Конкурс якісного призначення

Олександр УДОВИЧЕНКО: «Завдяки кадровому резерву створено відкритий механізм, який дозволяє обирати найкращих»

Діяльність Ради суддів господарських судів останнім часом викликала значний інтерес. З одного боку, «господарники» запровадили досить цікаву систему надання рекомендацій на адмінпосади. Охочі їх обійняти спершу потрапляють до кадрового резерву, а потім на засіданні ради конкурують з іншими претендентами. З другого — чимало критики викликали самі рекомендації. Також «господарники» внесли пропозицію про спрощення до¬ступу до мантій для помічників суддів.

Ці та інші питання кореспондент «ЗіБ» обговорював з Олександром УДОВИЧЕНКОМ, який уже п’ятий рік очолює РСГС і є членом Ради суддів України.
Влітку минулого року «ЗіБ» уже спілкувався з О.Удовиченком. У той час саме в розпалі була підготовка до судової реформи, а Олександр Сергійович уходив до робочої групи, що займалася розробкою положень відповідного закону. Природно, що тоді основною темою розмови були саме зміни в організації діяльності третьої гілки влади. Так само природно, що тепер однією з основних тем інтерв’ю стали оцінки норм закону, в підготовці яких голова РСГС брав безпосередню участь.
З того часу О.Удовиченко отримав нову посаду — став членом Вищої ради юстиції, повноваження якої були розширені внаслідок реформи. Звісно ж, під час інтерв’ю ми не могли уникнути розмови про діяльність цього органу, адже після запровадження змін лунали побоювання, що ВРЮ стане каральним органом.

«Після судової реформи зникли гострі кути між видами юрисдикції»

— Минуло вже більш ніж півроку з часу проведення судової реформи. Які її основні здобутки, а які недоліки?
— Основне досягнення цього етапу реформи — те, що судова система позбавилася політизованості. Судді сконцентрувалися на завданнях здійснення правосуддя і практично перестали втручатись у політичний процес.
На сьогодні внаслідок того, що було створено три спеціалізовані суди, зникли суперечності й гострі кути між видами юрисдикції. Ми координуємо діяльність, злагоджено працюємо. Таку картину можна побачити в роботі тих органів, куди входять представники різних видів юрисдикції: це і Рада суддів України і Вища рада юстиції.
Що стосується певних проблем, то передусім це призначення суддів уперше. Ще одна проблема, яку  вивчала РСУ, — погіршення фінансового та соціально-побутового забезпечення, стосовно чого було багато звернень. У свою чергу Рада і Державна судова адміністрація спробують налагодити ефективнішу співпрацю з Мінфіном.
— Тепер досить багато критикують автоматизовану систему розподілу справ через нерівномірне навантаження. Як ви оцінюєте цю ситуацію?
— Дійсно, існують певні проблеми в запровадженні автоматизованої системи розподілу справ. Виявлені певні недоліки програмного забезпечення, через які на суддів нерівномірно лягає навантаження. Один суддя за місяць може ¬отримати 40 справ, а інший — 5. Наступного місяця — навпаки.
Можливо, за рік навантаження вирівняється, але такий стан справ негативно впливає на повсякденну роботу. Коли отримуєш відразу велику кількість справ, неможливо їх роз¬глянути у встановлені строки. Доводиться виконувати значний обсяг роботи. Потім почнеться період, коли два чи три тижні практично не буде справ до розгляду. Цей дисбаланс негативно впливає на якість розгляду справ.
Я спілкувався з головою Державної судової адміністрації Русланом Кирилюком, у цьому органі по¬стійно працюють над вирішенням за¬значеної проблеми, удосконалюють програмне забезпечення, і вже на виході — нова версія програми, яка повинна цей дисбаланс усунути. На сьогодні програма зроблена так, щоб навантаження вирівнювалося протягом року, але це неправильно, воно має вирівнюватися принаймні протягом місяця, а краще — протягом двох тижнів. Адже саме такий строк розгляду скарг на ухвали.
Разом з тим існує проблема, пов’язана зі спеціалізацією. Ні для кого не є таємницею, що навіть у межах однієї юрисдикції судді спеціалізуються на тих чи інших спорах. Козьма Прутков казав: «Не можна охопити неохопне». Не може суддя бути рівною мірою спеціалістом і у вексельному законодавстві, і в законодавстві про банкрутство, і у справах про перевезення. Як наслідок — складалася внутрішня спеціалізація. Особливо вона помітна на рівні вищих і апеляційних судів.
На сьогодні через неправильно внесену до бази даних інформацію трапляються ситуації, коли судді отримують справи не за своєю спеціалізацією. Це також подовжує час на підготовку, вимагає додаткового вивчення матеріалів. Як наслідок — можуть бути прийняті неякісні рішення. Тим більше що строки розгляду скоротилися, напри¬клад, у касаційній інстан-
ції — з двох місяців до одного.
— Скорочення строків розгляду можна вважати недоліком реформи?
— У деяких випадках таке скорочення принесло користь. Є справи, які не ви¬кликають значних утруднень, а у сфері економічних відносин отримання рішення має бути оперативним. Адже воно впливає на загальний економічний оборот.
Водночас є такі справи, які неможливо розглянути за одне засідання. Може виникнути необхідність отримання додаткових матеріалів, повторно викликати представників сторін, які не з’явилися. Тут виникають певні труднощі, що призводять до порушення строків. Але це порушення об’єктивно зумовлене складністю справ і необхідністю відкладення розгляду.
— РСГС виступала з ініціативою щодо спрощення правил отримання мантії помічниками суддів. У чому плюси такого механізму й наскільки реальна перспектива його реалізації?
— Дійсно, ми пропонували внесення таких поправок до закону «Про судоустрій і статус суддів». Те, що закон передбачає спе¬ціальну додаткову підготовку суддів, безперечно, позитивний момент, але вона необхідна перш за все тим юристам, які не стикалися з відправленням судочинства. Помічники ж, які пропрацювали кілька років у судах, уже знають цю роботу та її специфіку. Тому додаткова підготовка була б для них хоч і корисною, але не необхідною. На наш погляд, було б правильно, якби ця категорія осіб могла простіше отримати допуск до суддівської професії.
Ще один плюс такої норми — те, що вона дозволила б заповнювати вакансії в той період, коли ще не почала діяльність Національна школа суддів. Адже для того, щоб запровадити систему добору суддів, яка прописана в законі, потрібен досить тривалий термін, і перші судді можуть бути призначені не раніше, ніж через рік.
Для господарської юрисдикції ця проблема не настільки болісна, як для системи загальних судів, але і в нас виникають певні труднощі. Наприклад, було створено Рівненський апеляційний господарський суд. Половина складу Господарського суду Рівненської області перейшла до нього. При цьому в обох установах — велике навантаження. У деяких інших судах також є проблеми з тим, що немає можливості призначити суддів уперше. А у деяких районних судах склалася ситуація, коли лишився один суддя, а може піти у відставку і він. Якщо до господарських судів є охочі перейти із загальних, то підібрати людей у районні суди в областях дуже важко.
Проте ініціативи щодо спрощеного отримання професії судді помічниками не знайшли підтримки ні тоді, коли готували судову реформу, ні тепер, під час підготовки змін до закону «Про судоустрій і статус суддів».
— Чим пояснюється така позиція законотворців?
— Головний контраргумент полягає в тому, що повинен бути рівний до¬ступ до професії в усіх, хто має юридичну освіту і фаховий рівень. В разі змін була б преференція для тих, хто працює в судовій системі, а шлях для інших юристів, відповідно, був би ускладнений. У цих аргументах теж є логіка, і, напевно, тільки життя може показати, яка система добору суддів ефективніша.

«За результатами річної роботи ми ініціюватимемо збільшення складу ради»

—Відповідно до реформи членами рад суддів не можуть бути голови судів, хоча раніше їх там було чимало. Ви очолювали РСГС і тоді й тепер. З ким було легше і зручніше працювати і чи не варто скасувати це обмеження?
— Ситуацію, коли голови судів не входять до рад, можна оцінювати по-різному. Можливо, голови судів більш обізнані з проблемами організації роботи. Проте нинішній склад РСГС працював і працює злаго¬джено й фахово, це стосується як кадрових питань, так і всіх інших. Наприклад, зараз ми вивчаємо організацію роботи в судах, після цього даватимемо від¬повідні рекомендації. Про результати діяльності ради, можливо, ще рано говорити, але вже є підстави сказати, що робота велася професійно.
Що стосується голів судів, то не можна говорити про те, що вони абсолютно відсторонені від суддівського самоврядування. У нас відбуваються пленуми, наради. Крім того, матеріали, які ми опрацьовуємо в раді, часто надходять від голів судів. Тобто взаємодія є.
До речі, раніше деякі очільники судів турбувалися, що більше не входитимуть до ради, але на сьогодні вони спокійно співпрацюють з нами. Тому ніяких проблем я не бачу.
— Відповідно до судової реформи кількість членів рад зменшилася до 11 чоловік. З одного боку, стало легше зібрати раду, а з другого — збільшилося навантаження…
— Справді в разі потреби можна оперативніше зібратись, але за результатами річної роботи ми, напевно, будемо ініціювати зміни до законодавства щодо збільшення складу ради. Досить складна робота, яку ми маємо виконувати, — це вивчення органі¬зації роботи судів. Такий аналіз уже було проведено в господарських судах Одеської області та Сева¬стополя, тепер дійшла черга до Господарського суду м.Києва і Дніпропетровського апеляційного господарського. На черзі ще кілька судів. Це створює значне навантаження, адже в кожен суд необхідно направити щонайменше 3 члени РСГС, а для них це відрив від основної роботи — здійснення правосуддя. Крім цього, бажано було б розширити представництво регіонів у раді.
— Голова Ради суддів загальних судів Павло Гвоздик висунув пропозицію, щоб рада збиралася на три-чотири дні, бо інакше не вдається виконати всю необхідну роботу. У вас таких планів немає?
— Поки що з питаннями наша рада справлялася за один день. Але не виключено, що й ми збиратимемося на довший час. Наприклад, на наступному засіданні маємо обговорити організацію роботи кількох судів, також будуть інші питання. Можливо, за одне засідання не встигнемо із цим упоратись і доведеться працювати кілька днів.

«Передусім кандидат на адмінпосаду повинен бути на висоті як фахівець і суддя»

— Процедура надання рекомендацій на адміністративні посади в системі господарських судів відрізняється від аналогічних в інших видах юрисдикції. Оскільки у вас передбачено кадровий резерв, скажіть, наскільки він допомагає в підборі кандидатів?
— Коли ми його запроваджували, були певні побоювання, але за півроку переконались у ефективності цієї системи. Ми в кадровий резерв уключили всіх, хто бажав працювати на адмінпосаді й отри¬мав рекомендацію збо¬рів суддів або голови апеля¬ційного суду відповідного регіону чи очільника ВГС.
Кадровий резерв ні для кого не є секретом. Усі знають, хто до нього включений і може обійняти адмінпосаду. Відповідно, до цих суддів підвищені вимоги, та й вони мають виправдовувати виявлену довіру.
На засіданнях ради інколи ми розглядаємо кандидатури кількох претендентів на одне місце, інколи хтось сам відмовляється від адмінпосади. Наприклад, заступник голови суду може заявити, що на сьогодні не претендує на крісло очільника, але залишається в резерві на майбутнє. Тому завдяки резерву створено відкритий механізм, який дозволяє обирати найкращих.
— На які якості кандидатів ви звертаєте увагу, надаючи рекомендації для зайняття адмінпосад?
— Насамперед кандидат повинен бути на висоті як фахівець і як суддя. Крім цього, він повинен мати управлінські здібності, адже відправлення правосуддя й організація роботи — не зовсім тотожні речі. Обов’язково враховуємо ставлення колективу до цієї людини, адже очільник суду — перший серед рівних, у нас не армія, немає адміністративно-командної системи. Ну і, звичайно, людина має бути високо- моральною.
— Як же все це визначити під час короткої розмови на засіданні ради?
— А це і не визначається під час короткої розмови. У нас на адмінпосади здебільшого призначені люди, які вже виконували організаційні обов’язки, тривалий час працювали в господарській системі. Я вже п’ятий рік працюю в РСГС, тому знаю всіх очільників судів. Також кілька членів нинішнього складу ради працювали і в попередньому. Наша система не настільки велика, як у загальних судів, тому всі один одного знають і можуть сказати, хто як працює.
Одного разу все ж суддя із системи загальних судів став очільником суду господарського. Олександр Тупицький був обраний головою Львівського апеляційного господарського суду, а до того очолював Куйбишевський районний суд м.Донецька. У Львові про нього вже кажуть, що він не «донецький», а «черкаський», тому що звідти родом. О.Тупицький — людина толерантна, комунікабельна, організована. І хоча є закиди, мовляв, призначають із відповідного регіону, ми переконуємося: давши йому рекомендацію, помилки не зробили.
— Крім О.Тупицького, з Донецька до інших регіонів переїхали ще двоє суддів: Ігор Темкіжев очолив Дніпропетровський апеляційний госпсуд, а Артур Ємельянов — Господарський суд м.Києва. Причому вони отримували рекомендації майже відразу після переведення до цих установ. Чи не здається вам, що таким чином колективам було нав’язано очільників?
— Звертаймо увагу не на те, що люди переїхали з одного регіону до іншого, а погляньмо на те, хто ці люди. І.Темкіжев раніше очолював Господарський суд Донецької області, який за показниками був одним з найкращих, якщо не найкращим у нашій системі протягом тривалого часу. У Дніпропетровську у відставку пішов не тільки голова суду, а і його заступник, який знав управлінську роботу і міг очолити суд. Як наслідок — людей з досвідом організаційної роботи там не було. Олександр Євстигнєєв, який також був у резерві від цього суду, на погляд ради не відповідав необхідним для голови суду вимогам.
А що стосується столичного суду, то робота в ньому складна, і, думаю, це призначення також ви¬правдане. Коли я служив у армії, в прикордонних військах, то в нас постійно із застави на заставу переводили не тільки офіцерів, а й солдатів для того, щоб не було, так би мовити, кумівства. Тому, думаю, така зміна піде на користь для Господарського суду м.Києва, в якому існує чимало проблем.
— На посаду заступника голови Господарського суду Донецької області було рекомендовано Олександра Попова, який є членом РСГС. При цьому згідно з нормою закону суддя, котрий займає адмінпосаду, не має права бути обраним до органів суддівського самоврядування. Може здатися, що своїм рішенням рада порушила якщо не букву, то дух закону.
— Я переконаний, що ми не порушили ні букви, ні духу закону, адже забороняється обирати до ради суддів людину, яка перебуває на адмінпосаді. Ми ж рекомендували на посаду заступника голови суддю, який є членом РСГС. Якщо ж його висунули до ради, то, звичайно, він авторитетна людина.
Більше того, О.Попов сам сказав, що на най¬ближчій конференції господарських судів буде просити виключити його зі складу ради. Можливо, аби уникнути будь-яких закидів, він не братиме участі в роботі РСГС і до проведення конференції. Але ще раз наголошую: закон ми жодним чином не порушили, обмежень у наданні рекомендації члену ради суддів на адмінпосаду немає.

«Побоювання, що ВРЮ стане каральним органом, не виправдалися»

— Голова ВГСУ Віктор Татьков обіцяв очищення лав «господарників» від суддів низької кваліфікації. Основну роль у цьому процесі мають віді¬гравати колективи судів. Як, на вашу думку, може виглядати цей процес на практиці й чи захочуть судді позбуватися колег?
— У колективів формального права ініціювати звільнення судді немає, але на сьогодні до Вищої ква¬ліфікаційної комісії може звернутися будь-яка особа, права котрої порушено судовим рішенням. Чи може колектив звернутися з вимогою щодо звільнення судді — відкрите питання, і важко сказати, що з цього приводу вирішать у ВККС. Одначе все ж є достатньо інструментів, щоб суддя, який не відповідає вимогам, що висуваються законом, був звільнений.
— Ви вже півроку входите до складу Вищої ради юстиції. Як можете оцінити її роботу за цей час?
— Перш за все хочу відзначити: побоювання, що ВРЮ стане каральним органом, звільнятиме наліво і направо, не виправдались. Якщо подивитися на показники нашої роботи, то звільнено одиниці, а відмовлено у звільненні десяткам, якщо не сотням. Тому не можна казати, що ВРЮ стала «інквізицією»…
Щоправда, внаслідок недоліків законодавства покарання уникають ті, хто мав би отримати догани. Буває так, що, поки роз¬глядається питання про порушення присяги, спливає строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.
— Ви кажете, що звільнено небагато суддів. Але, можливо, ВРЮ варто було б активніше використовувати свої повноваження для того, щоб очистити третю гілку влади від людей, яким у ній не місце?
— Не думаю, що можна говорити про те, що треба звільнити багато чи небагато суддів. Кожен випадок слід уважно розглядати, адже, з одного боку, це доля людини, а з другого — тих, хто, можливо, постраждав від рішення. Цей процес постійно триває.
— Особисто ви вносили подання про звільнення суддів?
— Я вносив таке подання про звільнення Валентини Смілянець (колишня суддя Господарського суду м.Києва. — Прим. ред.) як голова РСГС, ще не будучи членом ВРЮ. Її було звільнено, і я вважаю, що звільнено справедливо, адже порушення, які вона допускала, потягли за собою негативні наслідки для людей.
Як член ВРЮ я підготував кілька довідок про відсутність підстав для звільнення і кілька матеріалів ще розглядаю. Проте ще нікого звільняти не рекомендував.

«Я погоджуюся з тим, що справи, які перебуваютьу провадженні, витребовувати не можна»

— Своїм рішенням від 11 березня поточного року Конституційний Суд дещо обмежив повноваження ВРЮ, вказавши на неконституційність норм, які дозволяли витребовувати копії ще не розглянутих судових справ. Як ви оцінюєте таке рішення?
— Я погоджуюся з тим, що справи, які перебувають у провадженні, витребовувати не можна. Інше питання — це можливість знайомитися з матеріалами цих справ. На мою думку, таке обмеження було б не зовсім логічним. Адже є певні строки для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, й останні часто уникають санкцій саме через тривалий розгляд матеріалів.
— На думку деяких юристів, спірною нормою в законі «Про Вищу раду юстиції» є те, що порушенням присяги вважається «порушення морально-етичних принципів поведінки судді». При цьому не пояснюється, що це за принципи...
— Дійсно, це оціночне поняття, але контролювати поведінку суддів необхідно. Ті зміни до законодавства, які були внесені в ході судової реформи, і рекомендації європейських інституцій здебільшого зводяться до того, щоб підвищити фаховий рівень кандидатів у судді. Тестування, проведення незалежного конкурсу і т.ін. Це сучасні й позитивні тенденції, але всі вони дозволяють визначити лише фаховий рівень особи. А для судді дуже важливі морально-етичні якості, характер, можливість протистояти впливу, життєвій досвід. І з’ясувати це завдяки тестам неможливо. Тому потрібні механізми контролю.
— Голова Харківського апеляційного господарського суду Василь Кухар нещодавно запропонував вивести організацію фінансування господарської юрисдикції
з-під управління ДСАУ. Такої ж точки зору дотримувався і колишній очільник ВГСУ Сергій Демченко. Як ви ставитеся до таких пропозицій?
— Я також підтримую цю думку. Хоча в мене немає особистих претензій ні до Р.Кирилюка, ні до Івана Балаклицького (колишній очільник ДСАУ, нині — перший заступник голови цього органу. — Прим. ред.). Так само немає в мене претензій до інших працівників ДСАУ. Проблема — в самій системі.
Не знаю як загальні суди, але «господарники» без ДСАУ цілком спокійно обійшлися б. Можливо, великій системі загальних судів і було б важко. У нас же до утворення ДСАУ головним розпорядником коштів був ВГСУ, і матеріальне забезпечення було краще, ніж у загальних судах, було менше суперечок і проблем. Тому ми могли б силами наших фінансових управлінь із цим завданням упоратися. Відносно інших говорити не буду, вони свою думку можуть сформулювати самі.
— Можна очікувати на якісь ініціативи із цього приводу?
— Ми неодноразово заявляли про цю проблему. Це було і на рівні рішень РСГС, і на рівні рішень конференцій. Але наші ініціативи підтримки не знайшли.
— І на завершення наше традиційне запитання: якими будуть ваші побажання для читачів «ЗіБ»?
— Хотів би побажати всім суддям бути справедливими, дотримуватися законності й моралі. Головне — не забувати про свою відповідальність перед людьми.
Також хотілося б побажати всім читачам здоров’я, щастя, натхнення і весняного настрою. І щоб весною розквітала не тільки природа, а й наша країна.

Розмову вів Олексій ПИСАРЕВ