Коли прокурор не може вимагати визнання торгів недійсними — ВС

Визнання недійсними електронних торгів є неналежним та неефективним способом захисту права власності держави в разі продажу майна на прилюдних торгах у порядку виконання судових рішень.

На цьому наголосив Касаційний господарський суд, змінюючи мотивувальну частину попередніх судових рішень у справі №953/24224/19, інформує «Закон і Бізнес».

У справі, яка розглядалася, прокурор, діючи в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, звернувся з позовом про визнання недійсними протоколу торгів та свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування нерухомого майна на користь держави.

Стверджував, що право власності на нерухоме майно, реалізоване на електронних торгах, було зареєстровано за Державою Україна в особі Мінрегіону. Водночас спірне нерухоме майно належало державній установі на праві господарського відання. Прилюдні торги відбулися з порушенням законодавства, оскільки на це майно поширювався мораторій на примусову реалізацію відповідно до закону «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». А той факт, що за змістом листа УДНДІ «Укрводгео» ці об`єкти не використовувалися у господарській діяльності, не має значення в контексті застосування мораторію. 

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили.

Своєю чергою, КГС зазначив, що прокурор прагне повернути державі майно, яке було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі та перед Пенсійним фондом.

Однак ч. 2 ст.388 ЦК містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. Отже, єдиним можливим механізмом відновлення порушених (на думку прокурора) прав держави є витребування такого майна за умови доведеності недобросовісності набувача, а вимога позивача про визнання недійсними електронних торгів є неналежною та неефективною.

Натомість, з огляду на встановлені обставини немає підстав вважати, що відповідач є недобросовісним набувачем.

Водночас, як зазначила колегія суддів, звертатися з позовом на захист права власності на майно, яке належить підприємству чи іншій юридичній особі на праві господарського відання, вправі не держава, а таке підприємство чи інша юридична особа. Натомість держава як засновник державного підприємства, іншої юридичної особи може впливати на такий захист шляхом впливу на виконавчий орган підприємства, іншої юридичної особи (аж до зміни складу виконавчого органу, якщо той не здійснює захист прав державного підприємства, іншої юридичної особи або робить це незадовільно).

Отже, держава (зокрема в особі прокурора, Мінрегіону) є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало державній установі на праві господарського відання. При цьому держава також не вправі звертатися з позовом на захист інтересів держави в особі державної установи.

Закон і Бізнес