Як мільйонні застави впливають на довіру до суду — суддя ВП ВС

Встановлення непомірних розмірів застави породжує соціальну несправедливість і може викликати недовіру громадян до правосуддя. Це створює враження, що правосуддя доступне лише тим, хто має фінансові ресурси.

На цьому наголосила суддя Великої палати Верховного Суду Надія Стефанів під час круглого столу, інформує «Закон і Бізнес».

Вона констатувала, що проблематика непомірних розмірів застав як альтернативи триманню під вартою залишається гострою, оскільки безпосередньо стосується дотримання фундаментальних прав людини, презумпції невинуватості та справедливості кримінального процесу.

Н.Стефанів зазначила, що механізм запобіжних заходів, передбачений КПК , ще з моменту його ухвалення у 2012 році давав сподівання на запровадження ефективної альтернативи «традиційному» триманню під вартою. Проте, за її словами, з часом ці механізми почали використовуватись у спосіб, який може суперечити правам людини.

Особливу увагу суддя ВП ВС приділила рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України», в якому вказано, що національні суди іноді неналежно мотивують застосування застави, не пов’язуючи її з процесуальними ризиками, наприклад уникненням слідства, перешкоджанням правосуддю або недотриманням встановлених процесуальних обов’язків. Замість цього застава сприймається як гарантія відшкодування збитків, що не відповідає її правовій природі.

Н.Стефанів наголосила, що пересічному пенсіонеру з доходом у декілька тисяч гривень важко зрозуміти, чому особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, встановлюється застава в мільйонних розмірах. Це створює враження, що правосуддя доступне лише тим, хто має фінансові ресурси.

Суддя звернула увагу і на непослідовність у визначенні розміру застави, наприклад, ситуації, коли за додаткову підозру за менш тяжким злочином прокурори ініціюють підвищення застави в десятки чи сотні разів. Це, на її переконання, є ознакою нерівномірності підходів і свідченням відсутності чітких критеріїв оцінки «виняткових випадків».

У контексті національної практики вона зауважила про необхідність законодавчого врегулювання поняття «виключні обставини». Тобто тих випадків, коли справу можна передати до іншого суду або змінити розмір застави. Адже чітке визначення таких критеріїв дасть змогу уникнути свавільності, покращити передбачуваність судових рішень і забезпечити єдність правозастосування.

Суддя також звернулася до аспекту практики слідчих суддів, зазначивши, що вони мають більше послуговуватися стандартами ЄСПЛ, належно мотивувати ухвали з обґрунтуванням наявності процесуальних ризиків і оцінки спроможності особи сплатити заставу без надмірного тягаря. Адже навіть такі міркування, як імовірна наявність майна за кордоном або аналогії з іншими кримінальними провадженнями, не можуть правомірно покладатися в основу судового рішення.

Н.Стефанів підтримала ідею дозволити вносити як заставу не лише кошти, а й майно, яке вже заарештоване, що забезпечить більш реалістичний баланс між процесуальними гарантіями і справжніми можливостями підозрюваних. (Таку ідею не воднораз озвучували адвокати, див., зокрема, «Пошкребіть по засіках!», «ЗіБ» від 16.05.2025. — Прим. ред.). Такий підхід, на її думку, сприятиме дотриманню розумних строків розгляду справ, ефективності судового процесу та зміцненню довіри до судової системи в цілому.

Круглий стіл «Непомірні розміри застави як спосіб тримання під вартою» організовано Комітетом Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав людини.

Закон і Бізнес