Суперечні новації рекодифікації ЦК у частині сімейного права
Четверо законотворців вирішили вдосконалити сімейне право — і всі чотири рази по-різному. Дискусія адвокатів і нотаріусів показала: за красивими формулюваннями нового кодексу ховаються старі проблеми.
Повернення заборон
На платформі Національної асоціації адвокатів України відбулася фахова дискусія «Рекодифікація цивільного кодексу України в частині норм сімейного права. Що слід врахувати?». Захід ініціював Комітет НААУ з питань сімейного права за участі Комітету з цивільного права та процесу та Нотаріальної палати України. Поштовхом до дискусії стала реєстрація чотирьох законопроектів щодо рекодифікації ЦК лише за перші місяці 2026 року.
З доповіддю про розірвання шлюбу в проєкті Цивільного кодексу виступила адвокат Ірина Попіка. Вона охарактеризувала аналізовані законопроєкти як такі, що містять «поєднання як оновлених підходів, так і застарілих».
До позитивних новацій адвокат віднесла розширення компетенції нотаріусів у питаннях позасудового розірвання шлюбу, спрощення процедури для подружжя з дітьми та запровадження нового правового інструменту — договору про юридичні наслідки розірвання шлюбу. Такий договір може регулювати поділ спільного майна, утримання подружжя та батьківські питання.
«Коли йдеться про договір і сторони все-таки погоджуються на врегулювання певних питань самостійно, особливо що стосується дітей, договори мають тенденцію до більшого виконання», — зазначила І.Попіка.
Проте один блок пропонованих змін викликав серйозне занепокоєння. Основний законопроєкт №14394 та альтернативний йому (№14394-2) пропонують відновити заборону задовольняти позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом року після народження дитини — норму, скасовану в грудні 2025 року після ратифікації Стамбульської конвенції про запобігання насильству стосовно жінок.
«Якщо будуть прийняті такі обмеження щодо розірвання шлюбу, вони суперечитимуть міжнародним зобов’язанням України», — наголосила адвокат. Окрім того, ці обмеження покладатимуть на постраждалих осіб обов'язок доводити факт домашнього насильства, що на практиці — особливо коли йдеться про психологічне або економічне насильство — вкрай складно.
Схожі застереження стосуються запропонованих заходів примирення подружжя. З власної практики І.Попіка стверджує: строки для примирення позитивного результату не дають. «Якщо подружжя вже прийняло рішення про розірвання шлюбу і один із подружжя не бажає залишатися в шлюбі, не варто застосовувати цих засобів», — висловила вона переконання, додавши, що таку норму взагалі можна не включати до оновленого законодавства, зберігаючи принцип добровільності шлюбу.
Хто оцінить дитину?
Адвокат Ярослава Анохіна зосередилася на нотаріальних та позасудових процедурах у сімейних справах. На її думку, рекодифікація ґрунтується на трьох засадах: впровадженні стандарту найкращих інтересів дитини як критерію будь-яких рішень, максимальному розширенні права сторін домовлятися між собою та зменшенні ролі судів. Саму ідею розширення договірних механізмів спікер підтримала, визнавши, що «сім’я все частіше потребує не лише захисту, а й добре спроєктованого превентивного правового супроводу».
Разом із тим Я.Анохіна окреслила межу, де позитивна новела перетворюється на небезпечну прогалину. За чинним законодавством нотаріус працює у сфері безспірних правовідносин, суд — вирішує спори. Нові законопроєкти цю межу розмивають, покладаючи на нотаріуса оцінку найкращих інтересів дитини без відповідного процесуального інструментарію.
«Коли нотаріус не просто посвідчує договір, а фактично оформлює весь пакет — домовленість щодо дитини, договір щодо утримання, а потім і саме розірвання — роль суду як гаранта захисту істотно послаблюється», — застерегла адвокат.
Особливо ризиковим це є там, де сторони перебувають у нерівному становищі або існує прихований примус. Нотаріус не має можливості обстежити умови проживання дитини, оцінити її психологічний стан або рівень залученості кожного з батьків. «Рекодифікація повинна розвивати позасудові та нотаріальні інструменти у сімейному праві, але це виправдано лише там, де йдеться про безспірне волевиявлення і відсутність потреби у змістовній оцінці конфлікту. Там же, де необхідно встановлювати найкращі інтереси дитини або вирішувати спір, має зберігатися судовий контроль», — підсумувала Я.Анохіна.
Превентивне правосуддя
Нотаріальна спільнота відповіла на адвокатські застереження розгорнутою позицією. Віцепрезидент НПУ Інна Бернацька зазначила, що нотаріат є «інститутом превентивного правосуддя», який здійснює юрисдикційну діяльність у безспірних правовідносинах. Нотаріус і без того керується нормами матеріального права, а не лише профільним законом. «Нотаріус може посвідчити лише той правочин, який відповідає загальним вимогам, встановленим у ст.203 ЦК», — наголосила вона, посилаючись на ч.6 цієї статті: правочин, що укладається батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Стосовно розірвання шлюбу через нотаріуса вона відзначила значний досвід нотаріату з делегованими повноваженнями — реєстрація речових прав, юридичних осіб, медіація. «Якщо держава піде таким шляхом, я впевнена, що ми впораємось», — підкреслила представник НПУ, водночас погодившись, що реєстрація режиму окремого проживання подружжя в реєстрі актів цивільного стану є недоречною: «Це не є актом цивільного стану».
Нотаріус Галина Парусова поділилась практичним досвідом залучення дитини до нотаріального процесу. За її словами, дізнатися думку дитини без її присутності неможливо, але за умови доброї волі батьків і висновку психолога це може бути цілком реалізовано. «У кожній інституції треба робити фокус на тому, що дітки мають бути почутими — це найбільш незахищена категорія людей у будь-яких процедурах», — наголосила вона.
Г.Парусова також підняла питання, яке практично оминули законопроєкти: правовий статус майна осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Таких сімей стає дедалі більше, і вони стикаються з неможливістю розпоряджатись спільним майном, отримати компенсацію за його знищення чи навіть довести своє право власності. Особливо болісна ситуація нетитульних співвласників — коли договір купівлі-продажу оформлений на того з подружжя, хто зник або перебуває в полоні.
«У нас є ситуація, коли до нотаріуса приходить одна колишня дружина в інтересах однієї малолітньої дитини, інша — в інтересах другої, і ще вагітна дружина, і виникає питання: хто першим звернеться, той і має пріоритет. Але так не має бути», — наголосила спікер.
Дискусія вийшла за рамки відведеного часу й засвідчила, що навіть теми, заплановані до «короткого обговорення», виявляються надто глибокими для одного заходу. Організатори пообіцяли продовжити розмову в форматі окремих вебінарів — зокрема, щодо захисту прав членів сімей осіб, зниклих безвісти, та щодо проєкту рекодифікації.
Нові законопроекти покладають на нотаріуса оцінку найкращих інтересів дитини без відповідного процесуального інструментарію.


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!