Чому згвалтування пересічної дівчини викликало бунт односельців?
Цього тижня в громадян України могло виникнути відчуття дежа-вю — скандал навколо згвалтування 29-річної Ірини Кашкової дуже нагадував трагічну історію Оксани Макар. Правда, жителі селища Врадіївка виявилися менш терплячими, ніж миколаївці. Дізнавшись, що один із кривдників Іри, у якого, як несподівано виявилось, є алібі, переховується в місцевому райвідділі міліції, односельці кинулися штурмувати будівлю. Локальний конфлікт став переростати чи то в повстання, чи то в революцію. Чому люди так бурхливо відреагували на злочин і зважилися на радикальні заходи?
Повідомлення про події в селищі стали топ-новиною, «посунувши» в рейтингу інформаційних агентств інші резонансні події. Двома словами: 29-річна жителька Врадіївки І.Кашкова, повертаючись додому з дискотеки, стала жертвою трьох відморозків, які жорстоко побили й згвалтували дівчину. Причому двоє з них — Євген Дрижак і Віктор Поліщук — офіцери міліції. Дівчині пощастило — коли кривдники повернулася на місце злочину (очевидно, для того, щоб замести сліди) в темряві вони не змогли її знайти. Ледве діставшися до селища, Ірина розповіла про все, що сталося.
Інформацію про інцидент внесли до ЄРДР та було ініційовано кримінальне провадження. Двох із трьох гвалтівників затримали й взяли під варту. А ось у третього, як виявилось, є алібі: того дня він чергував у райвідділі міліції, і це нібито зафіксували відеокамери. Але дівчина наполягала на своєму — третім злочинцем був саме старший лейтенант Є.Дрижак. Причому, незважаючи на численні травми, говорила вона впевнено й чітко, і сумнівів у правдивості її слів не виникало. Та й, з чуток, односельці бачили, як Євген гуляв того дня по селищу. Проте прокуратура, яка займається розслідуванням, вирішила вилучити відеореєстратори, щоб дізнатися, хто має рацію, і перевірити, чи не було втручання в їх роботу.
Наступного ранку новина облетіла все селище. Розгнівані врадіївці вимагали відплати й почали прибувати до місцевого райвідділу. Зрештою там зібралося понад 1000 людей. Через деякий час почався штурм будівлі. Закінчилося протистояння трагічно: проти місцевих жителів застосували сльозогінний газ і зброю, а з натовпу в будівлю полетіли «коктейлі Молотова». Одну людину навіть поранили в перестрілці. Коли люди увірвалися до приміщення, міліціонерам довелося сховатися в підвалі. У МВС, мабуть, зрозуміли, що ситуація вийшла з-під контролю й прислали підкріплення.
До речі, за останній рік це вже третій такий резонансний злочин, що трапився в Миколаївській області — тут можна пригадати історії Оксани Макар і Олександри Попової. Небезпечна тенденція не може не лякати. Втім, робити якісь висновки про рівень насильства на Миколаївщині, напевно, передчасно, адже десятки злочинів просто не стають надбанням громадськості.
Подія до болю схожа на історію О.Макар. Сходяться деталі — кількість злочинців, регіон, подробиці того, що сталося. До речі, обидва рази серед гвалтівників був «мажор». У першому випадку — син місцевого чиновника Максим Присяжнюк, а в другому відразу двоє: племінник прокурора Заводського району м.Миколаєва В.Поліщук та хрещеник керівника обласного управління МВС — Є.Дрижак.
Збігається навіть реакція чиновників. Обидва рази розслідування злочину бере під свій контроль Президент і в обох випадках летять голови керівників тутешніх правоохоронних відомств. Тільки за «справу Макар» посад позбулися міліціонери нижчого рангу (заступник начальника слідчого управління, начальники відділів), а цього разу «по повній програмі» отримали перші особи: звільнили начальника тутешньої міліції і прокурора Миколаївської області, а міністра внутрішніх справ викликали на килим у Верховну Раду. Більш того, стосовно заступника очільника Врадіївського райвідділу міліції, котрий начебто покривав Є.Дрижака, порушено кримінальну справу.
Відмінність лише в тому, що кривдниками Ірини були люди в погонах, за визначенням покликані охороняти закон. Ну й інакше цього разу відреагували звичайні люди. Якщо в Миколаєві вони висловлювали протест мирними способами, то цього разу народ озброївся палицями й «коктейлями Молотова». З одного боку, не можна не погодитися з Віталієм Захарченком, котрий заявив під час виступу у ВР, що «обрані форми протесту недопустимі, бо слід розуміти, що районний відділ міліції є режимним об’єктом, де зберігається зброя, перебувають затримані». Звучить розумно й логічно. Але, з другого боку, виникає запитання: що змусило людей зважитися на такі рішучі заходи? Очевидно, згвалтування Ірини стало для них усього лише «спусковим гачком» для невдоволеності, яка давно вже назрівала. Судячи з деяких коментарів, поведінка того ж Євгена Д. викликала роздратування в більшості його односельців. Можливо, не дуже зразково поводилися й інші врадіївські міліціонери.
Очевидно, до 1 липня ситуація досягла «точки кипіння». Ця історія може змусити замислитися не тільки правоохоронців Миколаївської області. Здавалося, наші люди вирізняються терпінням і вже звикли до того, що міліція далеко не завжди нас береже. Але, мабуть, будь-якому терпінню є кінець.
За останній час це не перша гучна історія, пов’язана з неналежною поведінкою міліції. Згвалтування І.Кашкової спровокувало новий сплеск невдоволення серед звичайних людей і стало причиною вимоги опозиції відправити у відставку нинішнього міністра внутрішніх справ. На жаль, якби звільнення вирішували проблеми, злочинність у нас давно б уже була викорена. Можна знову ж таки пригадати, скільки людей позбулося своїх посад у зв’язку зі «справою Макар», але чи дало це якийсь результат? Очевидно, ситуацію потрібно змінювати концептуально: наприклад, задуматися про відбір людей у міліцію, про повернення минулого престижу професії, а значить, і про якісь механізми заохочення. А поки що звичайним людям навряд чи варто дуже розраховувати на міліцію, а міліції — сподіватися на пошану з боку громадян.
Пряма мова
Віталій ЗАХАРЧЕНКО, міністр внутрішніх справ:
— За останні роки, з 2005 до 2010 р. на сто відсотків відбулася заміна особового складу. А в деяких службах, наприклад у карному розшуку, особовий склад поновився 4 рази. Ми рішуче звільняємо тих, хто схильний до порушення законності. На жаль, тільки ці заходи не дають бажаного результату в наведенні порядку. З органів внутрішніх справ за півтора року звільнено 16 тис. працівників, зокрема понад 1 тис. за негативними мотивами.
Я розумію, що настав час кардинальних змін. Але, на мій погляд, в цій ситуації є необхідність комплексного розв’язання назрілих проблем, в тому числі не в останню чергу тих, що перебувають у площині соціального пакета — житло, матеріально-технічне забезпечення та фінансування.
Міліційне беззаконня зумовило спонтанну «революцію» у Врадіївці.
Матеріали за темою
Шабунін готується в СІЗО
06.11.2024
Комісія з контролю файлів Інтерполу— ключ до захисту прав у міжнародному розшуку, — адвокат
31.10.2024
Чому «доброчесний» член ВККС Омельян не бачив ознак сп’яніння Тандира після спільної вечірки?
17.10.2024
Коментарі
Почему возник народный бунт во Врадиевке? Системный анализ событий: http://olga-mezenceva.livejournal.com/12111.html