Чи може орендар вимагати повернення грошей, сплачених за нікчемним договором — ВС

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює в разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції.

На цьому наголосила колегія суддів Касаційного господарського суду, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у cправі №910/9652/23 та ухваливши нове — про відмову в позові, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі ТОВ звернулося з позовом до ФОП про повернення (в межах строків позовної давності) сплачених коштів за нікчемним у силу закону договором оренди. Нікчемність зазначеного договору встановлено судовим рішенням в іншій справі.

Сторони не заперечували обставин використання позивачем орендованого майна. Водночас апелянт доводив, що приміщення перебуває у використанні ТОВ.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив. Таке рішення мотивоване тим, що кошти, сплачені позивачем за нікчемним у силу закону договором оренди, перераховані відповідачеві за відсутності достатньої правової підстави.

Натомість КГС наголосив на неможливості здійснити подвійну реституцію в разі недійсності (нікчемності) договору оренди, зважаючи на закладений у ч.1 ст.216 ЦК зміст, у спірних правовідносинах із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості,.

Колегія звернула увагу, що використання майна — «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Адже позивач де-факто отримав у користування орендоване майно і таке користування вже ним реалізоване, водночас відповідач отримав плату (яка в зазначений спосіб є насправді компенсацією вартості того, що одержав позивач за користування об’єктом оренди) за погодженою сторонами ціною, яка є дійсною на момент звернення орендаря з позовом про таке відшкодування. Водночас законодавець не передбачив можливості здійснення односторонньої реституції.

Тому КГС дійшов висновку, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює в разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції. Тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання (права та обов'язки) за цим недійсним (нікчемним) правочином припиняються на майбутнє (що узгоджується зі змістом вимог ст.236 ЦК).

КГС дійшов висновку, що кошти, про стягнення яких звернувся позивач (орендар), фактично є сумою безпідставного збагачення самого позивача за рахунок користування майном відповідача. Отже, належать останньому та стягненню з відповідача не підлягають.

Водночас, повернення нерухомого майна здійснюється не шляхом застосування реституції за ст. 216 ЦК, а через заявлення негаторного позову впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця, оскільки позовна давність на такі вимоги не поширюється.

Закон і Бізнес