Голова ВРКА адвокатури Ольга Дмитрієва:

«Є комітет із захисту прав адвокатів, а ми — комітет із захисту адвокатських грошей»

Незважаючи на те що з головою Вищої ревізійної комісії адвокатури, президентом Асоціації адвокатів України Ольгою ДМИТРІЄВОЮ ми спілкувалися напередодні Нового року, інтерв’ю вийшло зовсім не святковим: говорили про порушення адвокатських прав, про спробу стандартизувати діяльність захисників, про проведені недавно в регіонах ревізії. Ольга Леонідівна пообіцяла, що їх результати викличуть фурор у професійному середовищі й затьмарять усі інші події. За її словами, голови колишніх КДКА допускали грубі порушення — не вели бухобліку, використовували гроші, отримані від складання іспитів, як заманеться і т.ін. Також О.Дмитрієва розповіла «ЗіБ» про те, як, на її думку, можна підвищити статус адвоката й повернути професії колишній престиж.

«Я б організувала щось подібне до служби адвокатського порятунку»

— Ольго Леонідівно, коли ми минулого разу з вами зустрічалися, говорили про гарантії адвокатської діяльності, які надав новий закон. Зараз адвокатське співтовариство заявляє про те, що права їхніх колег порушуються, за останній час було кілька кричущих випадків їх порушення з боку правоохоронців, із цього приводу керівництво НААУ навіть зверталося до ГПУ. Із чим, на вашу думку, це пов’язано і як із цим боротися?

— Сьогодні це дуже актуальна, активно обговорювана тема. І я чудово розумію, що, висловивши ту чи іншу думку, автоматично потрапляю в яке-небудь угруповання — або «за», або «проти». Думаю, що саме це і є найгірше в ситуації, що склалася: адвокати замість того, щоб об’єднуватися для захисту своїх інтересів, створюють угруповання й воюють між собою, з’ясовуючи, хто гірше захищає. Я сама вже давно не практикую в кримінальному праві, але чудово знаю, наскільки складно адвокатам, які ведуть такі справи, тому що в мене багато колег, друзів, знайомих працюють у цій сфері. І мені все це дуже близько, зрозуміло, за все болить душа.

Я добре знаю тих, хто працює в комітеті із захисту прав адвокатів, — Іллю Костіна, Валентина Степюка. І я впевнена в тому, що вони зможуть організувати роботу цих органів і зробити їх ефективним механізмом. Розумію: у сьогоднішньому складі їм дуже важко це реалізувати. Тому що порушень дійсно багато, а саме по собі оновлене законодавство — КПК, закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — не є автоматичною гарантією того, що порушення зникнуть. Але відповідно до нового закону про адвокатуру в нас хоч би з’явилися законні інструменти захисту своїх прав.

Звичайно, потрібно навчитись їх використовувати, звичайно, потрібно напрацювати практику, звичайно, потрібно, щоб у цих комітетах працювало значно більше людей. Я зустрічалась із цього приводу з Миколою Сирим, Сергієм Тюріним, І.Костіним і ділилася своєю думкою. Якби в моїй компетенції було займатися цим комітетом, я б організувала щось подібне до служби адвокатського порятунку. І я б звернулася до НААУ, в якої сьогодні достатньо фінансів для того, щоб організувати адвокатський підряд.

— Що ви маєте на увазі?

— НААУ могла б виділити певні фінанси, щоб збільшити кількість адвокатів, які працюють у комітетах. Тому що безоплатно з ранку до вечора їздити на обшуки — це дуже складно. Тому, думаю, цим комітетам потрібна допомога. Їм потрібні люди, які б простежували ситуацію. Їм потрібний потужний секретаріат.

Подивіться на систему безоплатної правової допомоги. Там усе досить чітко організовано: є широке інформування, прописані певні процедури (що, як і навіщо працює), є відомості про те, які адвокати можуть виїхати після надходження інформації. У нас комітети повинні працювати так само, як служба БПД, але допомагати не незаможним громадянам, а постраждалим адвокатам. І це повинно працювати як єдиний всеукраїнський механізм.

Візьмемо, наприклад, ситуацію, коли одеський адвокат приїхав у Київ і тут порушили його права. Він що, повинен дзвонити в одеську раду й чекати, поки звідти хто-небудь до нього приїде?

— Наскільки я знаю, ця проблема обговорювалася на одному з останніх засідань РАУ й було вирішено, що місцеві ради повинні реагувати не залежно від регіону реєстрації адвоката…

— Думаю, ідея повинна полягати в тому, що в принципі не повинно бути комітету із захисту прав адвокатів Києва або комітету із захисту прав адвокатів Одеської області. Це має бути єдиний всеукраїнський інститут у рамках наших рад. Це означає, що комітети повинні обмінюватися інформацією, у них має бути єдина база даних, напевно, мусить бути єдиний кол-центр: дзвонить адвокат, у якого виникла проблема, наприклад, на номер 555, говорить, де перебуває, і протягом 10 хв. хтось приїжджає — така собі швидка допомога. Можливо, я трохи спрощую, але мені здається, що тоді цей механізм працюватиме ефективно.

Зрозуміло, що така служба вимагає фінансування. Але, власне кажучи, це одне з основних завдань НААУ. І я думаю, якщо продумати роботу цих комітетів, НААУ знайде можливість виділити кошти.

— Ви вважаєте, таким чином можна буде подолати деякий опір правоохоронців? Адже не все залежить від адвокатів, є ще й друга сторона…

— Думаю, якщо налагодити системну роботу такого комітету на всеукраїнському рівні, то шансів подолати опір буде набагато більше. Тому що це дійсно організований рух, орган, наділений ще і якимись повноваженнями. Адже до компетенції регіональної ради адвокатів належить не тільки, наприклад, виїзд на якусь слідчу дію. Адже РА повинна ще й простежувати цю ситуацію до кінця та в ідеалі покарати людей, котрі допустили таке порушення адвокатських прав. Природно, для цього потрібен час, сили, ресурси, вільні ноги, руки й мізки. Ось для цього й потрібна команда. І чимала, щоб одні люди їхали на виклик, інші писали процесуальні документи, а треті ходили в суд і представляли там інтереси рад у відповідних кримінальних справах.

І лише коли правоохоронці бачитимуть, що є єдиний механізм і він працює, вони трохи відступлять. Це ніби почне їх стримувати. Як ядерна зброя — ніхто її не застосовує, але вона все-таки стримує агресорів.

Ніщо не може змінитися за помахом чарівної палички. Такого не буває. Правоохоронні органи насправді відображають загальний стан усієї системи, всього суспільства. Так, є проблеми корупції, правоохоронні органи й адвокатура не можуть бути від них вільними, оскільки є пазлами в загальній системі. Тому, звичайно, адвокатура страждає. Проте, щоб захиститися, необхідно використовувати інструменти, надані законом. А їх немало. Потрібно просто їх правильно наповнити змістом, правильно реалізувати.

«Відсотків 30 адвокатів узагалі не читали закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

— До речі, ще один з таких інструментів — це підвищення ролі адвокатського запиту. Останнім часом суди із цього приводу ухвалили кілька рішень відносно чиновників, котрі ігнорували адвокатські запити. Але, наприклад, голова ВКДКА Валентин Загарія говорив про те, що адвокати поки що не дуже активно користуються цим інструментом.

— Можливо, варто було б активізувати роботу щодо популяризації роботи цих механізмів. Думаю, діяльність комітетів із захисту прав адвокатів має дві складові. Це робота з правоохоронними органами, судами, порушниками. І роз’яснювальна робота зі своїми колегами щодо того, як вони можуть користуватися наданими законом інструментами. Тому що, повірте мені, відсотків 30 адвокатів узагалі не читали закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

— Як ви вважаєте, після набуття чинності новим законом, створення комітету із захисту прав адвокатів ваші колеги стали захищенішими чи нічого принципово не змінилося?

— Нічого принципово не змінилося в поведінці правоохоронних органів. А в цілому змінилося багато чого. Адже до ухвалення цього закону таких прав у нас узагалі не було. Був відсутній єдиний адвокатський орган, перед яким хто-небудь був зобов’язаний звітувати за свої дії відносно адвокатів. Ви думаєте, що до появи закону не було незаконних обшуків, арештів? Просто ніхто про це не говорив, тому що ніхто цієї інформації не систематизував. А тепер унаслідок того, що правоохоронці зобов’язані повідомляти в РА про затримання адвокатів, ми почали про це дізнаватись і говорити. Але не тому, що раптом різко погіршилася ситуація. Раніше це відбувалося й, можливо, навіть ще жорсткіше, але просто ми про це не говорили, нікому було цим займатися згідно із законом.

Я знала про таку ситуацію й раніше, тому що до мене, як до президента Асоціації адвокатів України, часто зверталися колеги. Але не в моїй компетенції було якимось чином впливати на ситуацію. Навіть коли нам дзвонив адвокат і повідомляв, що перебуває під управлінням внутрішніх справ, його з усіх боків оточили міліціонери й розгойдують машину, максимум, що ми могли зробити — швидко написати, що залучимо ЗМІ, напишемо в ГПУ. Правда, через 3 хв. після того, як ми факсом надіслали листа начальникові УВС, адвокат нам подзвонив і запитав: «Що ви зробили? Всі розбіглися!» Тобто діяли як могли, реального інструменту не було, ми були фактично безпорадними. Отже, я думаю, новий закон дав нам суперможливості. Тільки тепер необхідно всім цим правильно та в повному обсязі користуватися.

— І все-таки, на вашу думку, які норми закону зараз запрацювали, а які так і залишилися мертвонародженими?

— З погляду гарантій, думаю, все запрацювало. Інша річ, що потрібно дати трішки часу, щоб механізм був налагоджений. За цей рік у нас зроблено стільки, скільки не було зроблено за 20 років. Так, можливо, не ідеально, але все відразу підтягти просто неможливо. Тому що питань — море: й іспити, і стажування, і підвищення кваліфікації, і фінанси, і приміщення, і нові правила. Не можна осягнути неосяжне.

Комусь здається, напевно, що можна швидше, більше, краще. Завжди дуже просто сидіти в кутку та критикувати тих, хто щось робить. Багато хто не хоче брати на себе відповідальність, коли їм пропонують зробити щось конкретне. Тут охочих немає. А сидіти, натискати кнопки у «Фейсбуку» з келихом пива в руці — таких скільки завгодно. І якби всі ці критики й мітингарі написали, що хочуть добровільно допомагати комітету із захисту прав адвокатів, я б теж віддала їм свій «лайк» і сказала: «Молодці, хлопці!» Думаю, час покаже.

Хлопці й дівчата в комітетах дуже хороші, вони роблять усе від серця. А коли люди роблять щось від серця, все обов’язково повинно вийти.

«Більшість адвокатів навіть не підозрюють, про які суми йде мова»

— На останньому засіданні РАУ виникли спори з приводу затвердження положення про регіональні ревізійні комісії. Хтось говорив, що комісіям пропонується надати дуже багато повноважень. У результаті спірні моменти прибрали й положення все-таки затвердили. Ви згодні із запереченнями, що прозвучали?

— Основне заперечення було з приводу того, що в ревізійних комісій має бути право звертатися до правоохоронних органів з інформацією про скоєння злочину. Насправді ми чудово розуміємо, що будь-який громадянин, володіючи такою інформацією, має право звернутися з відповідною заявою незалежно від того, є такий пункт у положенні чи ні. Але, оскільки представників регіональних органів самоврядування ця фраза лякає, ми пішли на компроміс і прибрали її з положення.

— Пункт про залучення для перевірки сторонніх експертів теж викликав невдоволення присутніх…

— Так, це викликало невдоволення. Проте насправді ревізійні комісії все одно зможуть це реалізувати, звернувшись до ВРКА, а згідно з положенням про ВРКА в комісії є таке право. Адже можуть бути різні ситуації, ми не можемо їх навіть спрогнозувати. Якщо дійсно виникне така необхідність, звертатимемося з відповідним запитом до Ради адвокатів, щоб вона залучила якихось експертів. Однак я думаю, що такої необхідності просто не виникне, і цей пункт насправді не доведеться застосовувати.

Найбільше нарікань було на те, що в ревізійних комісій є повноваження і витребувати документи, і отримати пояснення від керівників органів, які ми перевіряємо. Довелося пояснювати, що інакше неможливо. Як же комісія зможе проводити перевірку, якщо в неї не буде таких прав? У свою чергу представники РАУ питали: «Як же нам захиститися, якщо ревізійні комісії почнуть зловживати своїми правами?» На це я відповіла: «Не треба боятися. Я сподіваюся, що всі прийшли сюди не для того, щоб красти, а для того, щоб працювати».

Якщо людина чесно виконує свої обов’язки, — то їй, напевно, нічого боятися. Це по-перше. По-друге, є ВРКА, яка може втрутитися в якийсь процес. А по-третє, потрібно розуміти, що 20 років ці гроші ніхто не контролював. І тут теж є певна необхідність ламати якісь стереотипи, змінювати психологію. Тому що всі ці роки керівники КДКА ставилися до грошей, як до своїх. Вони керувалися тезою про те, що це гроші не адвокатів, а кандидатів. Ми не аналізуватимемо, що було тоді, хоча я думаю: на ці кошти можна було багато корисного зробити. Проте зараз це гроші адвокатів, незалежно від того, це членські внески чи плата за складання іспитів. І, звичайно, ми боротимемося за те, аби в усіх наших комісій були максимальні права й повноваження для того, щоб вони могли безперешкодно виконувати свої обов’язки.

— На тому ж засіданні хтось із членів РАУ заявив, що завдяки цьому положенню ВРКА перестає бути органом НААУ, а стає незалежним самодостатнім органом, і це небезпечно. Чи немає у вас побоювання накликати на себе загальне невдоволення?

— У мене був гарний знайомий, який завжди говорив: «Олю, якщо ти прийшла на війну й зібралася вилізти з окопу — надінь каску». Тому я чудово розумію: безглуздо думати, що ревізорів дуже любитимуть, особливо якщо ревізор незалежний і нікому не підкоряється.

Однак я все-таки не представник податкової адміністрації. Я такий же адвокат, як і всі інші. Й у мене теж є свій бізнес, я чудово розумію, що таке фінанси, що таке господарські потреби, що таке життя. І більше того, наше завдання не в тому, щоб знайти правопорушників і посадити їх у тюрму. Адже завдання не так стоїть. Воно в тому, щоб адвокатські гроші були захищені. Є комітет із захисту прав адвокатів, а ми — комітет із захисту адвокатських грошей. Потрібно дещо змістити акценти. У нас позиція не «проти», а «за»: не проти керівників рад або комісій, а за гроші. Я взагалі вважаю, що позиція «проти» в принципі неконструктивна.

А те, що ми — самодостатній орган, записано в законі: ВРКА підкоряється тільки з’їзду. Так вирішив законодавець. І це, напевно, правильно. Як ми можемо підкорятися Раді адвокатів або ВКДКА, якщо вони є об’єктами, які ми перевіряємо? У нас, до речі, на квітень запланована перевірка РАУ, ВКДКА.

— Я знаю, ви вже провели ревізії в регіонах. З якими порушеннями там зіткнулися?

— Є досить поширені порушення. В основному вони стосуються минулого, «доз’їздного» періоду.

Ми перевіряємо КДКА за минулі три роки, ради адвокатів — з моменту створення. Найбанальніше порушення — просто не ведеться бухгалтерський облік. Тільки дуже умовно можна так назвати записи хімічним олівцем у журналі.

Ще один момент — дуже багато операцій з готівкою. На жаль, наші регіональні кваліфкомісії не вважають за потрібне витратитися на робоче місце бухгалтера або на бухгалтерський аутсорсинг, купити офіційну ліцензійну програму 1С для ведення обліку. Нічого цього не було. Можливо, через те, що ради були неприбутковими організаціями, вони вважали, що взагалі не потрібно цього робити. Гроші приймалися готівкою й часто не вносилися на рахунок.

Крім того, досить поширене порушення — видання грошей у вигляді матеріальної допомоги. З одного боку, це виглядає благородно, але з другого — якщо в регіоні 500 адвокатів, то чому матдопомога видається 5 або 10 із 500?

— Гроші видавалися взагалі без якого-небудь обгрунтування?

— Ми стикаємося з тим, що ніякого обгрунтування немає. Просто комусь чомусь ці гроші потрібніші. А внаслідок того, що не було ніяких конференцій, рішення ухвалював голова комісії: кому захотів, тому й дав.

Стикались і з нецільовим використанням коштів. У деяких регіонах пристойні суми використовувалися в не зовсім адекватних розмірах і на неадекватні цілі. Із цього приводу ми на наступному засіданні затверджуватимемо звіти й передамо дану інформацію в Раду адвокатів.

Проблема ще і в тому, що деякі керівники колишніх комісій не передали фінансових документів новим керівникам. Ми ж не каральний орган, не можемо когось ловити та примушувати щось робити. Але ми можемо констатувати, що є порушення, що не виконуються вимоги закону.

Однак є регіони, ситуація в яких радує. Там люди розуміють, що потрібно вести облік, усе досить чітко, правильно. Навіть у найспокійніший час — наприкінці 2012-го — деякі КДКА правильно зорієнтувалися: купили, наприклад, нерухомість за ті гроші, які залишалися. Я вважаю, що це дуже правильно, тому що приміщення для роботи кваліфкомісій потрібні. Добре, що вони це зробили, не розбазарили гроші. А деякі поклали кошти на депозити, і вони працюють, приносять якісь відсотки.

Як і скрізь, є різні регіони, різні керівники, і так же по-різному там усе організовано. Наше завдання полягає в тому, щоб була певна одноманітність і щоб не було ніяких порушень.

— Якщо порівнювати період до ухвалення нового закону та створення органів адвокатського самоврядування й після — різниця є?

— За 2013 рік ніяких серйозних порушень ми не виявили. Якщо порівнювати те, що було до конференції, і те, що після, — між ними просто прірва. Зараз керівники розуміють, що їх перевірятимуть, що такого вільного розпорядження коштами, як раніше, вже не буде. Насправді дуже багато дзвінків з регіонів, люди заздалегідь консультуються: «Ми хочемо гроші витратити от так або от так, що порадите?» Це говорить про те, що керівники розуміють: вони несуть відповідальність. Те, що я можу їм роз’яснити, те, що належить до моєї компетенції, я роз’яснюю, тим самим застерігаючи від якихось хибних кроків.

— Можете назвати найбільш і найменше благополучні регіони?

— Напевно, не зможу, тому що це буде дещо некоректно. Проте можу сказати, що, швидше за все, наші звіти будуть публічними. В усякому разі я наполягатиму на тому, щоб вони пуб­лікувались, у тому числі й розміщувалися на сайті. До речі, на останньому засіданні затвердили інформацію, яка підлягає обов’язковому обнародуванню, — це нововведення, раніше такого не було. Раніше цих цифр узагалі ніхто не бачив, не озвучував їх ні на яких з’їздах і конференціях.

Більш того, я наполягала на тому, щоб не було таких позицій, як «інші витрати», щоб абсолютно всі види витрат розшифрувалися. Щоб не вийшло так, як ми бачили у звітах колишніх кваліфкомісій, — графа «інші витрати», а там якісь 6-значні цифри.

— До речі, ВККА ви ще не перевіряли?

— Поки що ні. Збираємось у квітні. Повинні перевірити діяльність вищої кваліфкомісії за 3 роки. Але як це технічно відбуватиметься, чи буде в нас для цього можливість?.. Знаю, що ВКДКА веде роботу щодо витребування документів у колишньої ВККА, а наскільки вона результативна — подивимося.

Думаю, ви про все дізнаєтеся в лютому: у звітах по регіонах буде чітко видно, який бюджет, які надходження, які витрати, на що. І відразу стане все ясно.

Гадаю, це буде стримувальним чинником. Тому що, коли «включається» момент публічності, люди відразу починають побоюватися — вони розуміють, що все буде прозоро, відкрито. Я й тепер на кожній зустрічі м’яко, але наполегливо пов­торюю: краще до нашого приїзду все виправіть, якщо були якісь незначні порушення, наприклад якісь виплати без затвердженого штатного розпису. Ми-то розуміємо, що це виплати людям, які працювали, але з юридичного погляду — не було затвердженого бюджету, значить, не мали права видавати гроші. Ми, юристи, повинні все робити згідно із законом.

Можливо, всі ці публікації викличуть вибухову хвилю. Мабуть, ефект буде навіть сильніший, ніж від обговорення захисту гарантій адвокатської діяльності. Тому що більшість адвокатів навіть не підозрюють, про які суми йде мова. Я думаю, що на тлі цього все інше потьмяніє.

«У тому, що наші правоохоронна й судова системи заражені вірусом корупції, є й частка вини адвокатів»

— Багато суперечок в адвокатському середовищі викликало положення закону про стажування. Я пам’ятаю, що ААУ всупереч офіційній позиції НААУ виступила за проведення стажування безплатно або за символічну суму. Ви задоволені тим, як вирішився цей конфлікт?

— У результаті було досягнуто певного компромісу й потенційні адвокати стали на це відгукуватися. Тому що майже рік заяв практично не було. В усякому разі в регіонах, віддалених від столиці. У Києві, звичайно, люди незалежно ні від чого заяви подавали. А в деяких районах заяв не було взагалі.

Річ у тому, що певний час заяв від кандидатів не приймали — до реєстрації нової комісії. А в нас одні КДКА навесні були зареєстровані, інші — взагалі влітку. Потім з’явилося положення про платне стажування. Багатьох майбутніх адвокатів це збентежило. Дуже складна була ситуація. Зараз люди знову стали до нас іти.

Думаю, стажування повинне бути. Але головна проблема в тому, що цифру озвучили, а обгрунтування не було. 20 мінімальних зарплат. Чому не 10, не 30 або 100? Потрібно було пояснити адвокатам, за що регіональні ради беруть гроші, за що йдуть відрахування в центральну раду. Мені було незрозуміло, чому рада визначає ту суму, яку бере керівник стажування. Адже регіональна рада не є агентом адвоката або бюро з працевлаштування. Є різні адвокати, один за свою роботу попросить одну суму, інший — іншу. У когось ніхто не захоче стажуватися, а до когось черга стоятиме. Це так само, як і послуги на ринку. І така зрівнялівка мене дещо бентежила.

Напевно, стажування не може бути безплатним. Але порівнювати вартість стажування в Україні з вартістю стажування у Великій Британії, мабуть, усе-таки некоректно. І рівнятися в цьому питанні на розвинені європейські країни, думаю, нам ще рано. Звичайно, така сума відіб’є бажання йти в адвокатуру в молодих юристів. А ті, хто «демобілізувався» з правоохоронних органів, цю суму знайдуть. І мені хотілося б, щоб наші лави все-таки більше поповнювалися не колишніми правоохоронцями, а новими прогресивними адвокатами, ще не зіпсованими колишньою системою.

— Що, на вашу думку, потрібно зробити, аби статус адвоката підвищився?

— По-перше, кваліфкомісії повинні реально працювати. Я розумію, є корпоративна етика, але все-таки, якщо в роботі колег бачимо явні порушення, не потрібно покривати їх. Треба збалансовано, чесно, справедливо ухвалювати рішення і, якщо є об’єктивні скарги й об’єктивні порушення, застосовувати передбачені законом санкції. Не обов’язково позбавляти свідоцтва, але карати потрібно. І необхідно публікувати цю інформацію, щоб адвокати бачили, що відбувається.

На жаль, у тому, що наші правоохоронна й судова системи заражені вірусом корупції, є й частка вини адвокатів. Адже вони часто є, так би мовити, переносниками інфекції (наприклад від клієнтів до суддів) — однією рукою підгодовують, а іншою підписують петицію на захист прав адвокатів. Треба якось визначитися…

— Але, можливо, такі реалії нашого суспільства, й адвокати змушені жити за його правилами...

— Так сказати найпростіше. Але потрібно спочатку вбити дракона в собі, а потім щось вимагати від інших. До речі, буває, що самі адвокати провокують правоохоронні органи (це теж не секрет) і поводяться зухвало. І дуже часто адвокати використовують свої адвокатські свідоцтва не за призначенням, а з дещо іншою метою. Ми теж винні в тому, що професія якоюсь мірою втратила престиж. Щоб адвокатів цінували в суспільстві, вони самі повинні пишатися своєю професією. Мені запам’яталися недавні слова Зорислави Ромовської про те, що «адвокат — не заробітчанин, він аристократ духу».

— Красиві слова. Але як цього домогтися на практиці? Можливо, повинен бути жорсткіший відсів на етапі прийому іспитів — недавно була затверджена нова програма…

— Напевно, все повинне працювати в комплексі. Немає якоїсь панацеї. Жорсткіший відсів на етапі іспитів — це раз, на етапі роботи дисциплінарних комісій — два, на етапі захисту адвокатів — три. А ще добиватися цього потрібно через публічність роботи НААУ, через інформування адвокатів про те, що робота ведеться. Наприклад, було засідання в ГПУ, на якому були присутні прокурори зі всіх регіонів. І Лідія Ізовітова порушувала дуже серйозні питання, було справжнє моральне протистояння, битва з Віктором Пшонкою — Лідія Павлівна дуже жорстко поставила питання. Але, на жаль, інформації про це практично не було, а треба б, щоб про такі речі, про ті події, які відбуваються всередині національної асоціації, більше писали, розповідали, більше викладали інформації на сайті. Але, думаю, скоро все це буде. Упевнена, нас чекають зміни. Якщо порівнювати з людським віком, то НААУ ще немовля, вона поки тільки «повзає», але скоро почне «ходити», розвиватися далі.

Звичайно, від того, наскільки сильним буде інститут адвокатури в цілому, залежить ставлення адвокатів до своєї професії та суспільства до адвокатів. Думаю, адвокатам потрібно вчитися критично оцінювати себе й нести відповідальність за свої вчинки та роботу перед суспільством, пам’ятати, що наша професія є публічною й на нас дивляться мільйони людей.

Адвокати завжди вважалася елітою, тому що туди йшли люди освічені, такі, що володіють певними моральними якостями. Думаю, було б здорово, якби адвокати про це згадали.

— На минулому засіданні РАУ затвердили стандарти надання БВПД. При цьому була створена комісія з розроблення стандартів якості надання адвокатських послуг у цілому. Якими ви бачите ці загальні стандарти?

— Я дуже багато думала над цим. І на сьогодні все-таки не розумію, яким чином можна стандартизувати адвокатську професію в частині саме надання послуг. Тому що кожна ситуація унікальна, у кожному конкретному випадку якісь свої нюанси, особливості, й оцінити правову позицію з погляду стандартів практично неможливо. Я думаю, що можна ввести стандарти стосовно, наприклад, яких-небудь вимог до організації робочого місця адвоката, того, що в нього повинен бути доступ до Інтернету, нормативної бази даних, що він повинен передплачувати певні періодичні видання. Стандартизувати документи, що регулюють відносини адвоката та клієнта. Можуть бути якісь протоколи, що адвокат повинен зробити в тій чи іншій ситуації — якщо клієнт заявляє так-то, адвокат повинен вчинити так-то.

Але це все-таки швидше технічний бік питання. Тому що ввести стандарти на інтелектуальну діяльність, по суті, неможливо... Коли я працювала в юридичній консультації в Броварах, щодо будь-якої справи було багато суперечок, збиралися 3 адвокати — було 5 думок. Тому оцінити, при якому підході ти виграєш справу, що буде більш-менш правильним, практично неможливо. Застосувати стандарти до питань правової позиції, спілкування між клієнтом і адвокатом дуже складно. Тим більше що тут ми підходимо до теми адвокатської таємниці. Так, оцінювати будуть внутрішні комісії. Але тут виникає питання: а чи потрібно це робити, якщо клієнт не скаржиться? У випадку, якщо була скарга — можливо, дійсно допоможуть якісь стандарти, щоб оцінити, наскільки ця скарга обгрунтована. Але охопити всі ситуації ми все одно не зможемо. Немає якоїсь єдиної шкали, якою можна було б керуватись і сказати: тут 3,5, а тут 5, тут правильно, а тут — ні.

Разом з тим стандарти потрібні саме з погляду базового набору інструментів, з якими адвокат повинен виходити до клієнта. Тому що я не розумію, як можна влаштовувати офіс адвоката в багажнику власної машини, в під’їзді будинку, в кафе. Або надавати послуги без підписання договору. Повинні якось регулюватися процедура підготовки адвокатського досьє, процедура зберігання документів, вимоги до безпеки приміщення, в якому зберігаються ці документи. Мені здається, адвокатам зараз дуже не вистачає якихось мінімальних вимог до поведінки, зовнішнього вигляду (напевно, не варто з’являтися в суд з вирізом, через який видно черевики, або в нетверезому стані і т.д.). Це не впливає на якість надання послуг, але позначається на репутації адвоката.

Я думаю, що все-таки введення таких стандартів істотно вплине на якість адвокатських послуг, і з цієї точки зору я цілком і повністю «за». Звичайно, у будь-якої медалі є два боки, і не хотілося б, щоб стандарти використовувалися вибірково, як каральні інструменти. Сподіваюся, ця ідея буде реалізована й удасться уникнути таких негативних моментів.

— Що б ви побажали своїм колегам у новому році?

— Дуже хочеться побажати адвокатам мудрості, терпіння. Ще на розум приходять слова Фелікса Дзержинського про холодну голову, гаряче серце й чисті руки. Думаю, зараз це дуже актуально.

Так, бути адвокатом складно. Останні події показали, що іноді наші колеги не витримують і дають можливість захопити себе шквалу пристрастей — людських, політичних. На мій погляд, адвокат повинен бути вищим за все це. Він повинен бути вищим за політику, з’ясування стосунків, інтриг і т.д. Він, як і лікар, — професіонал, кот­рий допомагає людям, і повинен бути в якомусь розумінні слова чистим, як діамант. Хотілося б, щоб адвокати пам’ятали, що вони повинні відрізнятися від звичайних людей, адже, щоб допомогти комусь, потрібно бути сильнішим, мудрішим. Ну і, звичайно, хочеться побажати гарних клієнтів.