Між двох вогнів

Суперечні новації рекодифікації ЦК у частині сімейного права

Четверо законотворців вирішили вдосконалити сімейне право — і всі чотири рази по-різному. Дискусія адвокатів і нотаріусів показала: за красивими формулюваннями нового кодексу ховаються старі проблеми.

Повернення заборон

На платформі Національної асоціації адвокатів України відбулася фахова дискусія «Рекодифікація цивільного кодексу України в частині норм сімейного права. Що слід врахувати?». Захід ініціював Комітет НААУ з питань сімейного права за участі Комітету з цивільного права та процесу та Нотаріальної палати України. Поштовхом до дискусії стала реєстрація чотирьох законопроектів щодо рекодифікації ЦК лише за перші місяці 2026 року.

З доповіддю про розірвання шлюбу в проєкті Цивільного кодексу виступила адвокат Ірина Попіка. Вона охарактеризувала аналізовані законопроєкти як такі, що містять «поєднання як оновлених підходів, так і застарілих».

До позитивних новацій адвокат віднесла розширення компетенції нотаріусів у питаннях позасудового розірвання шлюбу, спрощення процедури для подружжя з дітьми та запровадження нового правового інструменту — договору про юридичні наслідки розірвання шлюбу. Такий договір може регулювати поділ спільного майна, утримання подружжя та батьківські питання.

«Коли йдеться про договір і сторони все-таки погоджуються на врегулювання певних питань самостійно, особливо що стосується дітей, договори мають тенденцію до більшого виконання», — зазначила І.Попіка.

Проте один блок пропонованих змін викликав серйозне занепокоєння. Основний законопроєкт №14394 та альтернативний йому (№14394-2) пропонують відновити заборону задовольняти позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини та протягом року після народження дитини — норму, скасовану в грудні 2025 року після ратифікації Стамбульської конвенції про запобігання насильству стосовно жінок.

«Якщо будуть прийняті такі обмеження щодо розірвання шлюбу, вони суперечитимуть міжнародним зобов’язанням України», — наголосила адвокат. Окрім того, ці обмеження покладатимуть на постраждалих осіб обов'язок доводити факт домашнього насильства, що на практиці — особливо коли йдеться про психологічне або економічне насильство — вкрай складно.

Схожі застереження стосуються запропонованих заходів примирення подружжя. З власної практики І.Попіка стверджує: строки для примирення позитивного результату не дають. «Якщо подружжя вже прийняло рішення про розірвання шлюбу і один із подружжя не бажає залишатися в шлюбі, не варто застосовувати цих засобів», — висловила вона переконання, додавши, що таку норму взагалі можна не включати до оновленого законодавства, зберігаючи принцип добровільності шлюбу.

Хто оцінить дитину?

Адвокат Ярослава Анохіна зосередилася на нотаріальних та позасудових процедурах у сімейних справах. На її думку, рекодифікація ґрунтується на трьох засадах: впровадженні стандарту найкращих інтересів дитини як критерію будь-яких рішень, максимальному розширенні права сторін домовлятися між собою та зменшенні ролі судів. Саму ідею розширення договірних механізмів спікер підтримала, визнавши, що «сім’я все частіше потребує не лише захисту, а й добре спроєктованого превентивного правового супроводу».

Разом із тим Я.Анохіна окреслила межу, де позитивна новела перетворюється на небезпечну прогалину. За чинним законодавством нотаріус працює у сфері безспірних правовідносин, суд — вирішує спори. Нові законопроєкти цю межу розмивають, покладаючи на нотаріуса оцінку найкращих інтересів дитини без відповідного процесуального інструментарію.

«Коли нотаріус не просто посвідчує договір, а фактично оформлює весь пакет — домовленість щодо дитини, договір щодо утримання, а потім і саме розірвання — роль суду як гаранта захисту істотно послаблюється», — застерегла адвокат.

Особливо ризиковим це є там, де сторони перебувають у нерівному становищі або існує прихований примус. Нотаріус не має можливості обстежити умови проживання дитини, оцінити її психологічний стан або рівень залученості кожного з батьків. «Рекодифікація повинна розвивати позасудові та нотаріальні інструменти у сімейному праві, але це виправдано лише там, де йдеться про безспірне волевиявлення і відсутність потреби у змістовній оцінці конфлікту. Там же, де необхідно встановлювати найкращі інтереси дитини або вирішувати спір, має зберігатися судовий контроль», — підсумувала Я.Анохіна.

Превентивне правосуддя

Нотаріальна спільнота відповіла на адвокатські застереження розгорнутою позицією. Віцепрезидент НПУ Інна Бернацька зазначила, що нотаріат є «інститутом превентивного правосуддя», який здійснює юрисдикційну діяльність у безспірних правовідносинах. Нотаріус і без того керується нормами матеріального права, а не лише профільним законом. «Нотаріус може посвідчити лише той правочин, який відповідає загальним вимогам, встановленим у ст.203 ЦК», — наголосила вона, посилаючись на ч.6 цієї статті: правочин, що укладається батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стосовно розірвання шлюбу через нотаріуса вона відзначила значний досвід нотаріату з делегованими повноваженнями — реєстрація речових прав, юридичних осіб, медіація. «Якщо держава піде таким шляхом, я впевнена, що ми впораємось», — підкреслила представник НПУ, водночас погодившись, що реєстрація режиму окремого проживання подружжя в реєстрі актів цивільного стану є недоречною: «Це не є актом цивільного стану».

Нотаріус Галина Парусова поділилась практичним досвідом залучення дитини до нотаріального процесу. За її словами, дізнатися думку дитини без її присутності неможливо, але за умови доброї волі батьків і висновку психолога це може бути цілком реалізовано. «У кожній інституції треба робити фокус на тому, що дітки мають бути почутими — це найбільш незахищена категорія людей у будь-яких процедурах», — наголосила вона.

Г.Парусова також підняла питання, яке практично оминули законопроєкти: правовий статус майна осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Таких сімей стає дедалі більше, і вони стикаються з неможливістю розпоряджатись спільним майном, отримати компенсацію за його знищення чи навіть довести своє право власності. Особливо болісна ситуація нетитульних співвласників — коли договір купівлі-продажу оформлений на того з подружжя, хто зник або перебуває в полоні.

«У нас є ситуація, коли до нотаріуса приходить одна колишня дружина в інтересах однієї малолітньої дитини, інша — в інтересах другої, і ще вагітна дружина, і виникає питання: хто першим звернеться, той і має пріоритет. Але так не має бути», — наголосила спікер.

Дискусія вийшла за рамки відведеного часу й засвідчила, що навіть теми, заплановані до «короткого обговорення», виявляються надто глибокими для одного заходу. Організатори пообіцяли продовжити розмову в форматі окремих вебінарів — зокрема, щодо захисту прав членів сімей осіб, зниклих безвісти, та щодо проєкту рекодифікації.

Закон і Бізнес