Ліцей — не армія

Навчання в учбовому закладі з посиленою військово-фізичною підготовкою не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у законі.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 квітня 2013 року м.Київ №21-107а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 9 до військової частини А 3009 Міністерства оборони про зобов’язання зарахувати до строку військової служби термін навчання у військовому ліцеї,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року Особа 9 звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на ст.24 закону від 25.03.92 №2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, просив зобов’язати відповідача: зарахувати в строк військової служби термін навчання у військовому ліцеї (2 роки 11 місяців 12 днів); провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням вказаного строку навчання у військовому ліцеї та виплатити грошову компенсацію з урахуванням такого перерахунку.

Окружний адміністративний суд м.Севастополя постановою від 6.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2010, в позові відмовив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 12.12.2012 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Особа 9 звернувся із заявою про її перегляд ВС з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС.

На обгрунтування заяви він додав копії ухвал ВАС від 12.05.2009 та 15.11.2012, які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування касаційним судом.

Ухвалою від 21.02.2013 ВАС допустив цю справу до провадження ВС з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції п.3 ч.1 ст.24 закону №2232-XII у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів СП в адміністративних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваної ухвали ВАС не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Особа 9 у період з 17.08.95 по 1.12.97 проходив навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Відповідач цей період не зарахував позивачу в загальний строк служби, а також не перерахував грошовою забезпечення.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, ВАС зазначив, що відповідно до п.3 ч.1 ст.24 закону №2232-XII початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов’язаних, тому період навчання в таких закладах повинен зараховуватись позивачам у загальний строк військової служби.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що відповідач правомірно відмовив Особі 9 у зарахуванні до строку безперервної військової служби у Збройних Силах час його навчання в ліцеї, оскільки за змістом постанови КМ від 19.08.92 №490 «Про реформу системи військової освіти» ліцей не є військовим навчальним закладом, а відтак навчання в ньому не відноситься й до визначеного в ст.2 закону №2232-XII переліку видів військової служби.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції п.3 ч.1 ст.24 закону №2232-XII, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Згідно зі ст.24 закону №2232-XII початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов’язаних.

Частиною 4 ст.2 закону №2232-XII визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

За змістом згаданої вище статті необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого ст.15 та 20 цього закону.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у ст.25 закону №2232-XII.

Водночас, положеннями стст.8 та 12 зазначеного закону для громадян, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, передбачено проходження підготовки у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

З метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів постановою №490 створено, в тому числі, й ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою на базі Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв’язку ім. генерала армії Єпішева О.О., в якому з 17.08.95 по 1.12.97 навчався позивач.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вважає, що ліцей, в якому навчався Особа 9, не є військовим навчальним закладом у розумінні закону №2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано в загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у ч.4 ст.2 цього закону.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена ВС у постанові від 27.03.2012 (справа №21-7а12).

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд правильно застосував норми матеріального права, то в задоволенні заяви Особи 9 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів СП в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Особі 9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.