За 25 років Чорнобильська зона перетворилася на царство дерев і звірів
Зона відчуження навколо Чорнобильської АЕС потроху перетворюється на музей просто неба, в якому всі охочі можуть побачити наслідки однієї з найбільших техногенних ката¬строф у історії людства. Також це місце може стати цікавим для тих, хто хоче ознайомитись із «законсервованим» побутом радянської епохи. Але головне, чого навчає Чорнобиль, те, наскільки слабка людська цивілізація і наскільки потужні сили природи.
Майже як усюди
Напередодні 25-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерство з питань надзвичайних ситуацій вирішило організувати мас¬штабну поїздку до зони відчуження для представників мас-медіа. Побувати неподалік ЧАЕС зголосилося близько сотні журналістів.
Зона відчуження починається на контрольно-пропускному пункті «Дитятки». Шлагбаум, паркан з колючим дротом, працівники МНС, озброєні радіо¬метрами, перевірка документів — усе це налаштовує на серйозне сприйняття навколишньої дій¬с¬ності. Однак, коли минаєш охорону і заїжджаєш на заборонену територію, вона зустрічає досить привітно. Якість асфальту краща, ніж на більшості провінційних доріг, традиційний щит з написом «Дякуємо за чисте узбіччя» і такі ж традиційні пластикові пляшки обабіч дороги (щоправда, в меншій кількості, ніж на решті території України).
По-справжньому починаєш розуміти, де ти, тільки коли за вікном з’являються покинуті села. Напевно, в кожному місті можна знайти залишений людьми будинок, як правило, в ньому вибиті двері й вікна, часто розібраний дах. Тут же ситуація зовсім інша. Будиночки залишилися цілими, але ліс уже проковт¬нув їх. На кожному колись доглянутому подвір’ї поросли дерева і кущі, тож підійти до хати просто неможливо. Однак поряд — звичайне життя, ремонтується дорога.
Місто без дітей
Перша зупинка — м.Чорнобиль. У ньому постійно перебуває більш ніж 1000 людей, які працюють на АЕС, займаються будівництвом саркофага над 4-м блоком, або просто підтримують життєдіяльність міста. Проте при цьому постійних жителів майже немає — робітники приїжджають на тиждень-два. Саме тому на досить людних вулицях Чорнобиля не видно дітей. Якщо ж не зважати на це, то місто, на перший погляд, здається цілком придатним для життя. Вулиці підметені, дерева побілені, на дахах — супутникові антени, а на балконах — випраний одяг. У відмінному стані навіть пам’ятник Володимиру Леніну. Однак варто придивитись уважніше — і можна побачити покинуті двори, які вже опинились у полоні дикої природи.
Деякі журналісти, гуляючи містом, одягали медичні бахіли і дихали через респіратори. Однак ці засоби безпеки надмірні. Головне — намагатися ходити по асфальту (він значно чистіший від землі) й у жодному разі не чіпати мох, який убирає радіацію.
Нове життя
Після Чорнобиля рушаємо в «місто-привид» Прип’ять. Для того щоб дістатися до нього, треба переїхати ще один КПП на в’їзді до 10-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Озброєна охорона перевіряє паспорти. Жодних проблем не виникає.
Якби не аварія на стан¬ції, заснована у 1970 р. Прип’ять була б зразковим містом. Будинки переважно багатоповерхові, в центрі — кінотеатр, ресторан, готель, тут же басейн, а неподалік — парк дитячих атракціонів. Заселеною Прип’ять була лише 16 років. Сьогодні в місті повсюдно можна знайти сліди мисливців за металом — зрізані поручні на сходах у під’їздах, квартири без батарей.
Та навряд чи мародерів можна вважати новими хазяями міста — господарює тут дика природа. Висота сосен сягає майже 9-поверхового будинку. Створюється враження справ¬ж¬ніх джунглів. Напевно, більше ніде не можна відчути таку силу і непереможність природи.
«Золоті часи» в зоні відчуження настали і для диких тварин. Зимовими вечорами на вулицях Чорнобиля можна натрапити на вовків чи кабанів. Від нашестя диких тварин страждають мешканці сіл, розташованих неподалік від зони: до них у двори почасти заходять вовки і навіть рисі.
У зоні є значна популяція такого виду тварин, як кінь Пржевальського. Наприкінці 1990-х років їх завезли заради експерименту, і вони виявилися пристосованими до радіаційних умов.
Зона відчуження — найкраща ілюстрація того, що було б зі світом без людей і наскільки швидко природа здатна відновлювати сили. Та люди вже готують плани, як використати зону на свою користь. У доцільності ведення на цій території діяльності переконаний очільник МНС Віктор Балога. Якої саме — у відомстві не розповідають. Можна припустити, що найвигідніша справа в цих місцях — вирубка лісів.
Укладати гроші в розвиток сільського господарства на цих територіях безглуздо, навіть якщо вони вже очистилися від радіації, адже і в інших регіонах чимало необроблюваних земель. А ось вирубувати ліси, які ніхто не чіпав чверть століття, — справа більш ніж прибуткова.
Таким чином, може завершитися період, коли природі вдалося взяти в людини реванш. Хай і на невеликій території.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!