Реформувати не можна залишити:

адвокатське самоврядування за моделлю 2012 року

Коли хтось говорить про реформування адвокатури, наявність проблематики, потребу вдосконалення діяльності, очевидно піднімається питання якості закону та необхідності його зміни. Тож давайте розглянемо нагальність і ефективність реформ.

Європейські орієнтири

Реформи в українському державотворенні чомусь сприймаються як перманентний процес, властивий будь-якій діяльності. Закон завжди поганий, недосконалий і його треба постійно покращувати.

За доброю традицією, кожна нова влада вважає за свій перший обов’язок розпочати роботу з реформування судової системи. Наскільки ефективні ці підходи — питання риторичне. Але вони точно не створюють умови для формування сталої практики, потужної і головне — незалежної судової влади.

У 2012 році ми з вами отримали новий закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». І варто пригадати, що він готувався і ухвалювався з урахуванням європейських спрямувань України.

Коли у 1992 році Україна подала заявку на вступ до Ради Європи, серед інших зобов’язань наша держава пообіцяла визначити статус правничої професії, захищеної законом, та заснувати професійну асоціацію адвокатів (висновок №190 (1995) ПАРЄ).

Пізніше у резолюції № 1466/2005 «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» ПАРЄ зверталася до нашої влади із пропозицією «утворити професійну асоціацію адвокатів шляхом ухвалення нового закону про адвокатуру без подальшого зволікання».

Реальним поштовхом для початку підготовки нового закону стала Резолюція № 1755/2010 «Функціонування демократичних інституцій в Україні». І в 2011 році проект отримав спільну оцінку Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) та Генеральної дирекції з прав людини та верховенства права Ради Європи.

Тож саме у моделі закону 2012 року Верховна Рада втілила європейські рекомендації. І сьогодні інститут адвокатури складають усі адвокати, що набули право на здійснення адвокатської діяльності. Вони самі вирішують питання своєї організації і діяльності.

Кількість і якість змін

Згідно із ст.2 закону «з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування».

Дуже важливо, що одним із ключових принципів стала незалежність інституту. Адже влада в Україні, хвалити бога, тимчасова. Але вона завжди прагне контролювати суспільні інститути.

Зверну вашу увагу на цікаві цифри. За 21 рік правозастосування нашого закону до нього було внесено лише 14 змін. І переважна більшість з них мали технічний характер — через зміни до інших законів (наприклад, ЗМІ почали називати медіа, а правова допомога стала правничою).

 Якщо поглянути на колег, то в їх профільних актах змін набагато більше. Так, у законі «Про судоустрій і статус суддів» 2016 року — 26 змін і три рішення Конституційного Суду про визнання неконституційними окремих положень. Закон «Про прокуратуру» 2014 року — 34 зміни і одне рішення КС про неконституційність. Отже, можна стверджувати, що до сьогодні модель регулювання нашої професії взагалі не зазнала змін.

Добре це чи погано? Давайте поглянемо на факти. Закон повністю відповідає європейським стандартам. Маються на увазі відповідні директиви і рекомендації, про які неодноразово говорили у Національній асоціації адвокатів України, але точно не буде зайвим нагадати ще раз:

директива Ради європейського економічного співтовариства 77/249/ЄЕС від 22.03.1977 щодо сприяння ефективному здійсненню адвокатами свободи надання послуг;

директива 98/5/ЄC Європейського парламенту та Ради від 16.02.98 року щодо сприяння постійному здійсненню професії правника в іншій державі-члені, ніж держави отримання професійної кваліфікації;

рекомендація №R(2000)21 Комітету міністрів державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів, ухваленій КМ РЄ на 727-му засіданні заступників міністрів 25.10.2000.

Тут не варто забувати, що прийняття у 2012 році євроінтеграційного закону про адвокатуру, в тому числі, дозволило в 2014 році підписати Угоду про асоціацію з ЄС.

Випробовування війною

Незалежна і самоврядна адвокатура довела свою інституційну дієздатність під час війни. Ми не потребували допомоги чи окремого регулювання від держави. Коли в 2014 році рф несподівано анексувала Крим, були розірвані зв’язки, втрачено доступ до інформаційних ресурсів. Але коли були окуповані Луганськ і Донецьк, то ради адвокатів і КДКА цих регіонів продовжили свою роботу у нових офісах на підконтрольних територіях. Адвокати проявили солідарність та прихистили колег.

Також підтримка була проявлена після повномасштабного вторгнення, попри наступ ворожої армії, ракетні атаки та складнощі у пересуванні. Центрами такої підтримки виступили регіональні ради адвокатів. Саме вони приймали адвокатів та їх сім’ї, розселяли їх, годували. Постраждалим адвокатам та їх сім’ям опікунською радою НААУ почала надаватися фінансова допомога.

Звісно, в нових умовах постала проблема організації роботи органів адвокатського самоврядування. Єдиним прийнятним рішенням було переведення зібрань в онлайн-формат. Оскільки КДКА є квазісудовими органами, довелося шукати додаткові організаційно-технічні рішення. Слід було забезпечити захист адвокатської таємниці, яка є майже в кожній дисциплінарній справі проти адвоката, а також таємницю нарадчої кімнати. З цих міркувань найбільш популярні месенджери і сервіси конференцій, сервери яких знаходилися поза контролем, не підходили.

Але рішення знайшли досить швидко. Сьогодні обмін інформацією під час засідань здійснюється виключно на сервері, що належить інституту адвокатури, а всередині онлайн-конференції створюється окрема кімната, в яку під паролем входять для обговорення та голосування члени комісій. Після проведення навчань необхідні зміни були оперативно внесені Радою адвокатів України до регламентів і порядків, які визначають процедурні норми.

Станом на сьогодні органи адвокатського самоврядування проводять кваліфікаційні іспити, організовують стажування, видають свідоцтва, а також вирішують питання дисциплінарної відповідальності адвокатів відповідно до усіх вимог профільного закону.

Орієнтир для наслідування

Ще одним переконливим аргументом є той факт, що на український досвід регулювання професії тепер орієнтуються у Європі. Рада Європи завершує роботу над Європейською конвенцією про захист адвокатської професії.

Вперше на такому високому міжнародному рівні буде встановлено стандарти, про які наразі лише говорять. Документ гарантує незалежність адвокатів і захищає від ризиків, пов'язаних з виконанням професійних обов’язків.

Очікується, що проект незабаром направлять до ПАРЄ і Комітету міністрів РЄ. Розробкою концепції і написанням тексту цієї конвенції займався комітет експертів при Комітеті міністрів та Європейському комітеті з правового співробітництва. І віце-президентом комітету був обраний наш представник — заступник голови НААУ Валентин Гвоздій.

А це свідчить про визнання рівня розвитку адвокатської професії в Україні. Бо ми адаптували усі європейські підходи та ділимося набутим досвідом регулювання з іншими європейськими країнами.

***

Модель адвокатського самоврядування, запроваджена законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 року, є результатом євроінтеграційних прагнень держави та відповідає ключовим європейським стандартам. Закон забезпечує незалежність професії адвоката, створює механізми саморегулювання та встановлює чіткі правила для організації адвокатської діяльності.

Попри значні виклики, зокрема під час війни, адвокатура України довела свою інституційну стійкість і здатність адаптуватися до нових умов. Органи адвокатського самоврядування зберегли ефективність роботи, підтримали своїх членів та забезпечили реалізацію ключових функцій, не потребуючи зовнішнього втручання з боку держави.

Відтак, збереження основоположних принципів закону 2012 року є важливим для подальшого розвитку адвокатури як незалежного та самоврядного інституту. Розробка Європейської конвенції про захист адвокатської професії, до якої долучилися українські фахівці, свідчить про міжнародне визнання моделі регулювання адвокатури в Україні. Це вказує на те, що вітчизняний досвід може стати зразком для інших країн.

Реформувати чи залишити? Правильна відповідь криється в розумному балансі. Сучасна модель адвокатури потребує не руйнування, а лише вдосконалення, що ґрунтується на принципах незалежності та саморегулювання.

Закон і Бізнес