Кілограми, метри чи літри:

як виміряти єдність судової практики?

Єдність судової практики — це складне завдання, яке може залишитися утопією, якщо не знайти способів її вимірювання, контролю та впровадження. Але перед тим, як рухатися далі, варто дати відповідь на ключове питання: що саме означає єдність судової практики?

Домашнє завдання від ЄК

У жовтні 2024 року Україна отримала від Європейської комісії чіткий перелік завдань у межах євроінтеграційних зобов’язань:

підвищити підзвітність судової влади;

відновити довіру громадян до судової системи;

забезпечити єдність судової практики у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (п.2.2.1 розд.23 «Судова влада та основні права» звіту Європейської комісії від 30.10.2024).

Ці завдання стосуються не лише змін у законодавстві. Вони стосуються управління якістю правосуддя як ключової послуги для суспільства. Судова система повинна бути прозорою, прогнозованою та ефективною, адже саме від цього залежить довіра громадян.

Чому це важливо?

Ефективність управління оцінюється не лише за наявністю добре сформульованих цілей, але й за здатністю їх досягати у встановлені строки. Коли цілі не реалізовуються вчасно, це свідчить про втрату контролю, що зазвичай супроводжується недостатнім розумінням усіх факторів, які впливають на їх досягнення. Єдність судової практики — це складне завдання, яке може залишитися утопією, якщо не знайти способів її вимірювання, контролю та впровадження.

Але перед тим, як рухатися далі, варто дати відповідь на ключове питання: що саме означає єдність судової практики?

Національний контекст

Забезпечення єдності судової практики у спосіб, визначений процесуальним законом, покладено на найвищий суд України — Верховний Суд (ч.1 ст.36 закону «Про судоустрій і статус суддів»). Однак чинні процесуальні закони не містять механізмів, які дозволяли б оцінити, наскільки успішно Верховний Суд виконує цю функцію. Вимірюваність єдності судової практики є базовою передумовою для розуміння ефективності судової системи й управління в цій сфері.

Міжнародний досвід

Консультативна рада європейських суддів (у своєму висновку №20(2017) від 10.11.2017 визначила важливість ролі судів у забезпеченні єдності правозастосування. Зокрема, було наголошено, що завдання Верховного Суду полягає у формуванні рекомендацій на майбутнє, які мають забезпечувати баланс між сталістю правових позицій та розвитком права (пункти 28, 30).

Передбачуваність як основа єдності

Рекомендації Верховного Суду, спрямовані на майбутнє, є фундаментом передбачуваності законів. Передбачуваність досягається завдяки якісному законодавству та його послідовному тлумаченню, яке відповідає стандартам Європейського суду з прав людини.

На практиці, коли законодавство є недостатньо передбачуваним, виникають правові спори, які потребують остаточного тлумачення Верховного Суду. У таких випадках саме ВС компенсує прогалини закону через свої правотлумачення. Однак, якщо ці тлумачення спрямовані виключно на вирішення минулих конфліктів, без формування рекомендацій на майбутнє, система ризикує втратити стабільність.

Відсутність індикаторів єдності

Основна проблема полягає у відсутності чітких індикаторів, які дозволяли б вимірювати єдність судової практики. Без таких орієнтирів правові позиції ВС можуть змінюватися залежно від обставин окремих справ, що створює додаткову правову невизначеність.

Чіткі індикатори могли б слугувати «маяками», які задають мету правотлумачення і допомагають підтримувати єдність та сталість у судовій практиці.

Баланс між сталістю та розвитком

Єдність судової практики потребує гармонійного поєднання двох аспектів: сталість правових позицій забезпечує стабільність системи, а їхній розвиток дозволяє адаптуватися до нових викликів. Надмірна сталість може стримувати необхідні зміни, тоді як неконтрольований розвиток здатен породити хаос і правову невизначеність.

Для досягнення ефективного правосуддя необхідно знайти оптимальний баланс між цими двома підходами. Це стане запорукою стабільності, довіри громадян до судової системи та її здатності відповідати на сучасні виклики.

Сталість vs. розвиток: пошук гармонії для єдності судової практики

У контексті єдності судової практики баланс означає рівновагу між стабільними та змінними елементами, що дозволяє уникати перекосів у будь-який бік. Однак гармонія йде далі: вона забезпечує природне поєднання цих елементів, коли сталість і розвиток права не лише співіснують, але й взаємно підсилюють одне одного. Гармонія дозволяє судовій системі залишатися гнучкою, але водночас стабільною, що є ключем до довіри громадян і ефективного правосуддя.

Баланс і його обмеження

На практиці впровадження принципу балансу могло б полягати у рівному співвідношенні між скасуванням рішень нижчих судів Верховним Судом (50%) та залишенням їх без змін (також 50%). Але з точки зору правової визначеності це означало б, що чіткість у розумінні своїх прав та обов’язків досягається лише наполовину. Такий підхід не враховує, що не всі випадки потребують рівної кількості корекцій та підтримки попередніх рішень.

Принцип гармонії: симбіоз сталості й розвитку

На відміну від балансу, гармонія передбачає взаємодоповнення, де сталість і розвиток права не протистоять одне одному, а працюють у симбіозі. Розвиток допомагає адаптувати право до нових викликів, а сталість гарантує стабільність і передбачуваність для громадян та бізнесу.

Пропонується орієнтуватися на пропорцію 70/30:

70% — сталість судової практики, яка забезпечує стабільність і прогнозованість;

30% — розвиток права, що дозволяє реагувати на нові виклики та модернізувати правову систему.

Практичне застосування принципу гармонії

У цьому підході Верховний Суд має сприяти тому, щоб приблизно 30% постанов були спрямовані на розвиток права. Це, у свою чергу, забезпечить сталість і передбачуваність у 70% випадків. Іншими словами, частка скасованих судових рішень касаційним судом має наближатися до 30%, залишаючи основну частину ухвалених рішень у межах стабільності.

Чому саме 70/30?

Ця пропорція відображає оптимальне співвідношення між кількісними та якісними змінами, що є характерним для багатьох систем. Вона також корелює з принципом «Золотого перетину» (~38/62%), який описує гармонію у природі та суспільних явищах. Застосування такого підходу у правовій сфері сприяє збалансованості між традиціями і необхідністю адаптації до нових умов.

Можливість вимірювання гармонії

Гармонія у судовій практиці — це не лише абстрактна ідея, а конкретний показник, який можна оцінити на основі статистичних даних Верховного Суду. Вимірюваність гармонії дозволяє робити обґрунтовані висновки про ефективність судової системи та її здатність відповідати потребам суспільства.

Зрештою, гармонійна судова практика — це фундамент для довіри до правосуддя, адже вона забезпечує баланс між адаптацією права до сучасних реалій та його стабільністю для всіх учасників правових відносин.

Єдність у цифрах: статистичний аналіз поточного стану судової практики

У межах нашого дослідження було запропоновано просту формулу для оцінки єдності судової практики на основі щорічних статистичних даних про результати діяльності Верховного Суду (Звіт про здійснення правосуддя Верховним Судом, форма №1-ВС, стор. 6, за І півріччя 2024—2019 років).

Алгоритм розрахунку індикатора

1. Загальна кількість постанов, у яких касаційну скаргу розглянуто по суті

Розрахунок включає:

кількість постанов, у яких касаційну скаргу задоволено та судове рішення скасовано (повністю або частково);

кількість постанов, у яких касаційну скаргу задоволено та судове рішення змінено;

кількість постанов, у яких у задоволенні касаційної скарги відмовлено, а судове рішення залишено без змін.

2. Розрахунок питомої ваги скасованих рішень

Співвідношення скасованих судових рішень до загальної кількості постанов, у яких касаційну скаргу розглянуто по суті.

3. Розрахунок питомої ваги залишених у силі рішень

Співвідношення рішень, залишених у силі, до загальної кількості постанов, у яких касаційну скаргу розглянуто по суті.

Що показують ці цифри?

Індикатори передбачуваності правосуддя (по роках) наведені у діаграмі. При цьому середній показник за 5,5 років становив 60,4%.

Статистичні дані свідчать про те, що Верховний Суд демонструє схильність до розвитку права та забезпечення справедливості навіть за рахунок прогнозованості правозастосування. Висока частка скасованих рішень судів нижчих інстанцій вказує на переважання корекційної функції над підтримкою довготривалої стабільності.

Середнє значення індикатора передбачуваності у 60,4% порівняно із запропонованим «ідеальним» показником у 70% вказує на можливість його підвищення на 10%.

Шляхи досягнення прогресу

Щоб забезпечити зростання індикатора передбачуваності без шкоди принципу справедливості, необхідно:

посилювати інституційну спроможність Верховного Суду. Це передбачає формування правових позицій, спрямованих на майбутнє, відповідно до зазначених висновків Консультативної ради європейських суддів та стандартів ЄСПЛ.

розвивати механізми прогнозованості. Це стосується створення чітких алгоритмів правотлумачення, які допомагають зменшити кількість правових невизначеностей.

Перспективи подальшого аналізу

Описаний підхід можна також застосувати для аналізу практики використання окремих норм права у правосудді. Цей напрямок буде детальніше розглянуто у наступній публікації.

Що далі? Рекомендації для сталого розвитку судової системи

1. Надати Пленуму Верховного Суду повноваження щодо розробки і затвердження методики оцінки рівня єдності судової практики. Результати оцінки повинні бути прозоро відображені на сайті Верховного Суду, що потребує відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

2. Доповнити Ціль сталого розвитку ООН №16 завданням з оцінки рівня єдності судової практики та індикатором «передбачуваності правозастосування у правосудді». Верховному Суду слід надати статус співвиконавця цього завдання, що потребує змін до розпорядження КМУ від 29.11.2024 №1190-р.

3. Підготувати звіт для Європейської комісії про виконання рекомендацій, викладених у п.2.2.1 розд.23 «Судова влада та основні права» звіту ЄК від 30.10.2024.

Методологія в дії: як законодавче впровадження змінює правила гри

1. Покращення правотворчості

Запровадження індикатора передбачуваності правозастосування дозволить ВРУ та КМУ розробляти більш ефективні законодавчі ініціативи, орієнтовані на підвищення рівня єдності судової практики.

2. Конструктивний діалог із зацікавленими сторонами

Оцінка рівня єдності судової практики на основі чітких показників дозволить перевести дискусії з цього питання у раціональне і конструктивне русло.

3. Касаційні фільтри на основі індикатора

Використання індикатора передбачуваності правозастосування як критерію допуску касаційних скарг забезпечить системне вирішення проблем правозастосування за аналогією з практикою ЄСПЛ. Це дозволить Верховному Суду сфокусуватися на справах, що пропонують позитивну динаміку індикатора.

4. Навчальні програми для суддів і прокурорів

Програми Національної школи суддів України та Тренінгового центру прокурорів можуть бути адаптовані для сприяння позитивній динаміці індикатора, зокрема через підвищення якості правотлумачення.

5. Інтеграція технологій штучного інтелекту

Розробка програмних продуктів на основі штучного інтелекту для аналізу судової практики сприятиме автоматизації процесів та покращенню єдності судової практики.

Висновок: сталий розвиток через вимірюваність і прозорість

Оцінка ефективності правової політики — це інструмент, який давно був потрібний українському законотворчому процесу. Інтеграція підходів економічного аналізу права у розробку законопроектів здатна змінити правила гри: реформи стануть прозорими, їхній вплив на економіку, бізнес і суспільство — вимірюваним.

Запровадження чіткої аналітичної основи та посилення співпраці з міжнародними партнерами допоможе впроваджувати реформи, які не лише формально відповідатимуть європейським стандартам, а й забезпечать реальний ефект. Це не просто вдосконалить процес законотворчості, а й зробить його рушієм відновлення довіри до держави, створюючи умови для сталого розвитку України.

Закон і Бізнес