Чи може місцева влада віддати під забудову землю, яка закріплена за будинком 70 років тому — ВС

Сама собою відсутність реєстрації за власником квартири прав власності або користування на ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, не позбавляє можливості судового захисту таких прав.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд, скасувавши попередні судові рішення у справі №727/1431/25, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач як власник квартири в багатоквартирному будинку оскаржив рішення Чернівецької міської ради (на фото), яким частину прибудинкової території передано в оренду забудовнику.

Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що на момент купівлі позивачем квартири ділянка вже знаходилася в оренді забудовника, а сам позивач не надав доказів реєстрації права на землю за собою чи іншими співвласниками.

Своєю чергою, КЦС нагадав, що відповідно до ч.2 ст.382 ЦК усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, включно із правом на прибудинкову територію, в разі державної реєстрації таких прав. Тобто прибудинкова територія є частиною території в межах ділянки, на якій розташовані належні до багатоквартирного будинку будівлі і споруди.

КЦС наголосив, що право на землю під нерухомістю виникає в силу закону одночасно з набуттям власності на квартиру. При цьому, багатоквартирні будинки та прибудинкові території є нерозривно пов’язаними, а відсутність реєстрації права на землю не позбавляє власника квартири права на захист свого володіння та користування нею. Натомість, той факт, що ділянку не було офіційно передано співвласникам у порядку, встановленому КМУ, не змінює правового статусу цієї ділянки як прибудинкової території та не дає право використовувати її без згоди співвласників будинку.

Також КЦС звернув увагу, що саме на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури передачі землі співвласникам (ч.2 ст.42 ЗК). Тож негативні наслідки цієї бездіяльності не повинні покладатися на громадян.

Отже, позивач мав законне право звертатися із позовом про усунення перешкод у вільному користуванні прибудинкової території, а суди під час нового розгляду справи повинні дослідити фактичні межі ділянки, закріплені за будинком ще з 1954 року.

Закон і Бізнес