Покарання замість допомоги

Щодо неповних сімей, які опинились у важкій життєвій ситуації, можливі санкції

Законодавство не дає відповіді на питання, що таке «ухилення від виконання батьківських обов’язків». Як наслідок, заходи впливу застосовуються до сімей, які страждають через життєві обставини. Натомість уникають відповідальності матеріально забезпечені батьки, котрі не виховують своїх дітей.

Достатньо моніторингу?

У березні 2009 р. Верховна Рада затвердила загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини». У ч.4 розд.ІІ програми сказано про необхідність створення умов для утвердження в суспільстві родинних цінностей, матеріального забезпечення сімей з дітьми, забезпечення їх морального здоров’я, виховання відповідального батьківства та запобігання соціальному сирітству. Поряд з наявністю кримінальної та адміністративної відповідальності батьків за неналежне виховання, ухилення та злісне ухилення від нього, програмою пропонується підвищити рівень культури сімейних стосунків і відповідальності батьків за виконання своїх обов’язків шляхом активізації участі батьків у семінарах, тренінгах, що сприяють формуванню родинних цінностей.

У свою чергу поточного року Кабмін затвердив план заходів щодо виконання цієї програми. Так, одним із завдань визначено профілактику правопорушень з боку дітей, зменшення кількості злочинів, скоєних ними, приведення умов тримання неповнолітніх у спеціальних установах у відповідність із міжнародними стандартами. Зокрема, пропонується поширити практику використання методики «зелена кімната» для проведення допиту дітей, які потерпіли внаслідок кримінального правопорушення або стали свідками злочину.

Також в Уряді вирішили приділити увагу вдосконаленню моніторингу стану дитячої злочинності та кримінальних діянь, скоєних проти дітей. Для цього має бути забезпечене подання центральним та місцевим органам виконавчої влади статистичних даних про такі злочини.

Таким чином, фактично боротьба зі злочинністю серед неповнолітніх зводиться до профілактики, моніторингу й забезпечення соціального патронажу. Таке ставлення парламенту та Кабміну до проблеми дитячої злочинності не витримує жодної критики. Недостатність таких заходів яскраво демонструє сьогоднішній стан справ.

Сімейні особливості

Слід звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, за якою необхідно виділити сукупність обставин і факторів, що сприяють підвищенню рівня злочинності серед неповнолітніх.

На основі цьогорічного узагальнення ВСС практики розгляду судами кримінальних справ щодо неповнолітніх можна зробити висновки, що неабияку роль відіграє сім’я, в якій виховується майбутній правопорушник, а також активна попереджувальна та профілактична робота. Негативно впливають на підлітків алкоголізм і наркоманія серед однолітків, а також відсутність суспільного контролю. Погіршують ситуацію напружені стосунки між батьками.

Тому саме сім’ю, а точніше стимулювання належного виховання в сім’ї, слід виділяти як один з найважливіших факторів запобігання злочинності серед неповнолітніх. Крім того, відповідальність батьків за розвиток дитини передбачено ст.59 закону «Про освіту», де в ч.3 визначено їхні обов’язки щодо виховання в неї поваги до законів, прав, основних свобод людини.

Сам процес виховання законодавством детально не регламентовано, проте визначено вищезазначені обов’язки. Як їх виконувати та які застосовувати форми й методи виховання — мають вирішувати самі батьки.

Натомість за невиконання обов’язків щодо виховання дитини на сьогодні батьки можуть бути притягнуті до різних видів юридичної відповідальності:

• сімейно-правової (ст.164 Сімейного кодексу «Підстави позбавлення батьківських прав»);

• цивільно-правової (стст.1178—1183 Цивільного кодексу);

• адміністративної (ст.184 Кодексу про адміністративні правопорушення «Невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);

• кримінальної (ст.166 Кримінального кодексу «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

Життєві обмеження

У ч.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що означає «непіклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя». Ним уважається:

• незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

• неспілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

• ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

• несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

• невиявлення інтересу до її внутрішнього світу;

• нестворення умов для здобуття нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Ухилення від виконання своїх обов’язків є підставою для позбавлення батьківських прав. Проте, як показує практика, ухиленням в основ­ному визнають чомусь діяння одиноких матері або батька, які опинились у складних життєвих обставинах.

Так, рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 6.03.2007 було позбавлено батьківських прав Р. щодо її сина. Суд виходив з того, що її син не відвідував школи й не мав належних умов для нормального розвитку, а відповідачка не виконувала своїх обов’язків матері щодо виховання сина та своєю негативною поведінкою створила неможливі умови для спільного з ним проживання, травмувавши його психіку та шкідливо впливаючи на його здоров’я.

Поширеною є також практика визнання ухиленням від виконання батьківських обов’язків несплату аліментів.

Разом з тим злочин, передбачений ст.166 КК, слід відрізняти від правопорушення, передбаченого ст.184 КпАП. Правопорушенням є «невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей».

При цьому відповідальність передбачена саме за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Це тягне за собою попередження або накладення штрафу від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17—51 грн.). Також передбачено таку диференціацію:

• ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — тягнуть за собою накладення штрафу від 2 до 4 неоподатковуваних мінімумів (34—68 грн.);

• учинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КпАП, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів (51—85 грн.);

• скоєння діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за який передбачено КК, якщо неповнолітні не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів (170—340 грн.).

Звісно, невиконання батьківських обов’язків може виражатися в ухиленні від них. Однак ухилення від виконання батьківських обов’язків та їх невиконання не є тотожними поняттями.

Наведено ознаки ухилення від виконання батьківських обов’язків. Утім, чіткого визначення самого поняття «ухилення» немає.

Проте свідоме нехтування батька своїми обов’язками свідчить про умисну форму вини. Невиконання ж батьківських обов’язків може бути наслідком як неможливості такого виконання, так і самовпевненості та недбалого ставлення до них.

Для правильного застосування норм варто дати визначення поняттям «невиконання батьківських обов’язків» та «ухилення від виконання батьківських обов’язків». Крім того, слід було б передбачити випадки невиконання батьківських обов’язків з причин, що не залежать від волі батька чи матері. Прикладом може бути випадок, коли дитина перебуває за кордоном і батько має можливість виконувати обов’язок лише щодо сплати аліментів.

Одначе насправді проблема в іншому. Як зазначено вище, КпАП передбачає відповідальність саме за ухилення від виконання батьківських обов’язків. За інформацією Державної служби статистики, у 2012 р. розглянуто 37753 справи за цією статтею, притягнуто до відповідальності 33775 осіб.

Як показує практика, в окремих випадках ухиленням уважається невиконання батьківських обов’язків з причин, що не залежать від волі батька чи матері. Як правило, під цю гребінку потрапляють неповні сім’ї та ті, які мають певні життєві складнощі.

У той же час таке законодавче визначення дає можливість уникати відповідальності батькам, діти яких скоїли злочини, і, на перший погляд, усе гаразд у сім’ї. Адже в разі достатнього матеріального забезпечення, створення умов для здобуття підлітками освіти і наявності житла, але відсутності виховання немає формального ухилення від виконання батьківських обов’язків.

СЕРГІЙ ОСТРИК, «Правова ліга», м.Червоноград