Комуністи та опозиціонери зійшлися на тому, що судам додаткові кошти не потрібні
Парламент провалив проект закону про судовий збір. Точніше, провалили його комуністи, для яких судова система понад 70 років була чимось зайвим, не вартим того, аби витрачати на неї гроші. Традиційно з ними були солідарні й представники БЮТ, які не особливо шанували Феміду, перебуваючи при владі, та не змінили свого ставлення, опинившись в опозиції. Щоправда, нардепи погодилися на наступному пленарному тижні повернутися до цього питання.
Збір по мінімуму
У третій гілці влади на закон про судовий збір покладають великі надії. Адже за 20 років незалежності суди практично ніколи не отримували більше від половини належного фінансування. Ті 17 грн., які закладені в декреті КМ для розрахунків державного мита, вже давно стали суто символічними: 15 років тому це був еквівалент $10, що навіть перевищувало мінімальну зар¬плату, сьогодні — близько $2 і менше 2% від «мінімалки».
Виступаючи з доповіддю стосовно відповідного проекту, один з його авторів, член Комітету ВР з питань правосуддя Валерій Писаренко, звернув увагу колег на те, що запровадження саме судового збору передбачено процесуальними кодексами, але дотепер законодавець не визначився ні з його розмірами, ні з меха¬нізмом справляння. З огляду на зміни, що відбулися в економіці, ставки збору запропоновано прив’язати до мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня календарного року, а також обраховувати їх як відсоток до ціни позову із встановленням верхньої та нижньої межі.
Наприклад, аби був стимул дотримуватися дого¬вірної дисципліни, для господарських спорів ставку збору заплановано зробити більшою — 2% від ціни позову майнового характеру, але не більш ніж 60 мі¬німальних зарплат (нині — майже 56,5 тис. грн.). Тим більше, як зазначив допо¬відач, що сьогодні підприєм¬ства «в певних випадках сплачують по 3 гривні й після цього відсуджують для себе мільйони».
Суми, які треба буде сплатити громадянам за звернення до суду, мають зрости не так суттєво — 1% від ціни позову, але не більше від 3 мінімальних зарплат, а з немайнових спорів — 10% мінімальної зарплати (94,1 грн.). Та й ці гроші, якщо людина від¬стоює дійсно свої законні інтереси, їй урешті-решт поверне відповідач. Водночас не доведеться оплачувати витрати на інформа¬ційно-технічне забезпечення.
За задумом авторів проекту, судовий збір у повному обсязі зараховуватиметься до спеціального фонду держ¬бюджету і спрямовуватиметься на фінансування органів правосуддя. Ані Уряд, ані Мін’юст проти цього не заперечували. Адже наразі на розгляд найпростішої справи витрачається щонайменше 30 грн., які покриваються за рахунок кожного платника податків.
Гасла проти здорового глузду
Хоч як дивно, опозиційні нардепи підняли проект на багнети, доводячи, що діяльність судів намагаються перевести на госпрозрахунок і обмежити доступ людей до правосуддя. «Виходить так: якщо не сплатив, ти позбавляєшся права, передбаченого Конституцією, на судовий захист… Я передивився, за що треба платити, і мені стало трошки моторошно», — особливо активно агітував не підтримувати цей проект заступник голови Комітету ВР з питань правосуддя Юрій Кармазін.
Комуністів також улаштовувало, що ставка держмита досі пов’язана з ефемерною величиною неоподатковуваного мінімуму, хоча у фіскальному законодавстві такого поняття вже 8 років як не існує. Можливо, для представників КПУ більш звично послуговуватися саме словом «декрет». Та якось не личить державі залишати в правовому полі акти, існування яких не передбачено Конституцією.
Позиція членів фракції БЮТ — «Батьківщина», які напередодні голосування запевняли в готовності підтримати проект, змінилася на протилежну також в останній момент.
Заклики доповідача повернутися до здорового глузду і не займатися популізмом не допомогли. Схоже, його опоненти були ладні зробити доступ до суду взагалі безоплатним, аби тільки третя гілка влади не відчула фінансової незалежності від парламенту. Бо невдовзі знову випаде ділити бюджет, і на матеріальне підкріплення права на захист тих самих громадян, про яких так піклуються опоненти закону, знову не знайдеться зайвої копійки.
Прикметно, що вже наступного дня, під час засідання Комітету ВР з питань правосуддя, Ю.Кармазін заходився «вибивати» кошти для судів, дорікаючи представникам Державної судової адміністрації за «недофінансування». У відповідь В.Писаренко нагадав колезі, що той лише напередодні агітував за зворотнє. «Це — цинічна позиція: вчора, граючи на пуб¬ліку, під популістські гасла провалити проект, покликаний збільшити фінансування третьої гілки влади, а сьогодні примірювати маску захисника суддівських інтересів!» — дорікнув Ю.Кармазіну автор законопроекту.
Відлуння — у перспективі
Судді, з якими вдалося поспілкуватися в парламентських кулуарах, були не менш різкими в оцінках і жартома пропонували оголосити Ю.Кармазіна «персоною нон грата» в усіх обителях Феміди. Та, як кажуть на Одещині, де нардеп пропрацював майже 14 років і яка відкрила йому шлях до праламенту, в кожному жарті є частка жарту.
До суб’єктивних чинників, що завадили ухваленню законопроекту, додався ще й той факт, що на момент розгляду документа нардепи саме поверталися до сесійної зали після проводів у останню путь нардепа Миколи Лісіна, який загинув у ніч на 17 квітня в автокатастрофі. Тому доповідачі намагалися потягти час і дочекатися, доки колеги заповнять порожні місця, але пропозиції повернутися до голосування забракло одного голосу.
Якби не позиція комуністів, які демонстративно не натиснули жодної кнопки, проект був би прийнятий уже цього тижня. За інформацією наших джерел, фракція КПУ намагалася обміняти свою підтримку закону на певні важелі впливу на судову систему. Очевидно, обрана концепція виявилася програшною, бо тепер, навпаки, ймовірність лояльного ставлення в судах будь-якого рівня до представників КПУ стрімко впаде. А не за горами — парламентські вибори, під час яких комуністам так чи інак¬ше доведеться звертатися до судів по захист. І набута негативна репутація може стати для них фатальною з огляду як на можливість подолання прохідного бар’єра, так і позитивного розв’язання спорів у мажоритарних округах.
Так чи інакше, але на наступному пленарному засіданні закон про судовий збір буде ухвалений у першому читанні, а до кінця поточної сесії — й остаточно. Адже склад авторського колективу проекту, до якого, крім Валерія Писаренка ввійшли також Юрій Мірошниченко та Володимир Пилипенко, свідчить про підтримку цієї ініціативи на вул. Банковій. А негативний осад щодо тих, хто так завзято перешкоджав його прийняттю, як кажуть одесити, залишиться…
Лев СЕМИШОЦЬКИЙ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!