За місцем сидіння

Як змінювалося бачення законодавства про адвокатуру професора Дроздова

Авторство вислову про те, що точка зору залежить від точки сидіння приписують польському президенту Леху Валенсі. Втім, й серед українських адвокатів з численними регаліями є ті, хто власним прикладом доводить справедливість цього твердження.

Хто такий Дроздов?

Так, ще у квітні 2024 року з’явився науковий висновок Олександра Дроздова щодо організаційно правового статусу Національної асоціації адвокатів України та обов’язкового членства адвокатів у НААУ. Однак, широкому загалу цей документ став відомий лише недавно. І попри те, що це лише один із багатьох висновків з цього приводу, саме він став поштовхом для низки критиків, аби вчергове звинуватити Асоціацію у створенні так званої адвокатської монополії.

Але перш ніж аналізувати сам висновок, пригадаємо, хто ж є його автором.

Олександр Дроздов — український адвокат, доктор юридичних наук, професор і заслужений юрист України.

У 2007 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. У тому ж році обраний членом Харківського регіонального відділення Спілки адвокатів України, членом Асоціації правників України.

З 2012-го до 2014 року — секретар Ради адвокатів Харківської області.

З 2015-го до 2019 року — голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

З 2019-го і до вересня 2022 року — голова Комітету з питань безоплатної правової допомоги, який діє в складі НААУ.

У 2019 році був включений до Комісії з питань правової реформи, а також був призначений до складу науково-консультативних рад при Конституційному Суді України та Верховному Суді.

Цікавий «висновок»

Отже, як було сказано вище, недавно в Інтернеті з’явилося фото «висновку», в якому йдеться про те, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційною скаргою Вʼячеслава Плескача щодо неконституційності ч.6 ст.45 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Доповідач у цій справі Віктор Кичун звернувся з проханням, зокрема, до члена НКР КСУ О.Дроздова висловити позицію стосовно порушених питань, а також щодо того, чи є Національна асоціація адвокатів України а) об’єднанням громадян; б) професійною спілкою; в) саморегулівною організацією, чи, можливо, ця «асоціація, на вашу думку, має інший організаційно-правовий статус».

І член НКР КСУ стверджує, що обов’язкове членство адвокатів у професійній організації НААУ є неконституційним та порушує право на свободу об’єднань. «Це обмеження права на свободу об’єднання, яке покладає на адвокатів додаткові обов’язки у зв’язку з реалізацією цього конституційного права, встановлене в імперативній формі законом. Закон, у свою чергу має бути доступним, передбачуваним і сформульованим з достатньою точністю, а також переслідувати легітимні цілі», — заявляє він.

Звісно, кожен має право на погляди. Однак, коли в О.Дроздова раніше питали щодо пропонованих реформ профільного закону про адвокатуру, він наполягав на залишенні системних речей у такому стані, як вони є і сьогодні. Що ж змінилося?

Екскурс у минуле

Вбачається, що відповідь на це питання — на поверхні. Адже, коли О.Дроздов приймав участь у роботі вищих органів адвокатського самоврядування, він однозначно і принципово відстоював чинну редакцію закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).

Зокрема, 29.01.2018 вийшло його інтерв’ю, де наголошувалося, що «зачіпати системні речі, закладені в законі про адвокатуру 2012 року, в жодному разі не варто». О.Дроздов був стурбований намірами тодішньої Адміністрації Президента реформувати галузь адвокатури, аналізував реальні та удавані проблеми, якими це обґрунтовувалося, а також звертав увагу на перспективи доступу до професії та притягнення захисників до дисциплінарної відповідальності.

Він наголошував, що проект чинного закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свого часу надсилався до Венеціанської комісії, а отримані висновки та рекомендації, в тому числі щодо організації органів самоврядування, кваліфікаційних і дисциплінарних процедур, були повністю реалізовані в остаточній редакції. Ось якими аргументами оперував на той час голова ВКДКА О.Дроздов:

«Насправді, утілюючи рекомендації ПАРЄ та Венеційської комісії, зокрема, які викладені у висновку №632/2011 від 18.10.2011 (CDL-AD (2011)039) «Щодо проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховано кращі європейські практики організації адвокатури та європейські стандарти самоврядності адвокатури.

Прийнятий Венеціанською комісією на 88-й пленарній сесії 14—15 жовтня 2011 року спільний висновок у розділі VIII «Організація адвокатури України» закріпив автоматичне членство в НААУ, дослівно цитата з висновку «Стаття 54.1 передбачає, що адвокатуру України складають всі адвокати України, об’єднанні на засадах членства у Національній палаті адвокатів України. Однак із законопроекту не ясно, чи є членство у Національній палаті адвокатів України обов’язковим, чи ні. Треба чітко вказати обов’язковість членства у Національній палаті адвокатів України».

Згодом у тому самому 2018 році, тобто все ще сидячи у кріслі очільника колегіального органу, О.Дроздов переконував, що зміни системи адвокатського самоврядування «можуть стати фатальною помилкою всієї реформи адвокатури», приєднався до резолюції спільної наради членів Ради адвокатів України та керівників регіональних органів адвокатського самоврядування, схваленої за результатами обговорення проблем на засіданні РАУ.

У 2019 році О.Дроздов наголошував на тому, що втілення Стратегії розвитку правосуддя на 2021—2023 роки, яка була затверджена указом Президента, має відбуватися спільно з адвокатурою.

Він зазначав, що з метою запровадження системного підходу до удосконалення інституту адвокатури в Україні необхідно забезпечити:

посилення гарантій адвокатської діяльності, її видів і професійних прав адвокатів,

удосконалення самоврядності адвокатури;

розширення можливостей доступу до державних реєстрів та баз даних при здійсненні адвокатської діяльності.

Також акцентував увагу на необхідності спільно розробити пропозиції й щодо удосконалення статусу помічника адвоката у судових провадженнях, надавши останньому певне коло процесуальних прав, які мають бути обумовлені відповідним процесуальними повноваженнями самого адвоката.

Отже, протягом тривалого часу О.Дроздов системно і послідовно відстоював позицію відносно профільного закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про те, що він відповідає всім європейським стандартам та цінностям, не потребує кардинальних змін, а будь-які законотворчі зміни обов’язково повинні відбуватись за участі професійної організації — НААУ.

Втім, щось сталося. І вже у 2024 році, за його підписом виходять геть протилежні заяви. Ба більше, крім кардинальної зміни своєї позиції і відмови від попередніх слів, О.Дроздов, вочевидь, ігнорує той факт, що нормою ст.18 профільного закону передбачено право адвокатів створювати в установленому законом порядку місцеві, всеукраїнські і міжнародні об’єднання. Також адвокати, їх об’єднання можуть бути членами міжнародних організацій адвокатів та юристів.

Тобто, донедавна вимога щодо обов’язкового членства адвокатів у НААУ визнавалася професором цілком обґрунтованою, конституційною та зрозумілою. Та й взагалі науковцям притаманна певна консервативність поглядів, які вони вкрай рідко і лише під тиском вагомим аргументів можуть змінити. Якщо ж ці погляди змінюються на геть протилежні, виникають питання і до авторитетності такого науковця, і до наявності в нього принципів взагалі.

Тож загадкою залишається те, чому О.Дроздов здійснив акт публічного «обнуління» своєї сталої позиції. Не хотілося б вірити, що причиною цього стало банальне бажання помститися колишнім колегам чи якась «морква» у виді нового крісла, яким йому пообіцяли віддячити в майбутньому за руйнування української незалежної адвокатури.

Закон і Бізнес