Чи «захищає» управління АРМА майном боржника від виконавчого провадження — ОП КГС

Саме лише перебування частки у статутному капіталі товариства в управлінні АРМА не може бути підставою для заборони приватному виконавцеві здійснювати примусове виконання судового рішення.

На це звернула увагу об’єднана палата Касаційного господарського суду, скасовуючи постанову апеляційної інстанції й залишаючи без змін,  ухвалу місцевого госпсуду у справі №903/421/24, інформує «Закон і Бізнес».

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності/ відсутності підстав для задоволення скарг як позивача (ТОВ «ГК «Нафтогаз України»), так і відповідача (АТ «ОГС «Волиньгаз») на дії приватного виконавця.

Суд першої інстанції задовольнив скаргу боржника, визнавши неправомірною бездіяльність приватного виконавця, яка полягала в незупиненні виконавчих дій та незнятті арешту з усіх коштів і майна, що належать боржнику, в межах суми стягнення. Наслідком цього рішення стало зобов’язання приватного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу суду, зняти арешт із майна та всіх коштів, що належать боржникові.

Апеляційний госпсуд цю ухвалу змінив у мотивувальній частині, в решті — залишив без змін, вказавши, що приватний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження та здійснювати виконавчі дії щодо майна боржника, оскільки частка держави в його статутному капіталі, з урахуванням її перебування в управлінні АРМА, становить понад 25%.

Своєю чергою, ОП КГС зазначила, що управління арештованим майном АРМА має характер строкового повноваження спеціального призначення, яке виникає на підставі судового рішення або згоди власника. Воно має ознаки тимчасовості (діє до моменту скасування арешту або завершення провадження) та цільового характеру (служить для збереження майна). При цьому управитель відповідно до ч.3 ст.21 закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 №772-VIII не має права відчужувати активи, прийняті в управління.

КГС зауважив, що власник активу зберігає право власності навіть у разі передачі майна в управління АРМА. Управління не змінює титулу власності — воно лише обмежує реалізацію окремих правомочностей, як-от користування чи розпорядження, і лише на час дії арешту. Тому управління активами, переданими відповідно до ст.100 КПК та положень закону №772-VIII, не є тотожним або рівнозначним за правовим змістом праву власності, передбаченому стст.316 та 317 ЦК.

З огляду на це, ОП КГС дійшла висновку, що управління активами, здійснюване АРМА, не змінює титулу власності та не перетворює активи на державну власність. Управитель може набути статусу довірчого власника лише у разі, якщо це прямо передбачено умовами договору.

Водночас, виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної законом «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Відповідно до п.15 ч.1 ст.34 закону «Про виконавче провадження» у нього виникає обов’язок зупинити вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу (за винятком витрат на оплату судового збору), а також згідно зі ч.4 ст.35 цього закону — зняти арешт з майна та коштів боржника.

Закон і Бізнес