Чому самовільне будівництво гаражу є триваючим злочином, пояснив ВС

Від початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у справі №353/999/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі Особа 1 обвинувачувався в тому, що він захопив ділянку площею 61 м², яка розташована у дворі багатоквартирного будинку та здійснив самовільне будівництво гаражу з влаштуванням фундаменту із бетону та стін із шлакоблоку. Тим самим спричинив шкоду Тлумацькій міській раді Івано-Франківської області на загальну суму 5874,91 грн.

Ухвалою місцевого суду задоволено клопотання обвинуваченого, звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.197¹ КК у зв’язку із закінченням строків давності.

Погоджуючись із таким рішенням, апеляційний суд зазначив, що після самовільного заволодіння земельною ділянкою подальше невиконання обвинуваченим обов’язку повернути її власнику, як цього вимагає земельне законодавство, не охоплюється складом злочину, передбаченого ч.3 ст.197¹ КК, і з погляду кваліфікації за цією нормою не має значення, скільки часу воно тривало.

У касаційній скарзі прокурор стверджував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.197¹ КК, є триваючим злочином. Вважав, що суд першої інстанції неправильно встановив час закінчення злочинних дій обвинуваченого, оскільки він після вчинення протиправних дій, які утворюють склад закінченого кримінального правопорушення, продовжував користуватися самовільно зайнятою земельною ділянкою та зведеною на ній спорудою.

Справу було передано на розгляд ОП ККС у зв’язку з необхідністю відступу від висновку про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеному в ухвалі ККС від 14.11.2023 у справі №758/2732/23. У згаданій ухвалі зазначається, що цей злочин є закінченим з моменту початку ведення будівельних робіт на самовільно зайнятій ділянці, тобто з моменту здійснення будівництва.

Проте ОП ККС сформулювала протилежний висновок щодо застосування положень ст.49, ч.3 ст.197¹ КК та вказала, що днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння.  

Тож ОП ККС погодилася із позицією колегії про те, що диспозиції окремих частин ст.197¹ КК нерозривно пов’язані між собою, оскільки стосуються самовільного зайняття особою земельної ділянки, самовільного будівництва на ній окремих будівель або споруд з посиланням на інші окремі кваліфікуючі ознаки указаних дій, зокрема пов’язані з особливостями їх наслідків (ч.1), особливостями суб’єкта або предмета таких дій (чч.2, 4).

Зокрема у цьому провадженні, об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.3 ст.197¹ КК, полягає у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Отже, першим днем початку перебігу строку давності за відповідною частиною ст.197¹ КК є день припинення вчинення особою відповідного триваючого злочинного діяння, а не день, з якого таке діяння досягнуло стадії закінченого злочину, оскільки злочини, передбачені відповідними частинами ст.197¹ КК мають триваючий характер.

Закон і Бізнес