Поїздка до рф чи Криму ще не є підставою для сумніву в доброчесності — ВП ВС

Відвідування діда похилого віку в рф, щоб провідати його, підтримати, надати йому можливість поспілкуватися з правнучкою сама по собі не повинна викликати сумнів у доброчесності судді.

На цьому наголосила Велика палата ВС, залишаючи в силі рішення Касаційного адміністративного суду у справі №990/2/24, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі КАС визнав протиправним і скасував рішення ВРП «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Особи 1 на посаду судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області» від 12.12.2023.

Не погоджуючи із ним, Вища рада правосуддя оскаржила його до ВП ВС.

Своєю чергою, ВП ВС констатувала, що законодавство, яке врегульовує відносини у процедурі суддівської кар’єри, у питанні переліку критеріїв доброчесності та індикаторів, що свідчать про їх (не)дотримання, якими керуються ВККС, ГРД, ВРП, не є достатньо чітким і передбачуваним, а отже, не відповідає вимогам щодо «якості закону», як їх розуміє ЄСПЛ.

У цій справі сумніви ВРП щодо відповідності позивачки критерію доброчесності були пов’язані з її несвідомим вкладом в економіку рф (здійсненні розрахунків рублями під час поїздки до тимчасово окупованої АР Крим). Позивачка заперечувала розрахунки рублями та наполягала, що розраховувалася за придбані товари гривнями.

У спірному рішенні ВРП зазначила, що надані позивачкою пояснення щодо обставин цієї поїздки не можуть сприйматись як виправдання, а свідчать про відсутність чіткої громадянської позиції.

Натомість, ВП ВС зауважила, що дії, з якими ВРП пов’язала підстави для відмови, позивачка вчинила у серпні 2014 року, коли саме поняття «доброчесність» ще не було запроваджено в законодавстві, а чіткі критерії цього поняття не сформовані й дотепер. Натомість загальний висновок ВРП про відсутність чіткої громадянської позиції позивачки у зв’язку з поїздкою до Криму у 2014 році є абстрактним припущенням, оскільки не доведено якою саме була громадянська позиція позивачки на той час. Зокрема, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивачка підтримувала агресивні дії рф проти України або співпрацювала з окупаційною владою.

Щодо ознаку недоброчесності судді, який ВРП пов’язала з тим, що відвідування діда у рф у період з 2014 до 2019 року не мало характеру «нагальної потреби». ВП ВС зауважила, що поняття «нагальна потреба» є оціночним, тобто чітко не визначеним. Така оцінка повинна відбуватися з урахуванням права на повагу до сімейного життя, яке гарантується ст.8 конвенції та практики ЄСПЛ щодо цього питання. До традиційних цінностей українського народу належить підтримання тісних сімейних зв’язків між дітьми, батьками, дідами.

Також ВП ВС взяла до уваги, що ВРП не встановила обставин чи підстав, які б указували на те, що позивачка підтримувала агресивні дії рф проти України або співпрацювала з окупаційною владою. Отже, ВРП не навела належного обґрунтування підстав для відмови у внесенні Президентові подання про призначення позивачки на посаду судді.

Закон і Бізнес