення їх з таких посад.
Зрозуміло, що будь-яка зацікавленість або упередженість у цих питаннях недопустимі. Рішення ради не повинні породжувати в когось будь-які сумніви щодо об'єктивності та наявності однієї мети — забезпечення здійснення судочинства на належному рівні. Потрібно пам'ятати і про те, що рішення ради є обов'язковими для суддів, які займають адміністративні посади в судах відповідної юрисдикції.
— Яких повноважень, на вашу думку, не вистачає РСАС, які додаткові важелі в її руках не були б зайвими?
— Вважаю, що повноважень РСАС, визначених ст.122 закону «Про судоустрій і статус суддів», достатньо для виконання завдань цього органу суддівського самоврядування.
— На останньому засіданні РСАС неодноразово звучало запитання: чи потрібна судам Державна судова адміністрація? Як ви вважаєте, ця структура судам не потрібна в принципі чи її необхідно реформувати, розширити (чи навпаки — зменшити) коло виконуваних нею обов'язків?
— Дійсно, таке запитання звучало. Викликано це тим, що через недофінансування судової системи взагалі, а судів новоствореної адмін'юрисдикції особливо, фактично блокується робота. Відсутність коштів, особливо в окружних та апеляційних судах, на конверти, папір, оплату поштових послуг тощо неодноразово призводила до неможливості розгляду справ. Потрібно наголосити, що заробітки в суддів цих судів надто малі, а оплата праці службовців апарату судів узагалі мізерна — на рівні мінімальної заробітної плати. Звідси — штатна недоукомплектованість та плинність кадрів, що негативно впливає на якість судочинства.
Рівень матеріального і побутового забезпечення суддів після прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» також значно зменшився. Так, законодавчо не передбачено ні витрати на щорічне санаторно-курортне лікування, ні витрати на встановлення й оплату квартирної охоронної сигналізації. Статтею 132 цього ж закону передбачено, що «після призначення на посаду суддя... який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду». Однак уже рік минув з дня набрання чинності законом, а порядок вирішення цих питань не визначений.
Виходячи з того, що ст.140 закону обов'язок щодо фінансування та створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів покладено на державу, виникає запитання: а чи ДСАУ відповідальна за хронічне недофінансування судової системи в цілому й адміністративних судів зокрема?
Щодо питання ліквідації ДСАУ, її реформування або розширення чи зменшення повноважень... Виходячи з того, що правові засади організації судової влади та здійснення судочинства передбачають існування такої структури, то до внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» я не бачу можливості щось обговорювати із цього питання.
— Чому ж ДСАУ уникає залучення адмінсудів до формування бюджетних пропозицій на 2012 рік?
Хочу відзначити, що ДСАУ, очолювана Русланом Кирилюком, по-діловому і турботливо підходить до вирішення питань підготовки пропозицій до проекту держбюджету щодо фінансування судової влади на 2012 рік. До участі в цьому процесі нині адмінсуди залучені. Говорити про минуле наразі недоцільно, а яким буде майбутнє — побачимо.
«Після перерозподілу коштів відбулося чергове перетягування «короткої ковдри»
— Як ви оцінюєте той факт, що ДСАУ намагається перекласти свої обов'язки на органи суддівського самоврядування (наприклад, це стосується останнього рішення про перерозподіл коштів між апеляційними адмінсудами, до прийняття якого намагалися долучити раду)? Говорячи про перерозподіл видатків, хотілося б поцікавитися: чи не вбачається в цьому намагання посварити адмінсуди між собою, спровокувати певні конфлікти, втрутитися в їх діяльність?
— Відповім коротко. Навіть не припускаю, що ДСАУ мала чи має намір посварити між собою адміністративні суди, спровокувати конфлікти, втрутитися в їх діяльність. Намагання спонукати РСАС прийняти рішення щодо перерозподілу коштів між апеляційними адміністративними судами було викликане лише одним бажанням — використати РСАС як щит від невдоволення такими діями ДСАУ. Зауважу, що прийняття подібних рішень органами суддівського самоврядування неможливе з огляду на обсяг їхніх повноважень.
До речі, перерозподіл ДСАУ таки провела, і невдоволення має місце, адже перерозподілено не зайві (надлишкові) кошти, а відібрано в одних недофінансованих і передано таким же, котрі перебувають у ще гіршому становищі. Одне слово, відбулося чергове перетягування «короткої ковдри». Ситуацію може врятувати тільки внесення змін до держбюджету на нинішній рік щодо збільшення фінансування адміністративних судів.
— Як ви гадаєте, якщо буде введено норматив матеріальних ресурсів на розгляд однієї справи, стан фінансування адмінсудів покращиться?
— Введення такого нормативу просто необхідне для визначення прогнозованої потреби у видатках із державного бюджету. У той же час саме фінансування залежить від виконання державою вимог ч.1 ст.140 закону «Про судоустрій і статус суддів», а в кінцевому результаті — від її фінансових можливостей. В іншому випадку ми, як і раніше, матимемо декларацію замість закону і фінансування за залишковим принципом та залежність від інших гілок влади, що суперечить Конституції.
— Що потрібно зробити, аби адмінсуди фінансувалися на 100%, а не на 25%?
— Потреби у фінансуванні визначаються постійно в поточному році на наступний, і вони відомі щодо кожної статті видатків. Потрібно просто виконувати вимоги закону «Про судоустрій і статус суддів», адже фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків держбюджету. При цьому законодавчо визначено, що забезпечення функціонування судової влади передбачає:
- визначення в держбюджеті видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;
- законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;
- гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
Проаналізувавши ці норми закону, на ваше запитання можу дати єдину можливу відповідь: аби суди фінансувалися на 100% від потреби, парламент має в законі «Про державний бюджет» визначати видатки саме в таких обсягах. Іншої відповіді не існує. Із цього питання Конституційний Суд прийняв рішення від 11.03.2010 щодо офіційного тлумачення ч.1 ст.130 Основного Закону (справа про фінансове забезпечення діяльності судів).
— Як ви вважаєте, чи вдасться переконати ДСАУ ініціювати питання про можливість перерозподілу видатків між бюджетними програмами, а не виключно між адмінсудами? Чи врятує це адмінсуди від зупинення діяльності, про що неодноразово заявляли деякі керівники адмінсудів? Можливо, це і риторичне запитання, але чи сподіваєтеся ви, що фінансування «адмінстративників» буде хоча б на тому ж рівні, що й «господарників»? Чому до цього часу не усунуто цієї нерівності?
Фінансування має бути однаковим для всієї судової системи і залежати лише від реальної потреби (повинні враховуватися кількість справ, які перебувають на розгляді, штатна чисельність суддів і працівників апарату, потреби в капітальних видатках). Причини нерівності у фінансуванні судів різних видів юрисдикції та неврахування при цьому реальних потреб не зрозумілі, очевидно, нікому.
«Сьогодні існує достатньо державних механізмів гарантування захисту суддів»
— На засіданнях РСАС часто йдеться про проблеми, з якими стикаються суди при використанні автоматизованої системи документообігу. Як можна усунути її недоліки, зняти загрозу відповідальності, що нависла над судами, за некоректну роботу системи? Чому розробники до цього часу не представили адмінсудам якісний продукт? Програми інформатизації в судах працюють, то чому ДП «УСС» пропонує включити до бюджетного запиту на наступний рік завищені «тарифи» на інформаційно-технічне забезпечення?
— Дійсно, ми порушуємо ці питання на засіданнях РСАС, але відповіді на них має давати ДСАУ.
— Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. На засіданнях РСАС звучали заяви, що на представників адмін'юстиції здійснюються напади, завдається шкода їхнім транспортним засобам. Чи вдається органам суддівського самоврядування захистити суддів від такого тиску? Яких державних механізмів гарантування захисту, незалежності суддів у прийнятті рішень сьогодні не вистачає?
— Я вважаю, що сьогодні існує достатньо державних механізмів гарантування захисту суддів та забезпечення їх незалежності в прийнятті рішень. Роль органів суддівського самоврядування в цих питаннях є опосередкованою. Ми реагуємо на такі факти, але законодавець функції безпосереднього захисту суддів поклав на правоохоронні органи. Звичайно, у випадку їх бездіяльності або неефективної роботи РСАС осторонь не стоятиме.
— РСАС проводила «перевірку», надавала методичну допомогу Одеському та Київському апеляційним адмінсудам. Для голови КААС Анатолія Денісова така «ревізія» закінчилася звільненням. Які були наслідки неналежної організації роботи суду для голови ОААС Віктора Алєксєєва? Як РСАС визначає, де та межа, коли за неналежну організацію роботи суду керівника потрібно звільнити, а коли — ні?
— Перш за все хочу наголосити, що «перевірки» не проводилися. Вивчався стан організації роботи цих судів та надавалася методична допомога. Кожен із членів ради, вивчивши довідку, підготовлену за наслідками проведеної роботи, мав змогу сформувати власну думку про стан організації роботи суду і голосувати на засіданні за те чи інше рішення.
— 2010 рік був для вас знаковим. Ви не лише очолили РСАС, Президент призначив вас членом ВРЮ. Як оцінюєте свою роботу в цілому, як на неї вплинула реформа 2010 року?
— ВРЮ працює стабільно, а отже, реформа позитивно вплинула на її роботу.
— Підбиваючи підсумки роботи РСАС у 2010—2011 роках і готуючись до звіту на конференції суддів адмінсудів 9 вересня, скажіть: якими є досягнення РСАС за рік? Що ще потрібно зробити?
— У даний час йде активна підготовка до проведення конференції. Про недоліки й досягнення, про проблеми та шляхи їх вирішення, про плани на майбутнє всі, хто читає «ЗіБ», зможе дізнатись із публікацій журналістів, які побувають на цьому заході.
— І наостанок наше традиційне питання: що б ви побажали читачам газети «ЗіБ»?
— Бажаю сприймати життя як безперервний рух до досконалості, якій немає меж.
Довідка
Микола КОБИЛЯНСЬКИЙ народився 8 березня 1959 р. в с.Старій Котельні Андрушівського району Житомирської області. У 1983—1987 рр. навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського за спеціальністю «Правознавство». З 1987 до 1993 р. працював у органах прокуратури. У 1993—2002 рр. — суддя Андрушівського районного народного суду Житомирської області. З 2002-го протягом 4 років обіймав посаду судді Апеляційного суду Житомирської області. З 2006 р. і до цього часу працює у Вищому адміністративному суді. 21 червня 2010 р. обраний головою Ради суддів адміністративних судів, указом Президента від 20.09.2010 призначений на посаду члена Вищої ради юстиції. Микола Генріхович — заслужений юрист України.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 7.41 МБ)
Коментарі
Нажаль, в Київському апеляційному адміністративному суді, не зважаючи на те, що жити стало краще, апеляційні скарги, які надішли в травні досі не реєструються канцелярією. ТОбо до цього часу ці скарги…