«Суд не може і не повинен дозволяти учасникам процесу виявляти неповагу до нього»
В Україні триває реформа кримінальної юстиції: вже готовий проект нового Кримінального процесуального кодексу, на черзі — новий закон «Про адвокатуру». На ці зміни з нетерпінням чекають усі, хто так чи інакше пов’язаний з правовою системою, — суди, прокурори, адвокати. І саме це стало темою нашої розмови з керуючим партнером юридичної фірми «Сольський, Процик та Партнери» Андрієм Проциком, який теж уважає, що ці зміни вкрай потрібні. Звичайно, ми не могли не торкнутись і перебігу резонансних судових процесів, зокрема «справи Юлії Тимошенко», яка, немов лакмусовий папірець, виявила наявні в судовій системі проблеми.
«Наділення прокуратури такими значними повноваженнями є невиправданим»
— Сьогодні влада всерйоз налаштована на проведення масштабних перетворень. Уже реформована судова система, на черзі — кримінальне судочинство. Як ви оцінюєте ці реформи? Які законодавчі зміни ви могли б віднести до здобутків нинішньої судової реформи?
— Позитивних змін досить багато. Наприклад, одним з докорів судовій системі в Україні були досить тривалі строки розгляду як цивільних, так і кримінальних справ. Можна згадати висновок Венеціанської комісії та дирекції зі співпраці з прав людини та правових питань Ради Європи від 15 жовтня 2010 року, згідно з яким судочинству в Україні притаманні дві основні проблеми — тривалість провадження в цивільних і кримінальних справах і невиконання рішень національних судів. На мій погляд, ті зміни, які відбулися в процесуальному законодавстві України (зокрема в ЦПК), яскраво свідчать про намагання влади дослухатися до цих зауважень та привести розгляд справ у судах до розумних строків.
Так, позитивним є те, що в цивільному процесі змінено строк на оскарження в апеляційному порядку рішення суду — 10 днів з дня його проголошення (в старій редакції ЦПК відводилося 10 днів лише на подання заяви про апеляційне оскарження та 20 днів — на саму скаргу). Розгляд же самої апеляційної скарги не повинен перевищувати двох місяців. Також у цивільному процесі змінено строк на подання касаційної скарги. Усе це, по суті, унеможливлює зловживання процесуальними правами.
— На думку фахівців, в Україні готуєтьсяється справжня революція в галузі кримінального судочинства, в результаті якої наша правова система повинна стати більш збалансованою. Яке нововведення полегшить життя учасникам судового процесу? Чи є якісь упущення, на які ви звернули увагу?
— Найважливіше те, що проект КПК передбачає посилення ролі суду в кримінальному процесі, зокрема в розслідуванні кримінальних справ та фіксуванні доказів. Також необхідно відмітити позитивні зміни, передбачені проектом КПК, у частині досудового слідства. Так, від моменту, коли особі пред'явлено обвинувачення, слідство переходить на відкриту судову стадію. Натомість поки що досудове слідство відбувається в закритій формі і те, що є в матеріалах кримінальної справи, залишається для обвинувачуваного таємницею до закінчення слідства. Це, на мою думку, а також, я впевнений, і на думку багатьох юристів, ставить у нерівні умови обвинувачення і захист. Тобто проект КПК передбачає, що кримінальне судочинство буде основане на принципі змагальності сторін і рівності можливостей стосовно збирання й подання до суду різних документів та доказів. Це сприятиме реалізації права особи на захист.
Щодо недоліків. З одного боку, проект КПК звужує коло тих, хто має право проводити досудове розслідування (як відомо, сьогодні слідчою функцією наділені також органи прокуратури). Разом з тим відповідно до проекту КПК на прокурора фактично покладаються функції керування слідством від його початку і до винесення судом вироку. При цьому прокурор матиме право давати слідчому чи органу досудового слідства вказівки щодо здійснення слідчих дій, брати участь в їх проведенні, ініціювати питання щодо відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування. На мою думку, наділення прокуратури такими значними повноваженнями є передчасним та невиправданим. Адже прокуратура й сьогодні наділена досить широкими, я б навіть сказав, необмеженими повноваженнями.
Проект нового КПК певним чином обмежує повноваження прокуратури, і це, безперечно, є рухом у правильному напрямку. Проте негативним у даній ситуації є те, що пропоновані новели набудуть чинності лише через 5 років після набрання чинності кодексом. На мій погляд, обмеження повноважень органів прокуратури мало б відбутись разом з прийняттям КПК в цілому — тобто через 6 місяців з моменту його публікації. Наше суспільство прогресує, рухається доволі швидкими темпами, і 5 років — це той термін, протягом якого, можливо, знову назріє необхідність якихось змін, і знову потрібно буде проводити реформування. Можливо, саме тих норм, які тепер уважаються передовими.
— До речі, про посилення ролі суду. Нова редакція КПК передбачає введення інституту слідчих суддів. Чи буде ефективною така новація?
Думаю, передання такої функції судам позитивно позначиться на судовому процесі. Як я вже казав, на сьогодні прокурори і так наділені великими повноваженнями, якими вони іноді намагаються зловживати. У мене як у фахівця в галузі права більше поваги і довіри до суду, тому що саме цей орган уособлює незалежність, незаангажованість. Завдяки цьому ми, дякувати Богу, відходимо від норм, які були закріплені ще в радянському кодексі.
«У Юлії Володимирівни було досить часу для реформ»
— Однією з головних новел закону «Про адвокатуру» може стати обмеження доступу до судового процесу для юристів, які не мають адвокатського посвідчення. Чи згодні ви із законодавцями, які вважають, що це покращить якість захисту?
— Безумовно, обмеження доступу до процесу для неадвокатів — це позитивне зрушення. Це, на мою думку, забезпечить високий професійний рівень надання правової допомоги. Глибоко переконаний, що до участі в кримінальному процесі повинні допускатись як захисники виключно адвокати. Це — передова норма, яку вітають і адвокати, і спеціалісти в галузі права. Спеціалізація повинна бути вузькою. Якщо спеціаліст у галузі цивільного чи господарського права, очевидно, варто на цьому зупинитись і кваліфіковано надавати послуги своїм клієнтам у цій сфері. А в галузі кримінального судочинства надавати послуги повинен лише адвокат.
На жаль, маю засвідчити той факт, що в останні роки рівень знань адвокатів (в основному молодих спеціалістів) значно знизився. А адвокатська етика, яку колись знав і поважав кожен захисник, узагалі перетворюється на атавізм. На мою думку, сьогодні більш нагальною є потреба в підвищенні рівня професійної підготовки адвокатів, аніж у докорінному перегляді наданих їм повноважень. Водночас не можу не погодитися з тим, що без необхідних повноважень та можливостей людина, покликана надавати юридичну допомогу, не матиме змоги належним чином організувати та здійснити захист прав і законних інтересів свого клієнта.
— Як ви ставитесь до суду присяжних, якого так наполегливо вимагали Ю.Тимошенко та Юрій Луценко?
— Інститут присяжних ефективно працює в багатьох країнах. Що стосується цього питання в контексті названих резонансних процесів, то, дійсно, в Конституції цей інститут закріплено, але дотепер на законодавчому рівні не визначено механізму його функціонування.
Думаю, на процесах Ю.Тимошенко та Ю.Луценка відбувається свідоме маніпулювання думкою громадськості. Коли підсудні вимагають, щоб їхні справи розглядав суд присяжних, то трошки лукавлять. Вони чудово розуміють, що для цього треба внести відповідні зміни до КПК. Якби ця норма вже діяла, то питання можна було б розглядати, вирішувати, чи достатньо в справах критеріїв, щоб залучати присяжних.
Замість того щоб займатися демагогією, треба було свого часу проводити реформи і приймати відповідні зміни. І в Юлії Володимирівни, на мій погляд, було досить часу для таких зрушень.
До речі, в США присяжні не приймають якихось процесуальних рішень і не перебирають на себе повноважень суду. Це — той орган, який повинен, розібравшись у всіх нюансах справи, прийняти рішення: винна чи не винна певна особа, після чого в процес уступає суд. Інститут присяжних за рахунок того, що він складається з людей різних соціальних категорій, забезпечує певний баланс. Думаю, в нас цей інститут також може прижитись...
— Як ставитеся до ідеї декриміналізувати економічні злочини?
На мою думку, на сучасному етапі розвитку нашого суспільства ще рано ставити питання про декриміналізацію економічних злочинів. Тому що, як показує практика, їх у нас — переважна більшість. Думаю, наше суспільство до цього ще не готове. Ми ще не достатньо побороли корупцію, хабарництво, щоб декриміналізувати ці злочини.
«Якби мої юристи поводилися в суді, як Сергій Власенко, вони навряд чи залишилися б працювати у фірмі»
— Не можу не спитати про оцінку вами як спеціалістом тактики ведення справи адвокатами Ю.Тимошенко.
— На мій погляд, від самого початку реалізовувалася тактика затягування процесу. Можна поділити ведення справи на дві частини. Перша — коли її вів Сергій Власенко, і друга — коли в процес вступили Микола Сірий та Олександр Плахотнюк. Думаю, що на позицію С.Власенка — напевно, тому, що він виступав і як захисник, і як нардеп, — наклалося те, що він сприймає Юлію Володимирівну передусім як свого боса. Здається, він повівся на ту лінію захисту, яку виробила вона, і фактично перетворився на шоумена. На мій погляд, це був непрофесійний підхід до ведення справи, особливо тоді, коли він виявляв неповагу до суду, підпавши під вплив харизматичності свого боса. Хоча насправді це Ю.Тимошенко мала прислуховуватися до його думки, оскільки він мав кваліфіковано захищати її права.
Зрозуміло, що Юлія Володимирівна намагається вести захисників по своєму сценарію, побудованому на емоціях і політиці. Та, на мій погляд, саме адвокати повинні спрямовувати її позицію та висловлювання в контексті розробленої ними стратегії захисту, адже саме вони є фахівцями в цій сфері. Превалювати над емоціями мають грунтовна, виважена думка, концепція, чіткий розрахунок. І навіть сильна особистість клієнта не повинна брати верх у виборі тактики ведення захисту. Адже адвокат — як лікар. Коли ви приходите до лікаря, то не сперечаєтеся з ним, ви вислуховуєте поради, і, щоб одужати, чітко дотримуєтеся їх. Те саме стосується і відносин з адвокатом. Якщо пацієнт вноситиме корективи в план лікування, нічого доброго із цього не вийде.
— У чому конкретно змінилася тактика ведення справи?
До цього моменту за рахунок участі народних депутатів від судового процесу складалося враження, що це швидше чергове шоу на телебаченні. Якби мої юристи поводилися в суді, як С.Власенко, я би вжив до них радикальних заходів і навряд чи вони залишилися б працювати у фірмі.
«У моїй практиці не було ситуацій, коли демонструвалась би така відверта неповага до суду»
— Представники опозиції звинувачують суддю Родіона Киреєва в надмірному формалізмі. Кажуть, можна було і не звертати уваги на те, що Ю.Тимошенко відмовляється вставати, і продовжувати вести процес...
— Я так не вважаю. До суду необхідно ставитися з повагою, адже такою поведінкою особа не тільки виявляє свою особисту культуру, а й фактично визнає необхідність дотримання тих законів і правил поведінки, що існують у державі. Чинний КПК чітко передбачає, що звертатися до суду слід стоячи. Натомість, як ми могли спостерігати на прикладі судового процесу над пані Тимошенко, і з її боку, і з боку колишнього її захисника С.Власенка очевидною є привселюдна демонстрація явної неповаги до суду. При цьому мене як юриста глибоко обурило таке зухвале та некоректне ставлення до суду.
Суд не може і не повинен дозволяти учасникам процесу виявляти неповагу до нього. З огляду на наведене головуючий у процесі повів себе в повній мірі адекватно ситуації, що склалась, і стосовно підсудної, і стосовно її захисника. Більше того, Р.Киреєв, на мою думку, цілком професійно відреагував на, м'яко кажучи, неналежну та непрофесійну поведінку адвоката С.Власенка, звернувшись до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо можливого позбавлення того адвокатського свідоцтва.
— Проте здається, вперше в історії незалежної України адвоката видалили із судового процесу до кінця розгляду справи, отже це прецедент. Чи не був цей захід занадто суворим?
— У моїй практиці не було ситуацій, коли демонструвалась би така відверта неповага до суду. Тому такі непопулярні заходи суд ніколи й не застосовував. У процесах, в яких брали участь я та мої адвокати, всі намагалися поводитися коректно. Я вважаю, що суд повівся адекватно. Р.Киреєв, хоч і молодий суддя, але, переконаний, у нього є досвід, і він професійно скористався тими повноваженнями, якими його наділяє КПК.
— Адвокати Ю.Тимошенко скаржаться, що суд обмежує їх у праві на ознайомлення з матеріалами справи...
— Вони продовжують тактику захисту, закладену від самого початку підсудною. Це вже як ланцюгова реакція, і вони певною мірою виявилися заручниками цієї ситуації. Звичайно, тактика постійної зміни захисників позитивно на процес ознайомлення з матеріалами справи впливати не буде. Кожний новий адвокат змушений читати всі томи з початку. Разом з тим це дає можливість зловживання для захисту, оскільки, постійно змінюючи захисників і потребуючи, відповідно, нового часу для ознайомлення з тими ж самими матеріалами справи, можна безпідставно затягнути процес. Тим більше що в КПК взагалі чітко не визначена тривалість ознайомлення з матеріалами справи.
— Чи правомірно, на вашу думку, вчиняє головуючий, особисто розглядаючи заяви Ю.Тимошенко про його відвід?
— Інститут відводу судді є гарантією об'єктивності розгляду кримінальної справи. Він спрямований на усунення особистої прямої чи опосередкованої зацікавленості судді у вирішенні справи, а також має гарантувати відсутність інших обставин, що викликають сумнів у об'єктивності людини в мантії. Згідно з ч.2 ст.57 КПК заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.
Отже, оскільки кримінальну справу стосовно Ю.Тимошенко суддя Р.Киреєв розглядає одноособово, питання про його відвід як судді він повинен вирішувати також одноособово і самостійно. Незважаючи на резонансність цієї справи, вирішення питання про відвід судді Р.Киреєва не може бути покладено ні на голову суду, ні на будь-яку іншу особу. У демократичному суспільстві панує закон, і він поширюється на всіх без винятку, зокрема й на Ю.Тимошенко.
«Народні обранці показують негативний приклад того, як не слід поводитися в залі судового засідання»
— Прибічники Ю.Тимошенко звинувачували суд у порушенні принципу гласності судового процесу. На вашу думку, чи дотримується цей принцип під час провадження у так званій газовій справі?
— Принцип гласності є одним з конституційно закріплених принципів українського судочинства в цілому. Він, за своєю природою, є універсальним і кореспондується з усіма процесуальними законами України.
На мій погляд, суд, хоч як йому важко, намагається дотримуватися цього принципу, незважаючи на всі інсинуації з боку як Ю.Тимошенко, так і її прибічників. Про це свідчить той факт, що суд дозволив засобам масової інформації вести фото- та відеозйомку процесу на стадії попереднього розгляду справи.
Що стосується закидів у неправомірності видалення із залу суду представників телебачення і фотокореспондентів, то такі заходи суд змушений здійснити з огляду на прямі процесуальні обмеження: згідно з ст.303 КПК свідки повинні допитуватися по одному за відсутності інших, ще не допитаних свідків. До того ж, наскільки мені відомо, представники друкованих ЗМІ можуть вільно спостерігати за ходом процесу.
— З огляду на тему поваги до третьої гілки влади та культури поведінки в залі суду цікаво дізнатися вашу думку: чи є правомірною поведінка окремих депутатів, які, з одного боку, порушують порядок у судовому засіданні, а з другого — користуються депутатською недоторканністю?
— Як носії державної влади народні депутати у своїй діяльності повинні:
- дотримуватися загальновизнаних норм моралі;
- завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян;
- утримуватися від дій, заяв та вчинків, що компрометують їх.
За законом, неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, законним інтересам суспільства і держави.
Частиною 2 ст.271 КПК передбачено, що учасники судового розгляду, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Отже, кожна особа, яка вважає себе законослухняною (а народний депутат зобов'язаний бути таким), не дозволить собі виявляти в залі судового засідання зневажливу поведінку до головуючого. Демонструючи протилежне, народні обранці показують негативний приклад того, як не слід поводитися в залі судового засідання, прикриваючись при цьому депутатськими мандатами.
Депутатська недоторканність у жодному разі не наділяє народного обранця правом зневажливо ставитися до суду.
— На завершення розмови повернімося до довгоочікуваних реформ. Звичайно, заплановані нововведення: посилення ролі суду, змагальність сторін — на перший погляд, гарні. Але більшість суддів, прокурорів, адвокатів формувалися за часів тоталітаризму і звикли до старих принципів роботи. Скільки часу, на вашу думку, займе перебудова психології, з якими проблемами доведеться стикнутися?
— Безумовно, реформи назріли. На жаль, попередня влада не робила якихось потуг у плані реформування. Нова влада намагається щось зрушити з місця. Звичайно, це буде непросто. Але практика прийняття нового Цивільного кодексу, за яким ми вже працюємо не один рік, свідчить: той, хто хоче навчитися працювати по-новому, буде вивчати ці норми і перелаштовуватись.
Наостанок зазначу, що в мене, звичайно, теж багато зауважень до процесів, у тому числі і юридичних, які відбуваються в Україні. І про це треба говорити. Проте не можна не бачити очевидного. Останнім часом ведеться постійна активна робота щодо реформування судової влади. Не можна не побачити, що ми нарешті почали обговорювати як прийняті закони, так і їх проекти, чого не було досить тривалий час, оскільки, за великим рахунком, усе суспільство (і юристи також) обговорювало тільки корупційні скандали.
Я розумію емоції учасників судових процесів, зокрема у «справі Тимошенко». І мені як юристу подобається публічність цього процесу. Відзначу увагу до процесуальних і матеріальних норм з боку головуючого судді Р.Киреєва. Я не підтримую ні позицію обвинувачення, ні доводи сторони захисту. Разом з тим як з юридичної точки зору, так і з точки зору професійної солідарності скажу: на місці головуючого я був би ще радикальнішим і категоричнішим, не терпів би демагогії та провокацій у судовому засіданні. Для цього є вулиця, телеканали, телешоу.
Абстрагуючись від судових процесів, зазначу, що намагання систематизувати судочинство, дисциплінувати представників судів усіх ланок, запровадити відповідальність за винесення неправосудних рішень, протягом останнього року можуть відмітити всі юристи. Зрозумілі спроби реформувати кримінальний процес, видно, що зміни дійсно можуть стати реальністю. Все це в будь-якому разі заслуговує позитивної оцінки.
Довідка
Андрій ПРОЦИК народився 25 лютого 1978 р. у м.Бурштин Івано-Франківської області. У 1995 р. вступив до Прикарпатського університету ім. В.Стефаника (м.Івано-Франківськ) на юридичний факультет. У 2000 р. отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. З 2000 до 2004 р. навчався в аспірантурі цього ж університету. Під час навчання в аспірантурі завершив написання кандидатської дисертації та склав усі необхідні кандидатські мінімальні іспити. Здобув другу вищу освіту — економічну. На сьогодні — співвласник і партнер юридичної фірми «Сольський, Процик та Партнери».
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.65 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!