Процес за годинником

Як визначити норматив навантаження з розгляду кримінальних справ

Однією із цілей судової реформи визначено підвищення оперативності правосуддя, що вимагатиме контролю за дотриманням процесуальних строків розгляду справ. Для цього слід установити єдині нормативи навантаження на суддів, що видається особливо складним для кримінального процесу.

Водночас такі нормативи допоможуть розрахувати максимальну кількість справ, які суддя зможе розглянути в установлений строк з дотриманням вимог процесуального і матеріального закону, а також визначити чисельність суддів, котрим буде під силу оперативно розглядати ці справи.

Навантаження в цифрах

Згідно з даними звіту форми №1 Державної судової ад¬міністрації на розгляд місцевих загальних судів у 2009 р. наді¬йшло 5,4 млн справ і матеріалів, з них 676,7 тис. — кримінального судочинства, що на 19,6% більше, ніж у попередньому році.
Надходження надто великої кількості справ і матеріалів спричинило низку проблем з оперативністю та якістю судочинства. Адже на кінець кожного року залишалося чимало нерозглянутих справ, з якими судді не змогли впоратися через перевантаженість. Так, на кінець 2009 р. залишилися нерозглянутими 49,3 тис. кримінальних справ, що становить 21,3% справ, які перебували в провадженні.
Кожному судді місцевого загального суду (з розрахунку їх чисельності за штатним розписом) щомісяця надходило на розгляд у середньому: у 2007 р. — 10,9; у 2008-му — 10,7; у 2009 р. — 12,8 справ та матеріалів. Крім того, на одного суддю цих же судів надійшло справ і матеріалів цивільного судочинства: у 2007 р. — 33,4; у 2008-му — 37,3; у 2009 р. — 36,1.
Усього торік на розгляд кожному судді місцевого загального суду надходило щомісяця в середньому по 102,7 цивільних, адміністративних і кримінальних справ, справ про адмі¬ністративні правопорушення, різних заяв, скарг, подань, клопотань та інших матеріалів. Водночас у судах Донецької області — 138,4, Дніпропетровської — 122,7, м.Севастополя — 128,1. При цьому відмічається нерівномірне навантаження за регіонами: від 78 до 138 справ і матеріалів.
У законі «Про судоустрій України» від 7.02.2002 №3018-ІІІ (п.17 ст.126) передбачена необхідність визначення відповід¬них нормативів навантаження суддів у судах усіх рівнів та розроблення пропозицій щодо кількості суддів. За рішенням Ради суддів «Про встановлення критеріїв визначення нормативів навантаження суддів» від 3.06.2004 №37 та на підставі доручення ДСАУ №14/2947-2009 Академією суддів було підготовлено методику визначення нормативів навантаження з роз¬гляду кримінальних справ у судах першої інстанції.
В основу розрахунку покладено розгляд судами справ ¬упродовж одного місяця, в якому 21 робочий день (у 2010 р. — 251 робочий день, що дорівнює 2004 год. при 40-годинному робочому тижні, з урахуванням 4 передсвяткових днів, у яких тривалість робочого часу скорочена на 1 год.).
Для розробки єдиних нормативів узято до уваги правові критерії, тобто ті, що випливають з вимог кримінального і кримінально-процесуального законів і визначають склад¬ність справи та її трудо¬місткість, зокрема, вид скоєного злочину та дані про кількість обвинувачених, епізодів обвинувачення, томів кримінальної справи, потерпілих і свідків та інших осіб, складів злочину, в яких обвинувачується підсудний, тощо.

«Стандартна» справа

Основою розрахунку нормативу визначена «стандартна» кримінальна справа в одному томі обсягом до 250 аркушів, в якій до відповідальності притягується одна особа за один склад злочину. У такій справі умовно можуть брати участь також один потерпілий і два свідки, а також може бути заявлено один цивільний позов.
Наприклад, справами простої складності є справи про крадіжки та грабежі, кваліфіковані, відповідно, за ознаками ч.1 ст.185 та ч.1 ст.186 Кримінального кодексу. У 2009 р. за ч.1 ст.185 КК судами першої інстанції розглянуто справ  стосовно 9,5 тис. засуджених (рішення щодо яких набрали законної сили), а за ч.1 ст.186 КК — відносно 2,4 тис. осіб.
За даними численних спостережень пропонується встановити для розгляду кримінальної справи простої складності з постановленням вироку до 3 год. робочого часу та 1 год. на підготовку до розгляду. Для визначення нормативу часу на розгляд інших справ запрова¬джуються поправочні коефіці¬єнти залежно від їх складності та обсягу.

Чим складніше, тим довше

На час, необхідний для розгляду кримінальних справ, суттєво впливає їх категорія. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою для кримінальної відповідальності є скоєння особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Залежно від елементів складу того чи іншого злочину, в скоєнні якого обвинувачується особа, суддя має вирішити питання різної юридичної складності.
Для визначення показників нормування види злочинів, передбачених КК, розподілено на 5 категорій.
До І категорії віднесено справи про скоєння злочинів проти власності (стст.185—198 КК).
Усього у 2009 р. місцевими та апеляційними судами роз¬глянуто з постановленням вироку 51791 справу про злочини проти власності, що становить 36,2% від загальної кількості розглянутих з постановленням вироку справ (142875).
До цієї категорії належать також справи про злочини приватного обвинувачення (ст.27 Кримінально-процесуального кодексу). У 2009 р. судами було розглянуто 1045 таких справ.
Справи І категорії визначено як справи простої складності.
До ІІ категорії віднесено справи про злочини проти життя та здоров’я (розд.ІІ «Особливої частини» КК), за винятком умисних убивств (стст.115—118 КК) та заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. До цієї категорії також належать справи про злочини проти волі, честі та гідності особи (розд.ІІІ «Особливої частини» КК), злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (розд. ІV «Особливої частини» КК), виборчі справи (розділ V «Особливої частини» КК) та справи про злочини у сфері обігу наркотиків (розд.ХІІІ «Особливої частини» КК).
Норматив часу для розгляду цих справ збільшується на 1 год. порівняно з часом для розгляду стандартних справ.
До ІІІ категорії віднесено справи про злочини проти безпеки виробництва (розд.Х «Особливої частини» КК), безпеки руху (розд.ХІ «Особливої частини» КК), злочини у сфері електроніки (розд.ХVІ «Особливої частини» КК), службові злочини (розд.ХVІІ «Особливої частини» КК).
Норматив розгляду цих справ збільшується на 2 год. порівняно з часом розгляду стандартних справ.
До IV категорії віднесено кримінальні справи про злочини проти громадської безпеки (розд.ІХ «Особливої частини» КК),  громадського порядку (розд.ХІІ «Особливої частини» КК) та проти авторитету державної влади (розд.ХV «Особливої частини» КК). Норматив розгляду справ цієї категорії збільшується на 3 год. порівняно зі стандартними справами.
До V категорії віднесено кримінальні справи про умисні вбивства (стст.115—118 КК), умисні тяжкі тілесні ушкодження та інші злочини, що спричинили смерть потерпілого або загибель людей, а також злочини, що спричинили тяжкі чи особливо тяжкі наслідки. Усього до цієї категорії включено 86 складів злочинів, передбачених статтями КК.
Норматив розгляду таких справ збільшується на 4 год. порівняно зі «стандартними» справами.
Збільшення кількості обвинувачених також зумовлює більш тривалий розгляд справи — на 1 год. на кожного.

Нюанси неповноліття

Особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх потребують збільшення нормативу, оскільки суди мають керуватися як загальними положеннями КПК і КК, так і спеціальними нормами, що визначають попередній та судовий розгляд цих справ і особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх.
Згідно зі статистичними даними у 2009 р. суди розглянули з постановленням вироку
6,6 тис. справ про злочини неповнолітніх.
Відповідно до ст.433 КПК при розгляді справи про злочин неповнолітнього, крім обставин, указаних в ст.64 КПК, з’ясовуються:
- його вік;
- стан здоров’я та загального розвитку;
- характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо);
- умови життя і виховання (дані про сім’ю, побутове оточення);
- обставини, що негативно впливали на його виховання;
- вплив дорослих та інших осіб, які втягнули неповноліт¬нього в злочинну діяльність;
- його ставлення до вчиненого діяння.
Для виконання цих вимог закону час на розгляд такої справи збільшується на 1 год. щодо кожного підсудного, який скоїв злочин у неповнолітньому віці.

Час на ознаки

У КК, зокрема, передбачено такі кваліфікуючі ознаки скоєння злочинів:
- повторність;
- рецидив;
- скоєння злочину групою осіб чи організованою групою, за попередньою змовою;
- завдання злочином значної майнової шкоди або у великих чи особливо великих роз¬мірах та ін.
Злочини, скоєні за такими ознаками, кваліфікуються відповідно до чч.2, 3, 4 та 5 статей, передбачених КК.
Згідно з ст.64 КПК при розгляді справи в суді підлягають доказуванню всі обставини скоєння злочину. Тому на роз¬гляд таких справ потрібно більше часу, ніж на справи без наявності кваліфікуючих ознак (злочини простої складності), які передбачені ч.1 тієї ж статті КК. Для цього норматив часу збільшується відповідно на 1 год. порівняно з часом, визначеним для розгляду такої ж категорії справ.
Якщо кваліфікуючими ознаками злочину вказано спричинення смерті потерпілого, загибель людей чи настання тяжких або особливо тяжких наслідків, то при застосуванні цього поправочного коефіцієнта вони не беруться до уваги, оскільки ці справи віднесені до V категорії складності та норматив часу їх розгляду враховано в поправочному коефіцієнті щодо категорії складності справи.
Скоєння злочинів організованою групою або злочинною організацією також ускладнюють судовий розгляд. Ознаки такого злочину встановлено в чч.3 і 4 ст.28 КК.
Пленум Верховного Суду в п.1 постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’¬єднаннями» від 23.12.2005 №13 звернув увагу на те, що при слуханні таких справ суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, що вказують на їх скоєння саме організованою групою чи злочинною організацією, — щодо виду об’єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об’єднання, наявності в нього корупційних зв’язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необ¬хідно наводити дані, коли саме і протягом якого часу було створено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об’¬єднання та характер взаємин, які склалися між ними і членами останнього.
Збільшення нормативу часу для розгляду справ про злочини, скоєні організованою групою або злочинною організацією, визначається відповідним коефіцієнтом і становить 1 год. для кожного підсудного, якому інкриміновано вказані ознаки скоєння злочину.
Наприклад, Дніпровський районний суд м.Херсона 31.07.2009 розглянув справу, порушену за ч.3 ст.146 КК щодо 4 підсудних, які в складі орга¬нізованої групи вчинили викрадення людини та незаконне позбавлення її волі. Відповідно до визначеного нормативу для розгляду цієї справи за обвинуваченням 4 підсудних необхідно додатково 4 год.

Епізоди у складі

Збільшення у справі кіль¬кості складів злочину зумовлює збільшення нормативу часу її розгляду на 1 год.
Наприклад, якщо на розгляд суду надійшла кримінальна справа в 1 томі за обвинуваченням одного підсудного в скоєнні двох складів злочинів, що ква¬ліфіковані за ч.2 ст.191 КК («привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем») і ч.1 ст.366 КК («Cлужбове підроблення»), то для розгляду цієї справи з двома складами злочинів потрібно на 1 год. більше часу.
Стосовно кожного складу злочину, що кваліфікується однією статтею КК, може бути пред’явлено обвинувачення в скоєнні особою не одного, а кількох злочинних діянь. Збільшення кількості епізодів потребуватиме більше часу для розгляду, оскільки це пов’язано із застосуванням кваліфікуючих ознак скоєного злочину, наприклад повторності. Кіль¬кість епізодів може бути підставою для застосування таких кваліфікуючих ознак злочину, як розкрадання майна у великих і особливо великих розмірах, оскільки відповідно до ч.2 ст.32 КК скоєння двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром, вважається скоєнням продовжуваного злочину. Кваліфікуючі ¬ознаки злочину впливають на ступінь його тяжкості, а відпо¬відно, і на складність розгляду справи за ознаками такого злочину.
За основу визначення нормативу навантаження взято справу, в якій не більш ніж 5 епізодів. Кожні наступні 5 епізодів збільшують норматив на 1 год.

Щоб кількість не вплинула на якість

Зрозуміло, що кількість томів справи також впливає на час її розгляду. У матеріалах є документи, що є джерелом доказів, наприклад висновки експертиз, протоколи слідчих дій, показання свідків, потерпілих, обвинувачених тощо. Відповідно до ст.314 КПК вони повинні бути оглянуті або оголошені в судовому засіданні. Якщо у справі понад 1 том, як визначено для «стандартної» справи, то додається по 20 хв. на кожен наступний том.
Базовим нормативом передбачено розгляд справи, в якій беруть участь, крім обвинуваченого, до 3 осіб. Якщо їхня кількість зростає ще на 1 особу, то норматив повинен збільшуватися на 20 хв. Наприклад, для розгляду стандартної справи з участю 6 осіб (потерпілих, свідків) потрібно 4 год.
Цивільний позов у кримінальній справі відповідно до ст.28 КПК може бути пред’явлено особою, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину. Хоча цивільні позови і розглядаються на підставі доказів про винність чи невинність підсудного, суд відповідно до ст.328 КПК, постановляючи вирок, повинен вирішити питання щодо них. Наприклад, для роз¬в’язання 5 цивільних позовів норматив має бути збільшено на 1 год.
Висновок експерта відпо¬відно до ст.65 КПК є одним з доказів у кримінальній справі. При дослідженні цього доказу суд повинен його перевірити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Норматив для оцінки кожного висновку експерта та для винесення ухвали про призначення експертизи становить по 20 хв.

Визнання скорочує строк

На тривалості розгляду справи позначається й позиція підсудного щодо своєї вини у скоєному злочині. Її неви¬знання ускладнює розгляд справи. У цьому випадку суд не може застосувати так званий скорочений порядок розгляду.
Відповідно до ст.333 КПК суд повинен указати у вироку (із за¬значенням мотивів), чому він не бере до уваги показання підсудного. Адже невиконання цих вимог визнається судами вищого рівня суттєвим порушенням процесуального закону, що має наслідком скасування вироку. Отже, якщо підсудний повністю не визнає себе винним, це потребуватиме додаткової 1 год. на розгляд справи.
Водночас згідно з ч.3 ст.299 КПК суд управі, якщо проти цього не заперечують учасники розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. У цьому випадку суд має обов’язково допитати лише підсудного та дослідити дані, що характеризують його особу.
Застосування процедури скороченого розгляду значно зменшує затрати часу на роз¬гляд справи. Тому в разі визнання підсудним повністю своєї вини у скоєному злочині та розміру цивільного позову норматив скорочується не менш ніж наполовину.

Судові зупинки

Для вирішення питань, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду, суддя має її вивчити. Крім того, він повинен провести попередній розгляд, за результатами якого прийняти відповідне рішення. Для вивчення матеріалів справи, судової практики розгляду цієї категорії справ, нормативно-правової бази та проведення попереднього розгляду, а також прийняття рішення потрібен час. Зокрема, для «стандартної» справи — 1 год.
За результатами попереднього розгляду суддя своєю постановою може прийняти рішення про повернення справи прокуророві у випадках, коли під час її порушення, прова¬дження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду. Для підготовки такої постанови потрібно в середньому до 2 год.
Аналогічно розраховується норматив, коли суддя своєю постановою відповідно до ст.2491 КПК повертає справу прокурору для усунення виявлених порушень положень стст.228—232 КПК.
Час, необхідний для розгляду справи в судовому засіданні, яка в порядку ст.281 КПК була направлена на додаткове роз¬слідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, визначається за загальною формулою, коли суд постановляє у справі вирок.
Щороку приблизно 10 тис. справ зупиняється провадженням з підстав, передбачених чч.1 і 2 ст.249 КПК, а саме:
- коли обвинувачений зник і місце його перебування невідоме — до його розшуку;
- у разі хвороби обвинуваченого — до його одужання.
Зупинення слухання справи збільшує тривалість її розгляду на 30 хв.

Формула оперативності

Загальна формула розрахунку часу, необхідного для роз¬гляду однієї кримінальної справи з дотриманням процесуальних вимог, визначається такими показниками:

Ч = [СТ + ((К – 1) + (О – 1)  ++ Н + КЗ + ОЗ + (СЗ – 1) + + (Е – 5)/5 + (Т – 1)/3 + + (С – 3)/3 + (ЦП–1)/4 + + (ВЕ + ПЕ)/3 + НВ  ЗП/2) хх1 год.] х (ВВ/2) + [П + ДС х 2]х х 1 год.,

де СТ — час на розгляд «стандартної» справи (3 год.);
К — категорія складності кримінальної справи;
О — кількість обвинувачених у справі;
Н — кількість неповнолітніх підсудних;
КЗ — наявність кваліфікуючих ознак (КЗ = 0, якщо злочин кваліфікується за ч.1 відповідної статті КК або справа підпадає під V категорію складності);
ОЗ — кількість підсудних, які скоїли злочин у складі організованої злочинної групи;
СЗ — кількість складів злочинів (усього статей КК обвинувачення у справі);
Е — кількість епізодів;
Т — кількість томів;
С — кількість свідків, потерпілих та інших осіб, які беруть участь у справі;
ЦП — кількість пред’явлених цивільних позовів;
ВЕ — кількість експертних висновків;
ПЕ — кількість призначених експертиз у суді;
НВ — коефіцієнт, який дорів¬нює 1, якщо обвинувачений не визнає своєї вини;
ВВ — коефіцієнт, який дорів¬нює 1 у разі визнання обвинуваченим повністю своєї вини як у скоєному злочині, так і розміру цивільного позову (ВВ = 2, якщо цього не відбувається);
ЗП — кількість зупинень провадження;
П — час підготовки справи до судового розгляду та її ви¬вчення (для стандартних справ П = 1 год.);
ДС — повернення на додаткове розслідування (стст.246, 2491 КПК).
Згідно з ст.248 КПК при наявності обставин, передбачених ст.6, ч.1 ст.7, стст.71, 72, 8, 9, 10 і 111 КПК, суддя мотивованою постановою закриває справу. Час, необхідний для розгляду таких справ у судовому засіданні, визначається за загальною формулою — як і для справ з постановленням вироку.
Таким чином, якщо суддя розглядає тільки кримінальні справи, то за один місяць (21 робочий день, або 167 робочих годин), за умови явки всіх учасників та відсутності підстав для відкладення слухання, він може розглянути до 42 «стандартних» справ. Тобто за 1 робочий день суддя може розглянути в середньому до 2 справ простої складності.
Залежно від рівня завантаженості та штатної чисельності суду для реалізації функції правосуддя голові суду відводиться від 50 до 70% робочого часу. У методиці взято за основу те, що 70% робочого часу голови суду відводиться на розгляд ним судових справ. Отже, здійснюючи повноваження судді, голова може розглянути за місяць приблизно 29 кримінальних справ простої складності.

Досудові скарги

Відповідно до ст.1652 КПК подання органу дізнання, слідчого про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, погодженого з прокурором, розглядає суддя. Після одержання подання суддя має вивчити матеріали справи, а під час її розгляду — допитати підозрюваного чи обвинуваченого і, в разі необхідності, взяти пояснення в особи, в провадженні якої перебуває справа, вислухати думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, і винести відповідну постанову. Середня тривалість розгляду такого подання може становити 3 год.
На досудових стадіях процесу постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні (ст. 2361 КПК), закриття (ст. 2365 КПК) чи порушення кримінальної справи щодо конкретної особи або за фактом скоєння злочину (ст.2367 КПК) може бути оскаржена до місцевого суду.
У всіх трьох випадках суддя має ознайомитися зі скаргою, витребувати та вивчити мате¬ріали справи, призначити час і місце розгляду скарги, розглянути її на підставі наявних матеріалів у судовому засіданні, заслухати пояснення сторін та думку прокурора, дослідити матеріали, на підставі яких було прийнято рішення, і винести мотивовану постанову — про скасування постанови чи про залишення скарги без задоволення.
Для вирішення скарги на рішення правоохоронних органів про порушення кримінальної справи, відмову в її порушенні та закриття справи і складання постанови необхідний час у межах 3 год.

***

Підготовлена Академією суддів методика визначає лише формулу розрахунку часу, необхідного для розгляду справи з дотриманням норм кримінально-процесуального закону, яка враховує її складність та обсяг. Наразі в цій методиці наведено орієнтовний норматив часу, що підлягає обговоренню, перевірці та уточненню. Власне, методика публікується для відкритої дискусії щодо цієї проблеми.

Федір МАРЧУК,
начальник науково-дослідної частини Академії суддів України, заслужений юрист України;Микола ЦИТОВИЧ, суддя Верховного Суду України у відставці, викладач Академії суддів України, заслужений юрист України